Постанова № 74152128, 22.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

22 травня 2018 року

м. Харків

справа № 635/3593/17

провадження № 22-ц-/790/2375/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого – Сащенко І.С.

суддів – Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

розглянув в порядку спрощеного провадження в місті Харкові цивільну справу № 635/3593/17 за позовом ОСОБА_1 до Міськрайонного управління Держгеокадастру у Харківському районі та місті Люботин, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відділу держвної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2, третя особа – Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянкуза апеляційною скаргоюОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3на рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року (суддя Караченцев І.В.), -

встановив:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міськрайонного управління Держгеокадастру у Харківському районі та місті Люботин, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2, третя особа – Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що їй на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ХР№100388 від 22.05.2003 року належить земельна ділянка площею 0,5880 га, розташована на території Циркунівської селищної ради Харківського району Харківської області, цільове призначення ділянки – для ведення особистого селянського господарства.

З метою реєстрації свого права ОСОБА_1 03.11.2016 року звернулася до державного реєстратора управління Держгеокадастру у Харківському районі та місті Люботин, який виніс рішення від 11.11.2016 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру через наявність перетину з іншими земельними ділянками.

Просила визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держземаганства у Харківській області (змінено на Держгеокадастр) № 2455-СГ від 06.10.2014 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 та наказ Головного управління Держземаганства у Харківській області № 1234-СГ від 08.05.2015 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 6325185000:03:010:0245 площею 0,1200 га. у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва.

Також просила зобов»язати державного реєстратора скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 03.11.2015 року на ім»я ОСОБА_2 та визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2

У серпні 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано заперечення на позов, в якому зазначено, що ОСОБА_2 при зверненні до управління були надані всі необхідні документи, в зв»язку з чим підстав для відмови у реєстрації не було. Крім того, механізм скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі рішення суду шляхом скасування кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, на сьогоднішній день, чинним законодавством не передбачено.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 відповідно до діючого законодавства першим отримав право власності на спірну частину земельної ділянки, так як позивачка ОСОБА_1 не провела державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, і, таким чином, не набула на неї право власності.

ОСОБА_1 в особі свого представника в апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове рішення, яким задовльнити позов в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачка набула право власності на земельну ділянку у повній відповідності до норм земельного законодавства, чинного на момент отримання державного акта, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №509, висновок суду про те, що вона не провела державну реєстрацію земельної ділянки є помилковим.

У квітні 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано відзив на апеляційну скаргу, у якому вказувало на те, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та безпідставним, оскільки предметом оскарження є накази Держземагентства у Харківській області щодо надання дозволу на розроблення документації та затвердження документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2, які є нормативними документами та застосовується одноразово, з прийняттям цих документів виникають правовідносини, по'вязані із реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів. Оспорювані накази вичерпали свою дію шляхом виконання. Їх скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у такий спосіб виникло право власності на земельну ділянку і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29.03.2018 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи був призначений в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ХР№100388 від 22.05.2003 року належить земельна ділянка площею 0,5880 га, розташована та території Циркунівської селищної ради Харківського району Харківської області, цільове призначення ділянки – для ведення особистого селянського господарства. Ділянці присвоєно кадастровий номер 6325185000:03:003:0001, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №509 ( а.с. 13 ).

За змістом статті 125 ЗК України 2001 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Таким чином, позивачка набула у визначений законом спосіб та порядок право власності на земельну ділянку площею 0,5880 га, розташована та території Циркунівської селищної ради Харківського району Харківської області. Таке право виникло у ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ХР№100388 від 22.05.2003 року, виданого Харківською райдердадміністрацією Харківської області на підставі розпорядження №152 від 15.04.2003 року. Вказаний акт є чинним, ніким не оспорювався та у визначений чинним законодавством спосіб, недійсним не визнавався. Крім того, на час передачі у власність позивачці земельної ділянки, реєстрація державних актів проводилася у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, іншої реєстрації не вимагалося.

Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За таких обставин можна зробити висновок про те, що порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №2474-СГ від 06.10.2014 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Циркуни Харківського району Харківської області ( а.с. 15 ).

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №1232-СГ від 08.05.2015 року передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, розташовану за межами с. Циркуни Харківського району Харківської області з кадастровим номером 6325185000:03:010:0243, площею 0,1200 га з мемель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (багаторічні насадження) для ведення індивідуального садівництва ( а.с. 16 ).

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2015 року ( а.с. 17 ).

Державним кадастровим реєстратором управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області 11.11.2016 року ухваленорішення №РВ-6300697792016 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Підставою для відмови стала невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме, перетин ділянок з ділянкою 6325185000:03:010:0240. Площа співпадає на 5,9595%, право власності зареєстровано 26.10.2015 року за ОСОБА_4 Перетин ділянок з ділянкою 6325185000:03:010:0243. Площа співпадає на 16,2869%, право власності зареєстровано 23.10.2015 року за ОСОБА_2 ( а.с. 14 ).

Частиною 5 ст. 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз'яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Зважаючи на те, що право власності ОСОБА_1 порушено, воно підлягає захисту шляхом скасування незаконних наказів на підставі яких проведено реєстрацію права за іншою особою та рішень про реєстрацію права власності за ОСОБА_2

Посилання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на те, що предметом оскарження є накази Держземагентства у Харківській області щодо надання дозволу на розроблення документації та затвердження документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2, які є нормативними документами та застосовується одноразово, з прийняттям цих документів виникають правовідносини, по'вязані із реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів, судовою колегією не приймаються.

Згідно із ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367,374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Міськрайонного управління Держгеокадастру у Харківському районі та місті Люботин, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відділу держвної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2, третя особа – Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку –задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №2474-СГ від 06.10.2014 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Циркуни Харківського району Харківської області.

Зобов»язати скасувати реєстрацію у Державному земельному кадастрі та кадастровий номер земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 6325185000:03:010:0243, проведену Управлінням Держземагенства у Харківському районі Харківської області 22.10.2014 року за заявою ОСОБА_2

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №1232-СГ від 08.05.2015 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої за межами с. Циркуни Харківського району Харківської області з кадастровим номером 6325185000:03:010:0243, площею 0,1200 га з мемель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (багаторічні насадження) для ведення індивідуального садівництва.

Зобов»язати державного реєстратора скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу ), індексний номер 25796625 від 03.11.2015 року на ім»я ОСОБА_2

Визнати недійсним свідоцтво про право власності, серія та номер:46813495, виданий ОСОБА_2 03.11.2015 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

ОСОБА_5