Рішення № 74145313, 04.05.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7672/17

Провадження №2-а/524/85/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Коваль Т.М.,

з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Департаменту соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2017 року на адресу Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області у якому позивач просить суд:

- визнати дії Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо не призначення (не поновлення) допомоги при народженні дитини - протиправними.

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) допомогу при народженні дитини з 22.06.2016 року до досягнення дитиною 3-х років з урахуванням не проведених виплат допомоги з 31.01.2015 року.

Позовну заяву обґрунтовано наступним.

З лютого 2014 року позивач отримувала у м. Луганську допомогу при народженні дитини (сина) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, у зв'язку з бойовими діями фінансування бюджетних установ було припинено.

У липні 2014 року у зв'язку з активізацією бойових дій, повсюдних проявів насильства та порушень прав людини в м. Луганськ позивач змушена покинути постійне місце проживання та виїхати у більш безпечніше місце.

Спочатку у липні 2014 року позивач зі своєю родиною перемістилася до м. Запоріжжя, де Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському районі позивачу були поновлені виплати при народженні дитини на її сина ОСОБА_4.

У липні 2015 року позивач із сім'єю переїхала до м. Кременчука Полтавської області, де були взяті на облік Управлінням соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області як внутрішньо переміщені особи.

22 червня 2016 року позивач звернулася до відповідача - Управління соціально-го захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області із заявою про призначення (поновлення) допомоги при народженні дитини на мого сина ОСОБА_4, однак виплат так і не отримувала.

Лише у лютому 2017 року листом Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації № Р-723/01.2 позивачу повідомлено, що поновити виплати допомоги при народженні дитини немає можливості, оскільки звернення надійшло після спливу 12 місяців з моменту припинення за попереднім місцем отримання (31.01.2015). Хоча на заяву позивача з питання відновлення виплат рішенням Кременчуцької міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам від 12.07.2016 року № 89 позивачу було призначено допомогу при народженні дитини з дати її припинення за попереднім місцем реєстрації.

Представник УСЗН та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Стороженко Н.Ю. просила суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що позивач не має права на зазначену виплату у зв'язку із тим, що з дня припинення виплати за попереднім місцем реєстрації (31.01.2015 року) пройшло більше ніж 12 місяців. Представник посилалася на п. 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, про те, що виплата допомоги при народженні дитини поновлюється у випадках, коли особа звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Ухвалою суду від 01.02.2018 року до участі у справі залучено в якості співвідповідачів Департамент соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області. Співвідповідачі позов не визнатли з таких самих підстав (заперечення а.с. 55, відзив а.с. 74-77).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, 1982 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_2 виданого 20 жовтня 1998 року Жовтневим РВ УМВС України у Луганській області.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 15.10.2013 року виданого 15 жовтня 2013 року Жовтневим відділом ДРАЦС реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, про що складено відповідний актовий запис №1359. Батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.12.2016 р. № 0000063889 вбачається, що позивач постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 та перемістилися з тимчасово окупованої території до АДРЕСА_1.

З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.12.2016 р. № 0000064980 вбачається, що син позивача ОСОБА_4 постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 та перемістив-ся з тимчасово окупованої території у супроводі законного представника ОСОБА_3 до АДРЕСА_1.

Згідно Рішення міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам від 12.07.2016 року № 89 позивачу було призначено:

- щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно наданої заяви від 14.06.2016 року з моменту припинення за попереднім місцем реєстрації;

- призначено допомогу при народженні відповідно поданої заяви від 22.06.2016 року з дати припинення за попереднім місцем реєстрації.

Відповідно до листа Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області від 18.08.2016 року №1375-0416 особову справу ОСОБА_3 було повернуто на дооформлення із висновком про відсутність права на продовження виплати допомоги при народженні та щомісячної допомоги в розмірі 130 грн. оскільки з дня припинення виплати пройшло більше ніж 12 місяців.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району від 27.07.2016 року № 9265 ОСОБА_3 АДРЕСА_3 перебувала на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району і їй відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми» з 01.10.2014 року до 31.01.2015 року призначено допомогу при народженні дитини ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1). Допомогу нараховану у розмірі 810.00 грн. о/р НОМЕР_4. Знята з обліку 01.02.2015 року (акт соц. інспекторів - не мешкає по вказано адресу).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У відповідності до статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-ІІІ (Преамбула Закону).

