Постанова № 74146224, 07.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/6701/17 Номер провадження 22-ц/786/348/18Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2017 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, посилаючись на прострочення боржника просив про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.11.2011 року в сумі 58611 грн. 68 коп., що складається із 2645,14грн. заборгованості за кредитом, 48559,43 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 4139,89 грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 2767,22 грн. штрафу (процентна складова), та понесених судових витрат у розмірі 1600 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номера від 28.11.2011 року в розмірі 8435 грн. 45 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 224 грн.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 48559,43 грн. не відповідає умовам кредитного договору сторін від 28 листопада 2011 року, а нарахована позивачем неустойка загальною сумою 5168,66 грн. значно перевищує розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту, тому виходячи із засад справедливості, добросовіності та розумності, відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України суд зменшив її розмір до 2000 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови у стягненні суми, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд вирішив справу з порушенням принципів змагальності та рівності сторін, та безпідставно не взяв до уваги розрахунок заборгованості, що є належним та допустимим доказом по справі, який не спростований відповідачем.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів розглядає справу за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VIII.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2011 року на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 3000 грн. на платіжну картку КРЕДИТКА «Універсальна».

За своєю правовою природою даний договір є договором приєднання (стаття 634 ЦК України) та складається з анкети-заяви, Пам`ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку, що засвідчено підписом ОСОБА_2 у заяві про приєднання.

Згідно п.п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.12.4. Умов і правил надання банківських послуг, затверджених 06.03.2010 р., та Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що є невід`ємною частиною кредитного договору сторін, позичальник зобов'язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором, шляхом внесення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, обов’язкового щомісячного платежу у розмірі 7% від заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 31.07.2017 р., останній платіж за кредитом було здійснено боржником 27 січня 2014 року і з того часу заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту рахується у сумі 2645 грн. 14 коп..

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 у порушення вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31 липня 2017 року виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 2645 грн. 14 коп., яка підлягає стягненню на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк», що позивачем по справі не оскаржується та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегію суддів не перевіряється.

Даючи оцінку вказаному розрахунку заборгованості в частині правильності нарахування процентів за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що застосований банком спосіб обчислення заборгованості за відсотками, за яким на заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2645 грн. 14 коп. позивачем нараховано проценти за кредитом в сумі 48 559 грн. 43 коп., не відповідає процентній ставці, що була узгоджена сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Судом встановлено, вбачається з матеріалів справи та не спростовано особою, яка подала апеляційну скаргу, що відповідно до Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що є складовою кредитного договору сторін, базова процентна ставка за користування кредитом становила 2,5% в місяць або 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, за тратами, здійсненими з 01.09.2014 р. – 2,9% в місяць або 34,8% річних, за тратами, здійсненими з 01.04.2015 р. – 3,6% в місяць або 43,2% річних.

Між тим, згідно розрахунку застосована позивачем реальна процентна ставка становить 67,45% річних, 139,07% річних та 732,84% річних відповідно, що при укладенні кредитного договору, як його істотна умова, сторонами не узгоджувалась.

Зазначене нарахування відсотків суперечить умовам договору від 28 листопада 2011 року, що укладений між сторонами, а тому обґрунтовано не взято судом до уваги.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України в редакції 2004 року, що діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наданих у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).

Отже, належним чином дослідити наданий стороною доказ, а саме, розрахунок заборгованості за кредитним договором, оцінити його у сукупності та взаємному зв’язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок – є процесуальним обов’язком суду.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги позивача щодо упередженого вирішення судом справи в інтересах відповідача за відсутності заперечень з його боку є безпідставними.

Суд першої інстанції, виконавши вимоги та завдання цивільного судочинства, вирішив справу відповідно до встановлених фактичних обставин, з наведенням у мотивувальній частині рішення відповідного розрахунку та висновків суду щодо оцінки доказів, що доводами апеляційної скарги не спростовується.

Згідно пункту першому частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального справа (стаття 375 ЦПК України).

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права, у зв'язку із наведеним колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С.Б. Бутенко

Судді /підписи/ ОСОБА_3

ОСОБА_4

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1