Рішення № 74147100, 22.05.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14810/17

Провадження № 2-а/638/108/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участі секретаря Котяш Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова Холодногірський відділ про визнання рішення про відмову у поновленні виплати пенсії незаконним та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із адміністративним позовом до відповідача, Київського ОУ ПФУ м. Харкова, Холодногірський відділ, яким просила суд визнати неправомірним рішення, оформлене протоколом № 26 від 29 березня 2017 року, складений відповідачем «Про відмову у поновленні пенсії згідно із Законом України «Про прокуратуру» Сосуновій Інні Миколаївні» та зобов’язати відповідача поновити їй виплати з 01 червня 2015 року та виплачувати її в подальшому.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання вчинити певні дії за період з 01.06.2015 року по 01.04.2017 року залишено без розгляду.

Відповідач проти позовних вимог заперечував із посиланням на те, що позивач знаходиться на пенсійному обліку за вислугою років на підставі закону України «Про прокуратуру». 27.03.2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.04.2015 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015р., згідно п.5 Перехідних положень якого визначено, що уразі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

У зв’язку із тим, що відповідний закон не прийнято, з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення особам, яким пенсію скасовано на підставі профільних законів, зокрема і ЗУ «Про прокуратуру», у зв’язку із чим раніше призначені пенсії не перераховуються.

Відповідно до частини 1 статті 47 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у період роботи з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених ЗУ „Про прокуратуру” не виплачуються.

Таким чином зазначеним законом змінено порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам. А саме, на даний час виплата пенсій призначених відповідно до ЗУ „Про прокуратуру” працюючим пенсіонерам не проводиться. 

Зазначене положення законодавства, згідно відзиву відповідача, узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини у рішенні „Великодна проти України” від 03.06.2014 року, де зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватись й передбачені законами соціально- економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів всього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама відсутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, відповідачем зазначено про те, що за постановою суду від 13.05.2016 року по справі № 642/2225/16-а, з 01.02.2015 року здійснено перерахунок пенсії позивача за вислугу років у розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі відповідної довідки.

Позивач вважає таку відмову неправомірною, так як на час прийняття вказаного Закону та з 1 червня 2015 року до 15 липня 2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада1991 року, положеннями ст. 50-1 якого регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України, а відтак, п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII стосувався положень Закону №1789-ХІІ і саме за нормами вказаного закону неможливо було призначати пенсію працівникам прокуратури. Така пенсія мала призначатися відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». З 15 липня 2015 року введено в дію новий Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яким на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України (ст. 86), а також обмеження щодо виплати та обчислення розміру пенсії, та який є спеціальним по відношенню до спірних правовідносин. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХП втратив чинність, крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч.ч. 3, 4, 6, 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), ст. 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст. 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора.

Конституційний суд України у рішенні від 3 жовтня 1997 року (справа №18/183-97) вказав, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Будь-які зміни до ст. 86 Закону №1697-УП щодо відсутності права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії та на час розгляду справи не вносились. Положення Закону №1697-УП не визнані неконституційними та підлягають застосуванню.

Оскільки положення ст. 86 Закону №1697-VП є чинними, то повинні бути застосовані при призначенні пенсії позивачу як працівнику прокуратури України, за наявності на день призначення пенсії вислуги років понад 23 роки, з яких спеціальної вислуги років понад 13 років, а відтак відмова відповідача у призначенні пенсії позивачу є протиправною. Також згідно п. 8 р. II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VШ, який набрав чинності з 3 жовтня 2017 року, встановлено, що норми ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На даний час зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не внесені, а тому діють норми ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Згідно ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років. Положеннями ч. 6 ст.86 Закону №1697-VП передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, військова служба.

У судове засідання сторони не з’явились, представником позивача надано заяву про розгляд справи за їх відсутності, представником відповідача у відзиві на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечують у повному обсязі, подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких мотивів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 13.05.2016 року по справі № 642/2225/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправними рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 80 відсотків місячної (чинної) заробітної плати відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 на підставі довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 18.02.2016 №18-122, скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова від 24.03.2016, викладене у протоколі №32, щодо відмови ОСОБА_1 рахунку пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991, а також зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Харкова здійснити перерахунок призначеної позивачу за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991.(зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111, що діяла станом на час призначення позивачу пенсії, з урахуванням 80 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної платні відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 18.02.2016 №18-122, починаючи з 01 грудня 2015р. Постанова набрала законної сили 12.09.2016 року.

27 березня 2017 року позивач звернулась з заявою до управління Пенсійного фонду України у Холодногірському районі м. Харкова ( правонаступник Київське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Холодногірський відділ) про поновлення виплати мені пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням управління Пенсійного фонду України у Холодногірському районі м. Харкова оформлене протоколом № 26 від 29.03.2017 (правонаступник Київське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Холодногірський відділ) ОСОБА_1 відмовлено у поновлені виплати пенсії за вислугою років згідно із вимогами Закону України «Про прокуратуру» з посиланням на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015р. з 01.04.2015 р. змінено порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам та відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в період роботи з 01.04.2015р. по 31.12.2015р. особи на посадах, які дають право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», пенсії, призначені відповідно до цього закону, не виплачуються.

Суд звертає увагу на той факт, що позивачу призначено пенсію 27.09.2012 року та виплачувалась до прийняття нових законів. Прийняття нових законів, якими скасовуються пільги та соціальні допомоги особам не може бути підставою для припинення дії таких пільг та припинення соціальних виплат є недопустимим, оскільки закон не має зворотної дії у часі та не може звужувати обсяг прав особи (ст.ст. 22, 27, 58 Конституції України).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VIII було внесено зміни і до ст.47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з абзацами 2 та 3 зміненої редакції ч.1 цієї статті тимчасово, у період з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р., у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених ЗУ «Про прокуратуру», пенсії, призначені відповідно до цього закону не виплачуються.

На час призначення у 2016 р. позивачеві пенсії абзаци другий та третій ч.1 ст.47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були викладені в редакції згідно з ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 р. №911 - VIII і передбачали, що особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених ЗУ «Про прокуратуру», призначені пенсії не виплачуються тимчасово, у період з січня 2016 р. по 31.12.2016 р.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. №1774 - VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 р., редакцію абзаців другого та третього ч.1 ст.47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було знову змінено. Згідно з новим законом в цій частині особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених ЗУ «Про прокуратуру», призначені пенсії не виплачуються тимчасово по 31.12.2017 р.

Таким чином, стаття 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає і ніколи не передбачала можливості невиплати пенсії у зазначений відповідачем період - з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2017 року. Наведеними вище трьома різними законами регулювалися окремі відносини у сфері пенсійного забезпечення в різні періоди - відповідно у 2015, 2016 та 2017 роках, відносно різного кола осіб. Кожний новий закон не продовжував дію попереднього. А тому їх не можна об'єднувати і трактувати на власний розсуд, як це зроблено відповідачем. Закон від 24.12.2015 р. № 911-VIII дійсно обмежував права позивача на отримання пенсії у 2016 році. Проте новий Закон від 06.12.2016 р. № 1774-VIII в цій частині не має застосовуватися до позивача, якому пенсію призначено до набрання ним чинності, оскільки погіршує становище позивача, звужує зміст та обсяг існуючого права на пенсійне забезпечення.

У п. 3.4 рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2007 від 18.06.2007 р. з питань невиплати заробітної плати пенсіонерам зазначено, що Конституція України не допускає будь-яких обмежень у правах громадян за ознаками майнового стану, зокрема в залежності від отримання працюючими пенсіонерами заробітної плати.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги, необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення від 6 липня 1999 р. № 8-рп/99 , від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 р. №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 р. № 20-рп/2004).

У рішенні від 11.10.2005 р. № 8рп Конституційний Суд України зазначив, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність.

Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Водночас, як зазначалося вище, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. № 1774-VIII, що набрав чинності з 1 січня 2017 року, внесено зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на які у своєму листі від 06.10.2017 р. посилається відповідач. Згідно з новим законом, особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», тимчасово, по 31 грудня 2017 року, призначені пенсії не виплачуються.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Про це ж зазначено і в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Крім того, у Законі України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII положення щодо невиплати пенсій особам, яким вона призначена до набрання ним чинності, відсутні.

Зважаючи на редакцію змін до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обмеження щодо виплати пенсій повинні застосовуватися до осіб, яким її призначено після 1 січня 2017 р., а з 1 січня 2017 р. пенсія особам, яким вона призначена до вказаної дати, повинна виплачуватися у повному, призначеному раніше, обсязі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України, рішення суду присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць – виконуються негайно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними рішення яке оформлене протоколом № 26 від 29.03.2017 року суб’єкта владних повноважень - Київського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Холодногірського відділу «Про відмову у поновленні пенсії згідно із Законом України «Про прокуратуру» Сосуновій Інні Миколаївні».

Зобов’язати Київське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Холодногірський відділ поновити виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, нараховану пенсію за вислугу років без обмеження її максимального розміру та здійснювати відповідні виплати з 01 квітня 2017 року та виплачувати її в подальшому.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Холодногірський відділ (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, під'їзд 2, поверх 3, ЄДРПОУ 41247819) на користь ОСОБА_1 (61002, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) витрати по сплаті судового збору у сумі 640 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий-суддя