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 13 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини.

У відповідності до статті 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Згідно статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; у разі виникнення інших обставин.

Умови призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751.

Пунктом 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми зазначено, що виплата допомоги припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; смерті дитини; смерті отримувача допомоги; виникнення інших обставин.

Суд зауважує, що згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району від 27.07.2016 року №9265 позивач була знята з обліку 01.02.2015 року згідно акту соц. інспекторів як особа, що не мешкає за вказаною адресою, тобто без зазначення підстав для такого припинення, визначених статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та пунктом 13 Порядку.

Незважаючи на те, що Рішенням міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам від 12.07.2016 року № 89 позивачу було призначено допомогу при народженні відповідно поданої заяви від 22.06.2016 року з дати припинення за попереднім місцем реєстрації, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області повернув особову справу позивача на до оформлення із вказівкою, що ОСОБА_3 не має права на зазначену виплату, оскільки пропущено 12 місячний строк, згідно п.13 Положення. Але, питання призначення (відновлення) соціальних ви-плат регулюється «Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з ді-тьми» затвердженим Постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. N 1751, а ніяк не Положенням.

У відповідності до п. 2 вказаного Порядку: «Призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюються управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - органи соціального захисту населення)».

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» - Всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області не має жодних повноважень щодо призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми.

Суд не бере до уваги посилання відповідачів на те, що у призначенні (відновленні) допомоги було відмовлено на підставі приписів пункту 13 Порядку № 1751, оскільки у виплаті позивачеві допомоги відповідачами відмовлено не на підставі приписів пункту 13 Порядку № 1751, а через те, що позивач була знята з обліку 01.02.2015 року згідно акту соц. інспекторів як особа, що не мешкає за вказаною адресою.

Ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», п. 13 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» встановлено вичерпний перелік обставин припинення виплати допомоги.

Припинення виплати допомоги позивачу відбулося не з підстав, передбачених цими нормами. Тому, на позивача не розповсюджується вимога щодо строку подання заяви про поновлення виплати допомоги, передбачений п. 13 Порядку № 1751.

Відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Також суд зазначає, що у рішенні по справі «Будченко проти України» (заява № 38677/06, від 24.04.2014) ЄСПЛ висловив таку позицію: «Суд нагадує, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №№ 65731/01 та 65900/01, ЄСПЛ 2005-Х)» (п.36); Суд нагадує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І) (п.40).

Тобто майнове право ОСОБА_3 на отримання призначеної допомоги сім'ям з дітьми підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, а відповідачі не довели обґрунтованості та законності втручання в право позивача на володіння таким майном шляхом відмови у поновленні виплати призначеної допомоги.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі згідно зі статтею 139 КАС України, суд враховує задоволення позову та вважає за необхідне стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн., оскільки відмова суб'єкта власних повноважень - Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з поновлення соціальних виплат була пов'язана безпосередньо із діями Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 244-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо непризначення (непоновлення) допомоги при народженні дитини.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області призначити та виплатити ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) допомогу при народженні дитини з 22.06.2016 року до досягнення дитиною 3-х років з урахуванням не проведених виплат допомоги з 31.01.2015 року.

Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області підготувати та передати Управлінню соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області документи з питань виплати соціальної допомоги ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1).

Стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5) судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Платіжні реквізити для сплати судового збору

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача ГУДКСУ у м.Києві

Код банку отримувача (МФО) 820019

Рахунок отримувача 31215256700001

Код класіфікації доходів бюджету 22030106

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука. Перебіг строку апеляційного оскарження починається з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення - 14.05.2018 року.

Суддя