Рішення № 74147431, 15.05.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/13727/17

н/п 2-а/640/41/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Київський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участі секретаря Явнюк К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського об’єднаного УПФУ м. Харкова про визнання протиправними дії, зобов’язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся у суд з позовом до відповідача, Київського об’єднаного УПФУ м. Харкова, в якій просить суд визнати протиправними дії Київського об’єднаного управління ПФУ м. Харкова бездіяльність відповідача в частині припинення виплати пенсії з квітні 2016р. - протиправною, зобов’язати ОСОБА_2 об’єднань УПФУ м. Харкова поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та сплатити заборгованість

В обґрунтування позову позивач вказує, що вона є пенсіонером та перебуває на обліку у Київському об»єднаному УПФУ м. Харкова, з квітня виплата пенсії припинена, позивач вважає, що припиняючи виплату пенсії відповідач діяв не у спосіб, що передбачений законами України, оскільки підстав для припинення пенсії, які передбачені ст.. 49 ЗУ №1058 не існувало.

В судове засідання позивач не з’явився, повідомлявся належним чином про місце і час розгляду справи, надав до суду заяву, в якій просила справу слухати за відсутності позивача.

Відповідач ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова подало відзив на позов, в якому зазначає, що до управління надійшли списки тивало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб і з урахуванням наданої інформації виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено.

Дослідивши та оцінивши надані позивачем, відповідачем письмові докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 відповідно до довідки від13.09.2016року № НОМЕР_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа та перебуває на обліку у Київському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова як отримувач пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням від 24.03.2017року виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено та рішенням Управлінян праці та соціального захисту населення №12 від 07.07.2017року скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від13.09.2016року № НОМЕР_1.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 рокувстановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п.п.2 п.12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

У статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Разом з тим, судом встановлено, що жодного рішення про припинення позивачу виплати пенсії з 24.03.2017р. з підстав, визначених законодавством, ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова не приймалося.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що станом на момент припинення позивачу виплати її пенсії, довідка про взяття її на облік як ВПО від 13.09.2016 р. № НОМЕР_1, в якій встановлено фактичне місце проживання позивача, недійсною не визнавалася та не скасовувалася.

За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У п.54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов’язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Суд зазначає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних. З огляду на викладене, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян на пенсійне забезпечення, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Такий висновок суду кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де вказано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, а також із положеннями ч. 2 ст. 5 цього ж Закону, де вказано, що виключно цим Законом визначаються коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 06.02.2018року по справі №263/7763/17.

З огляду на таке, та враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, зазначені вище рішення, суд приходить до висновку, що припинення відповідачем з 24.03.2017 року виплати позивачу раніше призначеної їй пенсії є безпідставним, а тому дії з її припинення є протиправними та підлягають захисту шляхом поновлення виплати позивачу пенсії з 24.03 2017року та стягнення виниклої заборгованості.

Посилання позивача на припинення їй виплати пенсії з квітні 2016р. є безпідставними, не підтвердженими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково .

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст.. 139 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 2, 6, 139, 241,242 КАС України, суд Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, і.п.н НОМЕР_2, зареєстрована Лугансьбка обл.. м. Лутугіне пр.. Миру б.5 кв.3, мешкає м. Харків проїзд Електроінструментальний б. 7 кв.4) до Київського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова ( код ЄДРПОУ 41247819, м. Харків Держпром, м-н Свободи 2-й під. 3-й пов.) про визнання протиправними дії, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Київського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова в частині припинення виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити з 24.03.2017 року виплату пенсії та виплатити виниклу заборгованість ОСОБА_1.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Київського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Київський районний суд м. Харкова.

Повний текст рішення виготовлений 21.05.2018року.

Суддя Н.М. Бородіна