Рішення № 74146288, 21.05.2018, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/167/18

2/559/496/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в особі головуючої судді Жуковської О.Ю.,

секретаря судового засідання Остапчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті Дубно справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі – позивач) звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі – відповідача) на його користь 93210 грн. 44 коп. заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 12.03.2007 ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43, 20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов»язків ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв»язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 змінено найменування позивача, про що зазначено у п.1.1. Статуту ПАТ КБ «Приватбанк». 17.07.2009 проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах. Встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач свої зобов’язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом та інших витрат на умовах передбачених дійсним договором.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 1054 ст. ЦК України, наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв’язку з порушеннями відповідачем зобов’язань за кредитним договором, станом на 30.11.2017 вона має заборгованість в сумі 93210, 44 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом – 9740,03 грн., за відсотками за користування кредитом – 82500, 41 грн., за пенею та комісією – 970 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, згідно поданої заяви, просить провести розгляд справи у його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду(а.с. 14).

Відповідачка, будучи належно повідомленою про день та час розгляду справи, в судове засідання не з’явилась. Представник позивача, згідно поданої заяви, просить розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги задовольнити частково, зменшивши розмір нарахованих відсотків, відповідно до зазначеного в заяві розрахунку (а.с. 27)

Дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 12.03.2007 ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 4-7).

Згідно Розрахунку, наданого банком, з 12.03.2007 відповідачка скористалась кредитною карткою, отримавши кредит у розмірі 300 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22, 80 %, а не 43,20%, як зазначено у позовній заяві. Прострочена заборгованість за кредитом виникла 30.04.2014, тому кількість днів простроченої заборгованості по кредиту станом на 30.11.2017 складає 1310 днів.

Щодо відсоткової ставки, яка збільшена банком з 22,80 % до 43,20% станом на 30.11.2017, суд враховує наступне.

Відповідно до наданого банком Розрахунку, 01.01.2013 банком збільшено процентну ставку з 22, 80 % до 30 %, 01.09.2014 – до 34, 80%, 01.04.2015 – до 43, 20 %.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №489/9289/14-ц, в разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Такий висновок наведений також у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів направлення та отримання відповідачем повідомлень про зміну відсоткової ставки. Відповідач же згоди на підвищення відсоткової ставки з 22,8% до 43,2% річних не надавав, згідно заяви її представника, вважають підвищення процентної ставки банком- незаконним (а.с. 27).

Банком при нарахуванні процентів застосовувались ставки, не передбачені умовами кредитного договору від 12.03.2007, а належних доказів повідомлення відповідача про їх зміну матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

Отже, суд вважає, що в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту позовні вимоги підлягають до задоволення на суму 9740,03 грн.

Відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питаннях банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Кредит брався під 22, 80 % річних, але банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку до 43,20 % річних. Банк просить стягнути заборгованість, де тіло кредиту – 9740,03 грн., а відсотки за користування кредитом – 82500,41 грн., тобто відсотки у 8,5 разів вищі, ніж отриманий кредит, що для суду є очевидно не справедливим.

Суду не надано доказів того, що між позивачем і відповідачем існувало якесь листування, узгодження зміни процентної ставки чи будь-який інший двохсторонній обмін інформацією.

А враховуючи, що згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається, суд вважає не доведеним факт узгодження підняття процентної ставки.

Тому суд бере до уваги наданий Розрахунок заборгованості за кредитом лише в частині, яка визначає відсоткову ставку розміром 22, 80 % на рік.

Розраховано заборгованість за процентами за наступною формулою:

(А1*0,228*А2)/360 днів=Х, де А1 – це тіло кредиту, А2 – кількість днів прострочення.

Згідно наданого банком Розрахунку, наявні 1310 днів прострочення.

Отже, (9740,03 грн*0,228*1310днів)/360днів=8080,98 грн.

Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідача підлягають проценти у розмірі 8080,98 грн.

Згідно розрахунку, до заборгованості включено пеню у розмірі 970, 00 грн., яка підлягає стягненню, оскільки порушення зобов’язання відповідачем мало місце, тому позовні вимоги в частині стягнення пені необхідно задовольнити.

Загальний розмір зобов’язання, що виник у відповідача у зв’язку з отриманням кредитних коштів та користуванням ними за період від 12.03.2007 до 30.11.2017, виходячи з поданих доказів, складає 18791,01 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 9740,03 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом – 8080,98 грн., а також пеня – 970,00 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку складають 20%. Ч.1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762 грн. (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 634, 638, 639, 1050, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Дубенським МРВ УМВС України в Рівненській області 28.08.1998, ідентифікаційний номер 17115226699, місце реєстрації: вул. Дубенська, 52, с. Малі Сади, Дубенського району, Рівненської області) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО №305299):

- заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.03.2007 у розмірі 18791 (вісімнадцять тисяч сімсот дев`яносто одна) грн. 01 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 9740,03 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом – 8080,98 грн., а також пеня – 970, 00 грн.

- судові витрати в розмірі 352 (триста п`ятдесят дві) грн. 40 коп. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: