Постанова № 74147918, 17.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/7568/17 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/2039/18 ОСОБА_1

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» - ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав заяву № б/н від 16.09.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5100,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок.

Вказує, що ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Зазначає, що відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав.

У зв’язку із зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2017 року має заборгованість у розмірі 102 720,49 грн., яка складається з: 5032,09 грн. – заборгованість за кредитом, 93241,68 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 4446,72 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Посилаючись на зазначені обставини просило суду стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.09.2013 року у розмірі 102 720,49 грн. та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

У апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «»ПриватБанк» - ОСОБА_4 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом 28 грудня 2017 року, тобто більше ніж через 3 роки від дня здійснення відповідачем останнього платежу по картці (04.11.2013 року), а тому позивач пропустив строк позовної давності.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України (ч.2 ст. 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що 16.09.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 5100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказаний договір складається з заяви позичальника та умов і правил надання банківських послуг.

У зв’язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобов’язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до вказаної норми зобов’язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позовна давність відповідно до частини 1 статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частинами 1,5 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Переривання перебігу позовної давності визначається ст.264 ЦК України.

Частиною 2 статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов обґрунтованого висновку, про те, що ПАТ КБ «Приватбанк звернувся до суду у грудні 2017 року, тобто через більше ніж 3 роки від дня (04.11.2013 року) останнього внесення часткового платежу ОСОБА_5, внаслідок чого звернення банку за захистом своїх прав був за межами позовної давності.

Судом також враховано, що позивач не заявляв про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності, що у відповідності до ч.5 ст.267 ЦК України надало б можливість суду захистити порушене право.

З урахуванням встановлених обставин у справі та зазначених вимог закону суд першої інстанції правильно відмовив позивачу у задоволенні позову.

Докази та обставини, на які посилається ПАТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотриманні норми матеріального та процесуального права.

З наведеного вбачається, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 376,382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Дата складання повної постанови 21 травня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: