Рішення № 74149078, 18.05.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1523/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 травня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Пилип'юк Г.М.,

за участю секретаря - Зубрицької О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ДП МОУ «Монтажник-Львів» про стягнення заробітної плати,

встановив:

20.03.2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату в розмірі 26 154,49 грн., середній заробіток за час несплати в розмірі 26 921,08 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 58 122,66 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що працював у ДП МОУ «Монтажник-Львів» на посаді виконроба, звільнився 30.06.2015 року, на день звільнення заборгованість по зарплаті складала 26 154,49 грн. Ця належна йому заробітна плата не була нарахована і не була виплачена і при його звільненні, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду. Крім цього, вважає, що йому повинно бути виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати. Просить позов задоволити.

В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, на підставі ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), проти чого і не заперечив позивач.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ДП МОУ «Монтажник-Львів» та працював на посаді виконроба.

30.06.2015 року позивач звільнений з роботи у відповідності до п.1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін.

Судом також встановлено, що за період з січня 2013 року по квітень 2015 року позивачу недоплачено заробітну плату на загальну суму 26 154,49 грн., що підтверджується довідкою, виданою підприємством. Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки з 01.07.2015 року по 01.02.2018 року становить 26921 грн. 08 коп. (41 грн. 29 коп. на 652 робочі дні). Компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати становить 58122 грн. 66 коп. з врахуванням індексів інфляції за період невиплати заборгованості по заробітній платі.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, відповідач в судове засідання не з'явився, не подав заперечень на позов та доказів на його спростування.

Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1 ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття "заробітна плата".

Згідно з ст. 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство має сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин).

Виходячи із наданого розрахунку з січня 2013 року по червень 2015 року позивачу недоплачено заробітну плату на загальну суму 26 154,49 грн., .компенсація середнього заробітку за період затримки розрахунку виходячи з середньоденної заробітної плати нарахованої згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. №100 , за 652 робочі дні складає 26 921,08 грн., компенсація втрати частини заробітної плати складає 58122,66 грн. /а.с.4/.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справа або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а тому суд вважає, що до стягнення підлягає 26 154,49 грн. - заборгованості по заробітній платі та 26921,08 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати в розмірі 58 122,66 грн. відповідно до заявлених позовних вимог.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1262,85 гривень.

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 282 ЦПК України, суд,

ухвалив :

позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» в користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 26 154 /двадцять шість тисяч сто п'ятдесят чотири /грн. 49 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 26 921 /двадцять шість тисяч дев'ятсот двадцять одну/ грн. 08 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати в розмірі 58 122 /п'ятдесят вісім тисяч сто двадцять дві/ грн. 66 коп.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» 1762,00 грн. судового збору в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте Залізничним районним судом м. Львова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцять днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 18.05.2018 року.

Суддя: Г. М. Пилип'юк

Оригінал рішення.