Постанова № 74148773, 15.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 0814/4901/12-ц Головуючий у 1-й інстанції Дубина Л.А.

Номер провадження 22-ц/778/59/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Волчанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2017 року за заявою ОСОБА_4, ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, треті особи: Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», про визначення порядку користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, треті особи: Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі ОП «ЗМБТІ») про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2012 року позов задоволено. Визначено порядок користування земельною ділянкою по вул. Платова, 33 відповідно до 1 варіанту судово-технічної експертизи № 1714 від 01.10.2012 року і виділено у користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 39/100 частин земельну ділянку площею 388,85 кв.м., а ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_8 на 61/100 часток виділено земельну ділянку площею 653,55 кв.м.; залишено у загальному користуванні земельну ділянку площею 12,6 кв.м.; зобов’язано облаштувати прохід на територію двору загального користування.

У березні 2015 року ОСОБА_8, яка померла 05.08.2015 року та її правонаступником залучений ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2012 року у зв’язку з нововиявленими обставинами.

В заяві зазначали, що рішенням суду визначено порядок користування земельною ділянкою по вул. Платова, 33 відповідно до 1 варіанту судово-технічної експертизи, виділено у користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 39/100 частин земельну ділянку площею 388,85 кв.м, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 на 61/100 часток виділено земельну ділянку площею 653,55кв.м, залишено у загальному користуванні земельну ділянку площею 12,6кв.м, зобов’язано облаштувати прохід на територію двора загального користування.

Приймаючи рішення 17.12.2012 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя обґрунтовував свої висновки рішенням Запорізької міської ради № 76/205 від 30.09.2009 року, згідно якого за будинком 33 по вул.Платова в м.Запоріжжі закріплена земельна ділянка та рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 14.12.2006 року про встановлення ідеальних часток співвласників у вказаному будинку.

Між тим, рішенням Запорізької міської ради № 39 від 23.04.2014 року скасовано попереднє рішення № 76/205 від 30.09.2009 року про закріплення земельної ділянки за будинком № 33 по вул.Платова в м.Запоріжжі, а також рішенням апеляційного суду Запорізької області від 25.02.2015 року скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 14.12.2006 року про встановлення ідеальних часток співвласників у вказаному будинку.

Вказаним рішенням апеляційного суду Запорізької області від 25.02.2015 року встановлено, що будинок № 33 по вул.Платова в м.Запоріжжі складається із двох окремих квартир №1 та №2, які були надані для проживання різним особам. Таким чином, сторони набули право власності не на ідеальні частки в будинку № 33 по вул.Платова в м.Запоріжжі, а на самостійні об’єкти права власності - квартири, а судова будівельна - технічна експертиза №1714 від 1.10.2012 року, висновки якої покладені в основу рішення, була проведена на підставі скасованого рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 14.12.2006 року (а.с. 179-182 т.1).

Заявники вважають вказані вище обставини нововиявленими, такими про які не було відомо на час ухвалення судового рішення від 17.12.02012 року, а тому просять його скасувати і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

.

ОСОБА_7 та представник ОСОБА_6 проти задоволення заяви заперечували з тих підстав, що на їх думку, обставини, які заявники вважають нововиявленими є новими, і можуть бути підставами для пред’явлення нової вимоги, у зв’язку з чим просять відмовити у задоволенні заяви і скасуванні рішення суду від 17.12.2012 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4, ОСОБА_3 про перегляд рішення Ленінського районного суду від 17.12.2012 року у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_4, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 подавапеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_4, ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2012 року.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про права власності на житло, виданого 28.03.1994 року Запорізьким ремонтним підприємством «Агротехсервіс», в рівних долях належить квартира № 1 в житловому будинку літ. А за адресою: м. Запоріжжя, вул. Платова, буд. 33.

На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 01.02.1999 року ВАТ « Запорізьке підприємство « Агротехсервіс», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 в рівних долях належить квартира № 2 в житловому будинку літ. А за адресою: м. Запоріжжя, вул. Платова, буд.33 .

Рішенням Запорізької міської ради № 76/205 від 30.09.2009 року за житловим будинком № 33 по вул. Платова в м. Запоріжжя закріплена земельна ділянка 1055 кв. м., в тому й числі земельна ділянка площею 1000 кв. м. закріплена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельна ділянка площею 55 кв. м. закріплена для городництва.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2006 року у справі № 2-4108 2006 року за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, Запорізької міської ради було встановлено ідеальні частки в будинку № 33 по вул. Платова в м. Запоріжжя де ОСОБА_6, ОСОБА_7 належить в житловому будинку 39/100 частин будинку або 39/200 кожному, а ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 належить в житловому будинку 61/100 частин будинку, або по 61/300 кожному.

