Постанова № 74148632, 10.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/378/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/6707/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Я.

Категорія: 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого – судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4-ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, представника ОСОБА_4, на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 24 травня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

26.01.2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову покликається на те, що 31 серпня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено договір кредиту №Е/V 3161, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 70000,00 доларів США строком до 31 серпня 2012 року. У порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв’язку із порушеннями зобов’язань за кредитним договором у відповідач станом на 14 грудня 2015 року виникла заборгованість перед банком у розмірі 47355,93 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором укладено договір поруки між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6, відповідно до якого він на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед банком відповідати за зобов’язання відповідача ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору. Просить стягнути солідарно з відповідачів борг за кредитним договором №Е/V 3161 від 31 серпня 2007 року в сумі 47355,93 доларів США та судові витрати у справі.

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 24 травня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 47355 доларів США 93 центів заборгованості за кредитним договором №E/V3161 від 31 серпня 2007 року.

Вирішено питання судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку через свого представника – ОСОБА_5 оскаржила ОСОБА_4. Вважає рішення суду незаконним, та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права при неповному встановленні обставин, що мають значення для справи. Звертає увагу, що на підставі долученого банком до матеріалів справи розрахунку неможливо зробити об"єктивного висновку про правильність розміру заборгованості. Звертає увагу, що підписаний розрахунок від імені банку здійснений не повноважною на це особою. Також звертає увагу, що рішення суду стягнуто пеню та інші штрафні санкції в доларах США. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Залізничного районного суду міста Львова від 24 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову банку у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_4 слід залишити без задоволення із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 31 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договору №Е/V 3161 від 31 серпня 2007 року, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 70000,00 доларів США на строк до 31 серпня 2012 року, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 15,00% річних, у випадку порушення зобов’язань по поверненню кредиту 32,00% річних. Погашення заборгованості здійснюється «20» числа кожного місяця у сумі 1665,00 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із суми траншу кредиту, відсотків, сальдо та винагороди /а.с. 16-18/.

Встановлено, що банк виконав взяті на себе зобов»язання, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 70000,00 доларів США.

Згідно п.п. 6.1., 6.2. кредитного договору №Е/V 3161 від 31 серпня 2007 року при порушенні позичальником будь-якого зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди і комісії, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня. А також при порушенні позичальником зобов’язань позичальник сплачує банку штраф у розмірі 2% від суми кредиту /а.с. 17/.

Відповідно до п. 6.6. кредитного договору №Е/V 3161 від 31 серпня 2007 року при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого угодою, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250,00 грн.+5% від суми позову /а.с. 17/.

Встановлено, що ОСОБА_4 умови кредитного договору №Е/V 3161 від 31 серпня 2007 року щодо повернення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконувала.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов»язань за договором кредиту, порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку, наданого банком, станом на 14.12.2015 року становить: 30671,91 доларів США – заборгованість за кредитом, 9690,01 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом, 4728,99 доларів США – пеня за насвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2265,03 доларів США – штрафу, а всього – 47355,93 доларів США, що стверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №Е/V 3161 від 31 серпня 2007 року /а.с. 7-10/.

На забезпечення виконання кредитного договору №Е/V 3161 31 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед банком за виконання зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі /а.с. 20/.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції виходив з тих обставин, що ОСОБА_4 не виконала належним чином, покладених на неї договором кредиту, зобов»язань, внаслідок чого виникла заборгованість перед банком, яка підлягає стягненню солідарно з боржника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_6

З такими висновками суду, колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно вимог ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

З огляду на наявність боргу у ОСОБА_4 за кредитним договором №Е/V 3161 від 31 серпня 2007 року, який виник у зв"язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, суд підставно задовольнив вимоги позивача, стягнувши суму боргу та штрафні санкції за порушення умов кредитного договору солідарно з боржника та поручителя.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, представника ОСОБА_4, про невідповідність вимогам закону висновків суду першої інстанції про стягнення пені та інших штрафних санкцій в доларах США не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Встановлено, що на підставі кредитного договору №Е/V 3161 від 31 серпня 2007 року ОСОБА_4 отримала кредит в іноземній валюті - доларах США.

Згідно п.п. 6.1. кредитного договору №Е/V 3161 від 31 серпня 2007 року при порушенні позичальником будь-якого зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди і комісії, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Оскільки виконання договірних зобов»язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, тому разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути також і пеню в іноземній валюті.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, представника ОСОБА_4, жодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_4, слід залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду міста Львова від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 24 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21.05.2018 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2