Рішення № 74149789, 10.05.2018, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/16/18

Провадження № 2/604/90/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі :

Головуючого судді Сташківа Н.Б.

за участю

секретаря судового засідання Стадніцької З.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиськ в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ПАТ КБ “ПриватБанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14913,93 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до договору б/н, укладеного 07 жовтня 2011 року відповідач отримала кредит у розмірі 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У відповідності до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Згідно п.п. 2.1.1.5.5, п.2.1.1.5.6 Умов - позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань більше ніж на 30 днів позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн + 5% від суми позову. Свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає Договір між банком та ОСОБА_1 підтверджено підписом останньої у заяві. У зв’язку із порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідач має заборгованість, яка станом на 31 жовтня 2017 року складає 14913,93 грн, з яких: 366,50 грн – заборгованість за кредитом, 10261,05 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3100,00 грн заборгованість за пенею та комісією, та штрафи – 500,00 грн фіксована частина, 686,38 грн процентна складова.

Враховуючи наведене, з метою захисту порушених прав, представник позивача просить позов задовольнити, стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості та сплачені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позов,в якому позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити у зв’язку із закінченням терміну позовної давності, посилаючись на те, що з 2013 року перебувала за межами країни, протягом останніх п’яти років кредитною карткою не користується, з 2011 року по даний час на її адресу будь-які повідомлення про наявність заборгованості з банку не надходили, згідно правової позиції ВС України в справі 6-14 цс 14 за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а відтак термін позовної давності сплинув вже у жовтні 2015 року. Крім того подала заяву, в якій просить при ухвалені рішення врахувати ту обставину, що вона ніде не працює та не має можливості сплати штрафи та пеню, розмір якої значно перевищує суму заборгованості.

Згідно відповіді на відзив представник позивача просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності у повному обсязі, оскільки строк випущеної картки до липня 2021 року, а позов поданий ними 16 грудня 2017 року, отже до спливу строку позовної давності. Крім того просить суд не брати до уваги твердження відповідача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування , оскільки до певного часу належним чином виконувала свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те,що вона знала про умови користування кредитом та визнала свої зобов’язання. На підтвердження своїх доводів подали довідку про деталі вчинених операцій за картковим рахунком № 4149**** ****4584 проведених ОСОБА_1

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження на підставі письмових матеріалів справи без участі сторін, так як згідно з вимогами ч.6 ст.19 ЦПК України поданий спір є малозначним.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення за правилами спрощеного позовного провадження,виходячи з наступного:

07 жовтня 2011 року на підставі заяви позичальника ОСОБА_1 між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір, у відповідності до якого позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У відповідності до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку та надає право банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

Згідно п.п. 2.1.1.5.5, п.2.1.1.5.6 Умов - позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; у разі невиконання зобов’язань - на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту, оплати винагороди Банку.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань більше ніж 120 днів позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн + 5% від суми позову.

Пунктом 2.1.1.12.11 Умов надання банківських послуг передбачено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим Договором.

Умови надання споживчого кредиту ОСОБА_1 отримала, зі змістом ознайомлена, із викладеним згідна. Свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає Договір між банком та ОСОБА_1 підтверджено підписом останньої у заяві.

Як убачається із довідки - розрахунку заборгованості за договором № б/н від 07 жовтня 2011 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором у неї виникла заборгованість перед банком, розмір якої станом на 31 жовтня 2017 року складає 14913,93, з яких: 366,50 грн – заборгованість за кредитом, 10261,05 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом,3100,00 грн – нарахована комісія, а також 1186,38 грн заборгованість по судовим штрафам.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідносин є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в частині стягнення 366,50 грн заборгованості за кредитом, 10261,05 грн заборгованості по процентам за користування кредитом.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3100,00 грн заборгованості за пенею та комісією, а також 14913,93 грн заборгованості по судовим штрафам.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, пеня, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 становить 3100,00грн , та значно перевищує заборгованість за кредитом – 366,50 грн.

Стягнення пені у розмірі заявленому позивачем, на думку суду, не буде відповідати передбаченим ч. 3 ст. 509 ЦК України таким засадам зобов'язання, як розумність та справедливість.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення

Конституційний суд України, у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

А тому, з урахуванням викладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки (пені) до розміру заборгованості за кредитом, тобто до 366.50 грн.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідачки штрафних санкцій, зокрема штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 686,38 грн. штраф (процентна складова), то в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пп.1.1.5.21, 1.1.5.25, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час згідно з пп.1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Аналогічні правові позиції висловлені ВСУ у постановах від 21.10.2015 №6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року №347/1910/15-ц, які в силу вимог ст.263 ЦПК України мають враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми штрафу (фіксованої частини та процентної складової).

За вказаних обставин позов підлягає частковому задоволенню позову шляхом стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 07 жовтня 2011 року в сумі 10994,05 грн, з яких: 366,50 грн – заборгованість за кредитом, 10261,05 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, 366,50 грн заборгованість за пенею.

Разом з тим на думку суду клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 07 жовтня 2011 року задоволенню не підлягає, оскільки:

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов’язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6- 61 цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.»

Відповідно до договору № б/н від 07 жовтня 2011 року відповідачу відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку та видано картку, при цьому сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця, строк випущеної картки до останнього дня 07.2021 року.

Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 16.12.2017 року — до спливу строку позовної давності.

У зв’язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму клопотанні про застосування позовної давності не відповідають дійсності, а строк позовної давності при зверненні до суду позивачем дотримано.

Судові витрати у справі слід розподілити за положеннями ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19,81,131,223, 259, 263-265, 354,355,356,ст.ст. 15,16,525, 526, 530, 543, 546, 548, 549, 626, 627, 1046, 1050 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с. Криве вул.Бучинського,13, Підволочиського району, ІПН НОМЕР_1) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с. Криве вул.Бучинського,13, Підволочиського району, ІПН НОМЕР_1,в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 01001 м. Київ вул..Грушевського,1Д,(м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, роз. рахунок № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат) заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 жовтня 2011 року в сумі 10994,05 (десять тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири гривні 05 копійок) гривень, з яких: 366,50 грн – заборгованість за кредитом, 10261,05 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, 366,50 грн заборгованість за пенею,а також 1600,00 (одну тисячу шістсот) гривень судового збору.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя – підпис

Копія вірна:

Суддя Підволочиського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_2