Ухвала суду № 74152073, 15.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/316/18 Головуючий 1 інстанції: Харченко А.М.

Справа суду 1-ї інстанції № 643/3347/16-к

Категорія: ч.2 ст.186 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Савченка І.Б., Плетньова В.В.,

за участю секретаря Боровської О.В.,

прокурора Асріян Л.А.,

захисника Бережного Г.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12015220000001053 за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представника цивільного відповідача ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на вирок Московського районного суду м. Харкова від 21 червня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження смт. Пісочин, Харківського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Згідно з п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України, покладено на засудженого наступні: обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ - диск з відео дорожньо-транспортної пригоди за участю пішохода ОСОБА_6 та водія ОСОБА_2 визначено зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнуто з ПАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 49680 грн.

Стягнуто з ПАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 16536 грн.

Стягнуто з ТОВ «АКВА ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 120000 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА ІНВЕСТ» - відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», на користь ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, на відшкодування матеріальної шкоди 49680 грн.

Стягнуто з ПАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», на користь ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, на відшкодування моральної шкоди 16536 грн.

Стягнуто з ТОВ «АКВА ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, на відшкодування моральної шкоди 120000 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА ІНВЕСТ» - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави судові витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № 1130/15 від 03.02.2016 р. - 736 грн. 56 коп.

Згідно вироку, ОСОБА_2 23.12.2015 року, приблизно о 18.00 год., керуючи технічно справним автомобілем "ГАЗ 3307", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався в м. Харкові по вул. Гв.Широнінців зі сторони вул. Героїв Праці в напрямку вул. Механізаторської зі швидкістю 20 км/год.

На шляху свого руху ОСОБА_2 при зеленому для нього світлі світлофору приступив до виконання правого повороту на вул. Блюхера, при цьому не надаючи дороги пішоходу ОСОБА_6, який в цей час переходив дорогу вул. Блюхера по нерегульованому пішохідному переходу, зі сторони вул. Героїв Праці в напрямку вул. Механізаторської, чим грубо порушив вимоги п.16.2 Правил дорожнього руху, згідно з яким: п. 16.2. «На регульованому і нерегульованому перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку», в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2297-С/15 від 23.01.2016, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому ребер, розриву правої легені, перелому хребта з розривом спинного мозку, від яких наступила смерть останнього.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом на зелене світло світлофору, виконуючи правий поворот з вул. Гв.Широнінців на вул. Блюхера у м. Харкові, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_6, який в цей час перетинав вул. Блюхера, в результаті чого скоїв на нього наїзд, завдавши тяжкі тілесні ушкодження від яких наступила смерть останнього.

Дії водія ОСОБА_2 згідно з висновком автотехнічної експертизи № 1130/15 від 03.02.2016 року перебувають у причинному зв'язку з подією та наслідками що наступили.

В апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просять вирок районного суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; задоволити в повному обсязі позовні вимоги потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу апелянти вказують на те, що висновки суду, зазначені в оскаржуваному вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а призначене ОСОБА_2 покарання, внаслідок звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України, не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, який під час досудового розслідування та судового розгляду щирого вибачення у потерпілих не попросив, матеріальну шкоду не відшкодував. Також, потерпілі в своїх апеляційних доводах зазначають про те, що судом не в повній мірі враховані ті обставини, що потерпілий ОСОБА_6, під час перетину автошляху, ніяких вимог Правил дорожнього руху України не порушував, перетинав проїзну частину по пішохідному переходу на сигнал світлофору, що дозволяв йому рух пішки. Крім того, апелянти вказують на те, що судом безпідставно та необґрунтовано було зменшено суму стягнень моральної шкоди з цивільного відповідача «Аква Інвест».

Представник цивільного відповідача ПрАТ «СК «Альфа Страхування» ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі просить вирок в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди змінити, вказуючи на незаконність та необґрунтованість рішення в цій частині; стягнути з ПрАТ «СК «Альфа Страхування»: на користь потерпілої ОСОБА_3 24840 грн. матеріальної шкоди та 8268 грн. в рахунок моральної шкоди; на користь потерпілої ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7, 24840 грн. матеріальної шкоди та 8268 грн. в рахунок моральної шкоди. В апеляційних доводах представник цивільного відповідача вказує на те, що судом неправильно застосовано норми п.27.2 та п.27.3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та стягнув на користь кожного потерпілого по 49680 грн. матеріальної шкоди і 16536 грн. моральної шкоди.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи потерпілої ОСОБА_3, яка підтримала апеляційні вимоги потерпілих в повному обсязі, думку прокурора, що не заперечував проти задоволення апеляційної скарги потерпілих, а також думку обвинуваченого та його захисника, щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Переглядаючи оскаржуваний вирок в межах доводів та вимог апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представника цивільного відповідача ПрАТ «СК «Альфа Страхування» колегія суддів погоджується з ними лише в частині наявності порушень вимог матеріального та процесуального закону.

Формулювання обвинувачення, що викладене в оскаржуваному вироку, не містить фактичних обставин, які вказували б на неправомірну поведінку потерпілого, внаслідок перебування потерпілого ОСОБА_6 в стані алкогольного сп'яніння під час перетинання пішохідного переходу, а також порушення ним вимог Правил дорожнього руху України, але вирішуючи питання розгляду цивільного позову щодо визначення розміру стягнення з ТОВ «АКВА ІНВЕСТ» на користь потерпілих моральної шкоди, суд першої інстанції послався на ці обставини в мотивувальній частині оскаржуваного вироку.

При цьому належить врахувати, що висновки щодо перебування потерпілого в стані алкогольного сп'яніння ґрунтуються лише на відомостях судово-токсилогічної експертизи крові та сечі на алкоголь від трупа ОСОБА_6, але ці обставини не викладені судом в формулюванні обвинувачення, визнаного ним доведеним, а також як та яким чином вони вплинули на дії пішохода та водія в момент ДТП.

За таких обставин, апеляційні доводи потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про безпідставне врахування судом цих обставин при визначенні суми стягнень моральної шкоди - є обґрунтованими.

Поряд з цим, зазначені обставини вказують на наявність порушень, передбачених ст.411 ч.1 п.4 КПК України, тобто висновки суду, що викладені в судовому рішенні містять істотні суперечності, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до ст.409 ч.1 п.2 КПК України - є підставою для скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції.

Переглядаючи оскаржуваний вирок в межах апеляційних доводів потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в частині призначення ОСОБА_2 покарання з його реальним відбуттям, колегія суддів дійшла висновку щодо їх обґрунтованості, внаслідок безпідставного звільнення обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, на підставі норм ст.75 КК України.

З висновків суду, які зазначені в оскаржуваному вироку, незрозуміло, як внаслідок звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням за порушення вимог Правил дорожнього руху України, внаслідок чого сталася смерть потерпілого ОСОБА_6, буде досягнута мета покарання з дотриманням загальної та особливої превенції, тобто виправлення особи і попередження вчинення нею та іншими особами тотожних злочинів.

Також суперечливими є висновки суду першої інстанції щодо наявності щирого каяття обвинуваченого, як пом'якшуючої обставини при призначенні покарання, оскільки колегія суддів погоджуються зі слушністю пояснень потерпілої ОСОБА_3, які вона надала під час апеляційного розгляду, що на протязі тривалого часу обвинувачений ОСОБА_2 не надав суттєвої матеріальної допомоги в добровільному порядку, що є вагомою складовою будь-якого щирого каяття за вчинений злочин.

За таких обставин, колегія суддів вважає слушними доводи потерпілих, які зазначені в поданій апеляційній скарзі та наданих ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду, про необґрунтоване та невмотивоване застосування норм ст. 75 КК України, внаслідок чого судом першої інстанції порушенні вимоги п.2 ч.3 ст.374 та ст. 370 КПК України.

З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції не можна вважати законним, обґрунтованим і вмотивованим, а встановлені під час апеляційного розгляду істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та позбавляють суд апеляційної інстанції процесуальної можливості ухвалювати свій вирок. За таких обставин, колегія суддів прийшла висновку про обґрунтованість доводів потерпілих щодо необґрунтованості призначеного покарання обвинуваченому, а також безпідставного застосування звільняння від його відбування, на підставі ст.75 КК України.

Крім того, переглядаючи оскаржуваний вирок в межах апеляційних доводів представника цивільного відповідача ПрАТ «СК «Альфа Страхування» щодо необґрунтованості та невмотивованості оскаржуваного судового рішення в частині вирішення цивільного позову, на думку колегії суддів, вони також не позбавлені правових та фактичних підстав.

Потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подані уточнені цивільні позови (т.1 арк.50-54; 70-74) про стягнення:

- з ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 49680 грн.;

- з ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 16536 грн.;

- з ТОВ «АКВА ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 483464 грн.;

- з ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», на користь ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, на відшкодування матеріальної шкоди 49680 грн.;

- з ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», на користь ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, на відшкодування моральної шкоди 16536 грн.

- з ТОВ «АКВА ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, на відшкодування моральної шкоди 483464 грн.

Задовольняючи цивільні позови потерпілих, суд першої інстанції розтлумачив та застосував п.27.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в якому міститься бланкетна норма, що відсилає до порядку та умов відшкодування шкоди, передбаченого ст.1200 ЦК України.

Відповідно до п. 27.2. зазначеного Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює (відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на "таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Статтею 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) інвалідам - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Належить врахувати, що п.27.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає стягнення «відшкодування, внаслідок смерті потерпілого», а суд в мотивувальній та резолютивній частинах вироку визначив це стягнення, як «відшкодування матеріальної шкоди», що не узгоджується зі змістом позовних вимог.

Оскаржуваний вирок не містить висновків суду щодо встановлення факту непрацездатності ОСОБА_3 та її перебувані на утриманні у загиблого потерпілого ОСОБА_6 або інших підстав відшкодування шкоди, передбачених ст.1200 ЦК України, що безпосередньо впливає на застосування норм п.27.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при вирішенні цивільного позову потерпілої.

Крім того, пунктом 27.3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Тобто, загальний розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю фізичної особи, зазначеним особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами, що судом першої інстанції не було враховано під час вирішення цивільних позовів потерпілих.

Вказані обставини свідчать про недотримання судом першої інстанції вимог ст.370 КПК України щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення в частині вирішення цивільних позовів потерпілих.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені істотні порушення - є процесуально неприпустимими при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади верховенства права, забезпечення права на захист, презумпції невинуватості в аспекті забезпечення доведеності вини, безпосередності дослідження доказів і змагальності сторін у процесі, законності та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено серед обов'язкових вимог у ст. 370 КПК України, а також містяться у ст. 7 КПК України - серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати. Ці вимоги КПК України не дотримані судом першої інстанції при судовому розгляді, що свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які встановлені при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення.

Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність декількох істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам п. 6 ч. 1 ст. 407; п.п. 1,3 ч. 1 ст. 409; п. 2 ч.1 ст. 410; п.4 ч.1 ст.411; ч.1 ст. 412 КПК України.

Разом з цим належить врахувати те, що необхідність дотримання при судовому розгляді вказаних загальних засад судочинства підтверджується практикою Європейського суду та змістом норм Європейської конвенції з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - є частиною національного законодавства.

З метою забезпечення належного дотримання під час судового розгляду саме цих загальних засад кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_2 в суді першої інстанції.

Оскільки внаслідок скасування оскаржуваного вироку призначається новий судовий розгляд в суді першої інстанції, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості розгляду решти апеляційних доводів та вимог потерпілих і представника цивільного відповідача, що обумовлює часткове задоволення всіх апеляційних скарг.

Поряд з цим, під час нового судового розгляду належить врахувати слушність апеляційних доводів потерпілих про невиправдану м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання, внаслідок тяжкості вчиненого злочину та поведінки обвинуваченого на протязі всього досудового розслідування та судового розгляду, про що слушно пояснювала потерпіла ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду.

Під час нового судового розгляду суду першої інстанції належить ретельно перевірити доводи потерпілих та представника цивільного відповідача, що викладені ними з приводу незгоди з вироком, оскільки їх належна оцінка безпосередньо впливає на ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до вимог ст.415 ч.3 та ст. 416 КПК України, висновки і мотиви, з яких скасовано судове рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Оскільки сторони при апеляційному розгляді не заявляли будь-яких клопотань про зміну або обрання запобіжного заходу, колегія суддів, відповідно до вимог ч.4 ст.176 КПК України, позбавлена процесуальної можливості вирішувати це питання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407 ч. 1 п. 6; ст. 409 ч. 1 п.п. 1, 3; 410 ч. 1 п. 2; 411 ч.1 п.4; ст. 412 ч.1; 418; 419 та главою 2 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представника цивільного відповідача ПрАТ «СК «Альфа Страхування» - задоволити частково.

Вирок Московського районного суду м. Харкова від 21 червня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2 - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді

______ ______ ______

Шабельніков С.К. Плетньов В.В. Савченко І.Б.