Постанова № 74146886, 22.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року

м. Рівне

Справа №2/572/146/18

Провадження №22ц/787/751/2018

Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

Рішення суду першої інстанції ухвалено в м. Сарни Рівненської області

Час і дата ухвалення судового рішення: 15.01.2018 р. о 14 год. 53 хв.

Дата складення повного судового рішення: не зазначено

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Григоренко М.П., Бондаренко Н.В.

секретар судового засідання: Вихотень Я.В.

за участі: позивача і представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Військової частини А0153 – ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду від 15 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А0153 про внесення змін в облікову справу та в список військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов і перебувають на квартирному обліку,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року в суд звернувся ОСОБА_3 із позовом до Військової частини А0153 про внесення змін в облікову справу та в список військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов і перебувають на квартирному обліку. Мотивуючи позов, зазначав про його зарахування до на квартирний облік з 17 грудня 1993 року, врахувавши час його перебування на квартирному обліку у Військовій частині 12474 з 17 грудня 1993 року по 10 листопада 1995 року та змінивши дату його зарахування на квартирний облік у загальній черзі в списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку у Сарненському гарнізоні з "17 квітня 2009 року" на "17 грудня 1993 року".

Рішенням Сарненського районного суду від 15 січня 2018 року визнано неправомірною відмову житлової комісії Військової частини А0153 у задоволенні заяви позивача від 10 травня 2017 року про зарахування часу перебування на квартирному обліку у Військовій частині 12474 з 17 грудня 1993 року по 10 листопада 1995 року.

Зобов'язано відповідача (код: 08032962, місце знаходження: вулиця Суворова, 24, в м. Сарни Рівненської області) змінити номер у загальній черзі в списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку у Сарненському гарнізоні щодо ОСОБА_3 (житель ІНФОРМАЦІЯ_1 а, паспорт серії СР №012650), відповідно до дати зарахування на квартирний облік – з 17 грудня 1993 року, зарахувавши час перебування останнього на квартирному обліку у Військовій частині 12474 з 17 грудня 1993 року по 10 листопада 1995 року та змінивши дату його зарахування на квартирний облік у загальній черзі в списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку у Сарненському гарнізоні з "17 квітня 2009 року" на "17 грудня 1993 року".

Стягнуто з відповідача в дохід держави 640 гривень судового збору.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позову, оскільки доводи ОСОБА_3 про порушення відповідачем його законного права на житло стверджено наданими доказами про неправомірність підстав відмови у зарахуванні часу перебування на квартирному обліку в їх сукупності.

У поданій на рішення апеляційній скарзі Військова частина А0153 через свого представника, вважаючи його незаконним і необґрунтованим, покликалася на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом положень абз. другого п. 2.14 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями", адже у разі якщо військовослужбовець не перебував на обліку за одним із місць проходження військової служби, попередній час перебування його на обліку зберігається, якщо період проходження військової служби в цьому населеному пункті не перевищував шести місяців.

Судом також не надано оцінки додержанню позивачем при зверненнях до Військової частини А0153 умов та порядку постановки на відомчий квартирний облік військовослужбовців. Зокрема, довільна форма заяви суперечить Положенню про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, що затверджене наказом Міністра оборони України від 03.02.1995 року №20. Не надав він і доказів про відмову відповідача у зарахуванні на квартирний облік. Не довів позивач і обставини особистого звернення 25 грудня 1995 року до командира Військової частини А0153. Тому вважає, що ОСОБА_3 протягом часу з 1995 року по 2007 рік не вчинялися дії, що були спрямовані на постановку на відомчий квартирний облік у встановленому порядку.

На його думку, висновок суду про об’єктивність підстав неперебування позивача на квартирному обліку за місцем проходження служби протягом понад 6 місяців є необґрунтованим, адже позивач сам пояснював це необізнаністю із законодавством. Не згоден і з висновком про неправомірність відмови житлової комісії Військової частини А0153 позивачу на його звернення у 2017 році з огляду на відсутність довідки встановленого зразка.

Окрім того, суд безпідставно відмовив позивачу у клопотанні про виключення частини доказів, наданих ним, з мотивів наявності сумнівів щодо їх достовірності. Вважає, що наведене є порушенням норм процесуального права.

З цих міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове – про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову повністю.

У поданому відзиві позивач, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити. При цьому покликався на недостовірність та невмотивованість аргументів автора скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників справи та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 8 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Як встановлено судом, і ці обставини сторонами не заперечуються, з серпня 1983 року по вересень 2011 року ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та Збройних Силах України на офіцерських посадах. Вислуга проходження військової служби складає 28 календарних років. За весь час проходження військової служби позивач і члени його сім'ї не забезпечувалися житлом для постійного проживання за рахунок Міністерства оборони СРСР чи Міністерства оборони України, за винятком одного разу у м. Макарів Київської області у військовому містечку.

Після цього, повернувши одержане жиле приміщення військовій частині, з 10 листопада 1995 року по 29 вересня 2011 року він продовжував військову службу у Сарненському РВК та Володимирецькому ОРВК (а.с. 12-12, зв.).

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу правомірності рішення Військової частини А0153 щодо відмови позивачу в зарахуванні часу перебування на квартирному обліку з 17 грудня 1993 року по 10 листопада 1995 року.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України (5464-10).

До одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, надаються службові жилі приміщення. У разі відсутності такого житла військова частина зобов’язана тимчасово орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) ним жилого приміщення на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби при звільненні з військової служби в запас чи у відставку за вислугою років, а також у зв’язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців забезпечуються жилою площею у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1.11 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями", що затверджена наказом Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 року, усі питання, пов’язані із перебуванням військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, на квартирному обліку, із забезпеченням їх жилою площею та розміром жилого приміщення, вирішуються за місцем проходження ними служби, перебування на обліку або в судовому порядку.

Згідно із абз. другим п. 2.14 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями", що затверджена наказом Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 року, у разі якщо військовослужбовець, крім військовослужбовців у військових частинах, пункти дислокації яких розташовані на територіях районів проведення антитерористичної операції, а також у разі проходження військової служби у військових частинах, які були сформовані під час особливого періоду без визначення пункту постійної дислокації, не перебував на обліку за одним із місць проходження військової служби, попередній час перебування його на обліку зберігається, якщо період проходження військової служби в цьому населеному пункті не перевищував шести місяців.

У разі переведення військовослужбовця, який перебуває на обліку, до нового місця проходження військової служби або звільнення його з військової служби командир військової частини зобов'язаний надати до КЕВ (КЕЧ) району витяг з наказу про переміщення або звільнення військовослужбовця протягом 10 днів з дня видачі цього наказу.

Норми пункту 2.5 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями", що затверджена наказом Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 року, для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт, до якого додає визначений перелік документів, в тому числі довідку (додаток 3) з останнього місця служби про перебування на квартирному обліку.

Інші ж документи, крім визначених у переліку, в разі потреби житлова комісія запитує через командира (начальника) військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян.

Щодо кожного військовослужбовця має вестися облікова справа, яка містить усю необхідну інформацію щодо перебування його на квартирному обліку.

Такі ж само правила містилися і в Положенні про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, що затверджена наказом Міністра оборони України від 03.02.1995 року №20.

Як ствердив у засіданні апеляційного суду сам позивач, неодноразово змінюючи місця проходження військової служби, протягом часу із 1995 року по 2009 рік він не звертався з вимогами про постановку на відомчий квартирний облік у встановленому порядку. Взяття ж його виконавчим комітетом Сарненської міської ради в 2009 році на облік як особу, що потребує поліпшення житлових умов, де він перебуває і зараз, не можна вважати належною реалізацією своїх прав на забезпечення його житлом за рахунок відомчого житлового фонду Військової частини А0153.

Щодо пропущення шестимісячного строку, який є преклюзивним і поновленню не підлягає, то, як правильно зазначив відповідач, виключний перелік випадків, коли така перерва у перебуванні на обліку не враховується, наведено у самій Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями", що затверджена наказом Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 року. Таке правило стосується військовослужбовців у військових частинах, пункти постійної дислокації яких розташовані на територіях районів проведення антитерористичної операції, а також у разі проходження військової служби у військових частинах, які були сформовані під час особливого періоду без визначення пункту постійної дислокації.

Інші військовослужбовці зобов'язані додержуватися вимог закону щодо забезпечення житлом без винятку.

Таким чином, колегія суддів зважає на те, що позивач під час проходження служби не вживав своєчасних та належних заходів до захисту порушених прав на житло, забезпечення його та членів сім'ї жилим приміщенням і постановки на квартирний облік за місцем проходження служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як убачаєтсья, суд першої інстанції при вирішенні справи уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Тому доводи позивача, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про необхідність та вимушеність захисту його прав, порушуючи тим самим права відповідача, є неприйнятними для апеляційного суду.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення і прийняття нової постанови – про відмову ОСОБА_3 у позові відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що полягає у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню.

На підставі ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, ст. 43 ЖК Української РСР, пунктів 1.11, 2.14, 2.5 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, що затверджена наказом Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 року, керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Військової частини А0153 – ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сарненського районного суду від 15 січня 2018 року скасувати.

ОСОБА_3 відмовити в задоволенні позову до Військової частини А0153 про внесення змін в облікову справу та в список військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов і перебувають на квартирному обліку.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено: 22.05.2018 р. о 14 год. 30 хв.

Головуючий:

Судді: