Рішення № 74147068, 18.05.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7997/17

Провадження № 2/638/137/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Семіряд І.В.,

за участю секретаря – Романовій О.В.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Шоста Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

До суду 24.05.2017 звернувся ОСОБА_3, з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа Шоста Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин тра визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, він народився 24.11.1983 від фактичного, без реєстрації, шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які з січня 1982 року по серпень 1996 року проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, були нерозривно пов’язані вихованням дитини, побутом, спільними інтересами, дозвіллям тощо.

В його свідоцтві про народження серії V-НО № 438451 від 17.12.1983, відомості про батька було записано в порядку ч.2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім’ю України (1969).

За вказівкою матері, в книзі записів народжень та в його свідоцтві про народження, запис про його батька було зроблено за її прізвищем «Карнаух», ім’я «Олександр» та по батькові відповідно до ім’я його фактичного батька ОСОБА_4.

На час реєстрації його народження спільну заяву від батьків про встановлення батьківства надати було неможливо, оскільки батько перебував у тривалому відряджені на Півночі СРСР, а в подальшому, оскільки його батько ОСОБА_4, факт свого батьківства відносно нього ніколи не оспорював, завжди його визнавав, не було необхідності це робити.

Також позивач зазначив, що з січня 1982 року його батьки почали проживати разом у квартирі батька за адресою: м. Харків, вулиця Римарська, будинок 17/3, перебуваючи у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу.

У 1982 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно їздили в експедицію на Північ СРСР - до ОСОБА_5.

На час початку фактичних шлюбних та сімейних відносин його батько ОСОБА_4 працював провідним інженером у Фізико-технічному інституту низьких температур АН УРСР у м. Харкові (з 1991 року Фізико-технічному інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН України), а мати ОСОБА_1 працювала інженером у НДІ заводу «Електроважмаш» у м. Харкові, проживали разом в квартирі батька на вул. Римарській у м. Харкові.

24.11.1983 народився позивач.

Разом, однією сім’єю вони прожили до кінця 1996, поки у батька з матір’ю не зіпсувалися стосунки та вони вирішили мешкати окремо.

Не зважаючи на припинення фактичних шлюбних стосунків між матір’ю та батьком, з 1996 року він постійно спілкувався з батьком, вони перебували у добрих стосунках, спільно відпочивали влітку, проводили багато часу разом, сімейні стосунки в них не припинялись.

Проте 08.11.2016 ОСОБА_4, помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть від 09.11.2016р., серії 1-ВЛ № 567512, виданим Харківським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ в Харківській області .

Після смерті батька спадкоємців першої черги, окрім позивача, не залишилось, спадкоємцем другої черги є рідний брат батька ОСОБА_2

При цьому, після смерті батька залишилось нерухоме майно - квартира № 3 будинку 17 у м. Харкові, де він проживав з дитинства.

Заповіту на випадок своєї смерті його батько ОСОБА_4, не залишив, заяву про прийняття спадщини до Шостої Харківської державної нотаріальної контори після смерті батька було подано також його рідним братом - ОСОБА_2, який в силу ст. 1262 ЦК України, є спадкоємцем другої черги.

В зв’язку з зазначеними обставинами, встановлення факту родинних відносин та встановлення права власності необхідно позивачу для прийняття спадщини після померлого батька, тому він звернувся до суду з дійсним позовом.

Позивач ОСОБА_3, в судове засідання не прибув, надавши право представляти свої інтереси представнику ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_1, в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2, в судовому засіданні позов визнав та підтвердив той факт, що дійсно його брат, ОСОБА_4, проживав в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, з якою вели спільне господарство, та виховували спільного сина ОСОБА_3

Представник третьої особи Шостої Харківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву в якій просив справу розглядати за відсутністю представника третьої держнотконтори. Проти визнання права власності наспадкову квартиру померлого за позивачем не заперечує.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, свідків та дослідивши матеріали справи вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Крім визнання позову відповідачем та визнання ним факту, що позивач ОСОБА_3, є сином його померлого брата ОСОБА_4, який був народжений в цивільному шлюбі, судом встановлено наступне.

08.11.2016 ОСОБА_4, помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09.11.2016, серії 1-ВЛ № 567512. виданим Харківським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ в Харківській області (а.с. 33).

Після смерті ОСОБА_4, відкрилась спадщина на належну йому на праві приватної власності квартира № 3 в будинку 17 у м. Харкові , на підставі чвідоцтва про право власності на житло реєстраційний № 1-97-86187 від 10.07.1997 (а.с. 19).

Відповідно до листа Шостої Харківської державної нотаріальної контори з заявою при прийняття спадщини звернувся брат спадкодавця – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Документи, які б підтверджували родинний зв'язок гр. ОСОБА_3, зі спадкодавцем, в матеріалах спадкової справи відсутні, тому у видач свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено . Інші спадкоємці з відповідними заявами до нотаріальної контори не зявлялись. (а.с. 56-58).

В судовому засіданні встановлено факт, що померлий ОСОБА_4, є батьком позивача ОСОБА_3, що підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які показали, що позивач є дійсно сином померлого ОСОБА_4, та зазнеачили, що цей факт ніколи не заперечувався ОСОБА_4, він завжди визнавав ОСОБА_3, своїм сином та сумнівам цей факт не піддавав, всім представляв позивача ОСОБА_3, як свого єдиного сина та тривалий час разом з матір’ю позивача мешкав однією родинною без реєстрації шлюбу.

Крім показів свідків, в підтвердження родинних відносин позивачем наданні копії фотокарток за різний проміжок часу, з яких вбачається, що вони з померлим ОСОБА_4, який є його батьком завжди спілкувались.

Таким чином судом також встановлено, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом на спадкове майно після смерті його батька ОСОБА_4

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

На підставі ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, непрйняття спадщини або відмови від її прийнтяття спадкоємцями за заповітом. А також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у статтях 1261-12656 цього Кодексу.

В силу ч. 1,2 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, непрйняття ними спадщини або відмови від її прийняття , крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачатті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до положень п. 1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_4, який помер 08.11.2016 року є батьком позивача ОСОБА_3, то позивач має право у першу чергу на спадкування за законом, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 320,00 грн. та 4000,00 грн. (а.с.2-3), які суд відносить на рахунок позивача, итак як останній не наполягав на їх стягненні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1223, 1258, 1259,1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 90, 92, 95, 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 315 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Шоста Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_4, встановивши, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 08.11.2016 .

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: 61036, АДРЕСА_1 право власності на квартиру № АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 08.11.2016 .

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: І.В. Семіряд