Ухвала суду № 74146673, 21.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

_____________

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2018 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого – судді Сачука В.І., суддів – Гладкого С.В., Шпинти М.Д., з участю секретаря судового засідання – Коробчук А.М., прокурора – Незнамова В.В., захисника-адвоката – ОСОБА_1, підозрюваного – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_2 та захисника-адвоката ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 10 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 12018180150000291 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3, яке погоджено прокурором Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури ОСОБА_4, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 діб щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, раніше неодноразово судимого, останній раз 06.04.2016 року Костопільським районним судом за ст. 185 ч. 2 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців та на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, 08.05.2018 року близько 03-ої год, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прибув до гаражного приміщення за адресою: м. Костопіль, вул. 8-го Березня, 2 Костопільського району Рівненської області, яке належить ОСОБА_5, перебуваючи на місці, скориставшись обставиною, коли ніхто не помічав його дій, за допомогою заздалегідь підготовлених знарядь зламу, шляхом злому навісного замка, проник до гаражного приміщення, звідки таємно, з корисливих спонукань, викрав продукти харчування (заморожену рибу різних сортів) належні ОСОБА_5, чим спричинив останній матеріального збитку на загальну суму 7213 грн 95 коп.

Однак свій злочинний намір ОСОБА_2 не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки під час вчинення даної крадіжки його виявили працівникі поліції Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області.

Відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за №12018180150000291 від 08.05.2018 року.

08.05.2018 ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

В апеляційних скаргах підозрюваний ОСОБА_2 та захисник-адвокат ОСОБА_1 покликаючись на незаконність ухвали, доводять, що ОСОБА_2 має міцні соціальні зв’язки, на утриманні перебуває малолітня дитина, постійне місце проживання, має робоче місце, самостійно заробляє кошти та сумлінно дотримується умов раніше застосованого до нього запобіжного заходу, при обранні міри запобіжного заходу прокурор та слідчий не довели наявність ризиків, передбачені ст.177 КПК України. Просять ухвалу слідчого судді Костопільського районного суду від 10 травня 2018 року скасувати та постановити нову, якою обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, тобто забороні залишати житло в період часу з 20 год до 06-ої год ранку (з можливістю у світлу пору доби звернутися до лікувальної установи для надання кваліфікованої медичної допомоги).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_2 та захисника-адвоката ОСОБА_1 на підтримання апеляційних скарг, думку прокурора Незнамова В.В. про залишення ухвали слідчого судді без змін, перевіривши матеріали клопотання й обговоривши викладене в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підозрюваного та захисника підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.

Згідно ст. 183 КПК України та роз’яснень, що містяться в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, який обирається лише за наявності підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим його процесуальних обов'язків та належної поведінки.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

В поданні органу досудового розслідування йдеться про можливість ОСОБА_2, перебуваючи на волі, переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Однак, ні матеріали подання, ні матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б стверджували про те, що ОСОБА_2 буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчиняти інші кримінальні правопорушення, і що інші, менш суворі запобіжні заходи, можуть не забезпечити належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов’язків.

Не навів таких даних і прокурор при розгляді скарг апелянтів в апеляційній інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України, віднесеного законом до тяжких злочинів, має міцні соціальні зв’язки, постійне місце проживання, позитивну характеристику з місця роботи, незадовільний стан здоров’я, на утриманні перебуває малолітня дитина, і доказів його перешкоджання кримінальному провадженню будь - яким чином не здобуто.

За таких обставин колегія суддів вважає, що процесуальна поведінка підозрюваного ОСОБА_2 може бути дотримана із застосуванням до нього менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.

При цьому, згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Колегія суддів вважає, що на підозрюваного ОСОБА_2 слід також покласти обов’язки, передбачені п.п.1, 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими по справі.

Керуючись ст. ст.177, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_2 та захисника-адвоката ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 10 травня 2018 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, скасувати та постановити нову ухвалу.

Клопотання слідчого Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 задовольнити частково.

Обрати підозрюваному ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 з 20-ої год до 07-ої год ранку.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 обов’язки:

–за викликом прибувати до слідчого, прокурора та суду;

–повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

–здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд чи в’їзд в Україну;

–утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими по справі.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти негайно.

Встановити строк дії ухвали до 06 липня 2018 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ ______ ______

В.І.ОСОБА_6ОСОБА_7Шпинта