Як на нововиявлені обставини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посилаються на прийняття Запорізькою міською радою рішення від 23.04.2014 року № 39, щодо скасування рішення Запорізької міської ради від 30.09.2009 № 76/205 «Про закріплення земельної ділянки за житловим будинком по вул. Платова, 33», оскільки таке рішення було ухвалено не у відповідності до чинного на той час законодавства, та скасування рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 25.02.2015 року заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2006 року про встановлення ідеальних часток співвласників у вказаному будинку.

Статтею 361 ЦПК України ( в редакції, чинній на час розгляду справи) визначені підстави перегляду за нововиявленими обставинами.

Так , рішення або ухвала суду, яким закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв’язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону України, іншого акта (їх окремих положень) або надане Конституційним Судом України офіційне тлумачення положень Конституції України, що є відмінним від того, як їх застосував суд при вирішенні справи.

У п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" судам роз'яснено, що нововиявлені обставини − це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч. 2 ст. 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначення пунктами 3,4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі, спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Не можуть бути визнані нововиявленими нові обставини, тобто такі, що виникли після постановлення рішення, а також обставини, на які посилалась особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в скарзі або які могли бути встановлені при з'ясуванні судом обставин у справі.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Зазначаючи про необхідність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вважають, що суттєве значення має скасування рішення Запорізької міськради про закріплення за будинком земельної ділянки. Разом з тим він не зазначає, яким чином скасування рішення міськради порушує його права.

Нове рішення щодо спірної земельної ділянки Запорізькою міськрадою не прийнято, отже немає підстав вважати, що у разі його прийняття буде змінено конфігурацію земельної ділянки або її розмір, чи існуватимуть інші обставини, які унеможливлювали б ухвалення рішення, про перегляд якого просив заявник.

Про необхідність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_3, ОСОБА_4В також вважають, що суттєве значення має скасування рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 25.02.2015 року заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2006 року про встановлення ідеальних часток співвласників у вказаному будинку.

Так, судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2012 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, треті особи Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, ОП «ЗМБТІ», визначено порядок користування земельною ділянкою по вул.Платова, 33 у м. Запоріжжі відповідно до 1 варіанту судово-технічної експертизи, виділено у користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 39/100 частин земельну ділянку площею 388,85 кв.м., а ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_8 на 61/100 часток виділено земельну ділянку площею 653,55 кв.м.; залишено у загальному користуванні земельну ділянку площею 12,6 кв.м.; зобов’язано облаштувати прохід на територію двору загального користування ( а.с.89-91, т.1). Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 25.02.2015 року встановлено, що будинок № 33 по вул. Платова в м. Запоріжжі складається із двох окремих квартир № 1 та № 2, які були надані для проживання різним особам, тому сторони набули право власності не на ідеальні частки в будинку № 33 по вул. Платова в м. Запоріжжі, а на самостійні об’єкти права власності – квартири, тому вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення ідеальних часток у будинку, що фактично змінює свідоцтво про право власності на квартири, є безпідставними і такими, що суперечать вимогам законодавства, що й було підставою для скасування заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2006 року, яким було встановлено ідеальні частки в житловому будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Платова, буд. 33 (а.с. 183-186 т. 1).

Натомість, ОСОБА_4, ОСОБА_3 не зазначають, яким чином скасування рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2006 року порушує їх права, як користувачів земельної ділянки, яким чином буде змінюватися розмір земельної ділянки, у зв’язку з тим, що сторони набули право власності не на ідеальні частки в будинку № 33 по вул. Платова в м. Запоріжжі, а на самостійні об’єкти права власності – квартири, та як ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, та чи можуть вони спростувати факти, покладені в основу судового рішення.

Крім того, та обставина, що квартира під номером 1 в житловому будинку літ. А за адресою вул. Платонова, буд.33 в м. Запоріжжі на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.03.1994 року в рівних долях належала ОСОБА_6, ОСОБА_7, і квартира під номером 2 в цьому житловому будинку на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.02.1999 року в рівних долях належала ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_8 існувала та була відома заявникам на час розгляду справи, тобто вона є доказом, а не нововиявленими обставинами.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд взяв до уваги вищенаведені роз'яснення пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені у постанові від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами", та дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_4, ОСОБА_3 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2012 року за нововиявленими обставинами немає. При цьому суд правильно виходив із того, що обставини, на які заявник посилається у заяві, не можуть розцінюватися як нововиявлені обставини у розумінні статті 361 ЦПК України, оскільки не є істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (P0N0MARY0V v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року).

Аргументи апеляційної скарги фактично повторюють зміст заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, стосуються переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав відповідну оцінку, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не спростовують висновків суду, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін оскаржуваної ухвали, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.05. 2018 року.

Головуючий:

Судді: