Постанова № 74149755, 22.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/1751/16 Головуючий у 1-й інстанції: Варнавська Л.О.

Провадження № 22-ц/778/1502/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Кухаря С.В..

ОСОБА_2

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «Приватбанк» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.11.2013 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 12 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Проте, відповідач не виконує вимоги кредитного договору, в зв’язку з чим станом на 17.02.2016 року утворилась заборгованість в розмірі 23 420,31 грн.

Враховуючи вищенаведене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 23420,31 грн. та судові витрати в розмірі 1378 грн.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 23420,31 грн. та судовий збір в сумі 1378 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове про часткове задоволення позову.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26 березня 2018 року (а.с.145), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк до 16 квітня 2018 року для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_3

Однак, в строк до 16 квітня 2018 року на адресу апеляційного суду відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу позивача, не надійшло.

В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 12 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,60% річних в порядку.(а.с 5)

Пунктом 2.1.1.12.6.1 зазначеного договору, у разі прострочених зобов’язань на суму від 100 гривень, включаючи прострочені зобов’язання, передбачені п.п. 2.1.1.12.6.2, 2.1.1.12.8.1 клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується – базова процента ставка по договору/30 (за кожен день прострочки )+50 грн. (одноразово). Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Згідно п.2.1.1.7.5 кредитного договору № б/н від 15.06.2012 року (умов надання споживчого кредиту фізичним особам) при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредите давець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язань (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

Проте, ОСОБА_3 у порушення умов договору зобов’язання за договором належним чином не виконував, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості тасплати відсотків за користування кредитним коштами, в зв’язку з чим станом на 17.02.2016 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 23420,31 грн.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

З огляду наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлено характер спірних правовідносин і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості за кредитним договором відповідно до приведеного позивачем розрахунку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1, 374,375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст.389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2016 року у цій справі – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22.05.2018 року.

Головуючий:

Судді: