Постанова № 74145301, 14.05.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Стахова Н.В.

Справа № 433/2115/17

Провадження № 22ц/782/302/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого- Стахової Н.В.

суддів: Коновалової В.А., Коротенка Є.В., за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії- Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» на заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 20 лютого 2018 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії- Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за Договором про іпотечний кредит,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі ПАТ «Державний ощадний банк України в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 294_199 від 08.11.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 08.11.2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про іпотечний кредит № 294_199 на умовах якого банк надав позичальнику ОСОБА_3 кредит в сумі 200 000 грн., а позичальник зобов’язався повернути кредит, сплати проценти на умовах та в строки, визначені договором не пізніше 07.11.2028 року.

Цільове призначення кредиту - придбання майнових прав на об’єкт нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов’язання за договором про іпотечний кредит № 294_199 від 08.11.2012 року банк уклав договір поруки з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, на умовах якого поручителі зобов’язалися безумовно, безвідклично та безоплатно відповідати солідарно з позичальником за виконання в повному обсязі зобов’язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору та додаткових договорів до нього.

У зв’язку з невиконанням позичальником зобов’язання за договором іпотечного кредиту в строки, визначені договором, з метою досудового врегулювання спору, боржникам були направлені вимоги про дострокове погашення кредиту за договором іпотечного кредиту, які не були виконані.

Відповідачем ОСОБА_3 порушено порядок погашення кредиту та сплати процентів, у зв’язку з чим станом на 14.11.2017 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 316036 грн., з яких:

148 888,94 грн. – строковий борг за кредитом,

43263,96 грн.- прострочений борг за кредитом за період з 03.11.2014 року по 14.11.2017 року,

6223,12 грн. - борг по строковим відсоткам за користування кредитом за період з 01.10.2017 року по 13.11.2017 року,

65611,97 - борг по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з 01.08.2014 року по 14.11.2017 року,

2211,32 грн. - три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 03.11.2014 року по 13.11.2017 року,

4729,51 грн. - три проценти річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період 01.08.2014 року по 13.11.2017 року,

15142,69 грн.- інфляційні втрати банку за прострочення сплати кредиту за період листопада 2014 року по жовтень 2017 року,

29954,49 грн.- інфляційні втрати за прострочення відсотків за користування кредитом за період серпня 2014 року по жовтень 2017 року.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за зазначеним договором про іпотечний кредит.

Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 20 лютого 2018 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся з апеляційною скаргою на нього, вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більш ніж на три місяці банк відповідно до п.п. 4.2.2. п.4 договору має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість.

Підпунктом 3.9.2 п.3 договору перебачено, що виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення кредиту належних до сплати процентів, комісійних винагород та інших платежів відповідно до умов договору повинно бути проведено позичальником протягом шістдесяти календарних днів з дати одержання такої вимоги. При цьому, п.п.4.3.2 п.4.3 договору поруки передбачено, що банк без повідомлення поручителя та будь-яких змін до цього договору має право здійснити у будь-який час та будь-яким способом право (права), передбачені кредитним договором, вимагати погашення кредиту (будь-якої її частини), процентів чи інших платежів, які підлягають сплаті відповідно до умов договору, застосувати будь-які способи правового захисту або забезпечення виконання зобов’язання, укладати будь-які мирові (компромісні) угоди (правочини). Оскільки умовами договору поруки визначено право кредитора направляти вимогу про погашення боргу, то не направлення такої вимоги не позбавляє банк права вимагати виконання зобов’язання відповідно до умов договору та діючого законодавства в Україні шляхом подання позову. Вважає, що судом першої інстанції порушено право банку на судовий захист, яке передбачено ст. 55 Конституції України.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, були повідомлені відповідно до положень ч.1 ст.1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції»).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачами вимоги про дострокове повернення кредиту за договором про іпотечний кредит № 294_199 від 08.11.2013 року, що суперечить вимогам п.3.9.2 договору про іпотечний кредит № 294-199 від 08.11.2013 року, тому суд вважав, що відповідачі не отримали вимогу про дострокове повернення кредиту, що позбавило їх права достроково, протягом 60 календарних днів, повернути суму кредиту, нарахованих процентів за його користування та інших платежів. Суд також не взяв до уваги доводи позивача щодо направлення поштою вимоги відповідачам про дострокове повернення кредиту за кредитним договором відповідно до рекомендацій УДППЗ, викладених на веб-сайті УДППЗ «Укрпошта» у рубриці Новини Сходу», за допомогою виду поштового відправлення «до запитання», оскільки умовами договору передбачено інший порядок повідомлення, а нормами чинного законодавства в цих правовідносинах також не надано права банкам чи будь-яким іншим особам повідомляти осіб, які зареєстровані на непідконтрольній українській владі території, у вказаний позивачем спосіб.

За таких підстав вимоги до поручителів також є безпідставними, оскільки вони пов’язані з первісними вимогами.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦПК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини, які виникли на підставі укладених договору про іпотечний кредит та забезпечувального договір про іпотечний кредит договору поруки.

08 листопада 2013 року ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 уклали договір про іпотечний кредит №294_199, відповідно до якого банк видав позичальнику на придбання майнових прав на об’єкт нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав кредитні кошти у розмірі 200000 грн., а позичальник взяв на себе зобов'язання повернути кредит не пізніше 07.11.2028 року, сплатити проценти в розмірі 16% річних за користування кредитом, шляхом щомісячного погашення кредиту частинами, процентів за користування кредитом, у строки та розмірах, визначених у графіку платежів, як додатку до цього договору.

Згідно з пунктом 3.3.3 договору про іпотечний кредит позичальник зобов’язався здійснювати повернення кредиту рівними частинами в сумі 1111 грн.11 коп. та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступним за звітним шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, які банк надалі в договірному порядку списує в рахунок погашення основної суми боргу за кредитом та сплати процентів відповідно до послідовності, визначеної цим договором

08 листопада 2013 року ПАТ "Державний ощадний банк України" (Банк), ОСОБА_3 (Позичальник) та ОСОБА_4, ОСОБА_5М.(Поручителі) уклали договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_4, ОСОБА_5 взяли на себе зобов'язання відповідати солідарно за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором іпотечного кредиту № 294_199, у тому числі сплати платежів, які підлягають сплаті згідно умов цього договору.

Позичальник ОСОБА_3 неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором іпотечного кредиту, у зв'язку з чим 01.02.2017 року ПАТ "Державний ощадний банк України" звернувся до позичальника та поручителів з письмовою вимогою про погашення простроченої заборгованості, а також дострокового повернення кредиту. Однак, поштове відправлення не було доставлене відповідачам, у зв'язку з їх проживанням на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області.

Станом на 14.11.2017 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 316036 грн., з яких:

148 888,94 грн. – строковий борг за кредитом,

43263,96 грн.- прострочений борг за кредитом за період з 03.11.2014 року по 14.11.2017 року,

6223,12 грн. - борг по строковим відсоткам за користування кредитом за період з 01.10.2017 року по13.11.2017 року,

65611,97 - борг по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з 01.08.2014 року по 14.11.2017 року,

2211,32 грн. - три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 03.11.2014 року по 13.11.2017 року,

4729,51 грн. - три проценти річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період 01.08.2014 року по 13.11.2017 року,

15142,69 грн.- інфляційні втрати банку за прострочення сплати кредиту за період листопада 2014 року по жовтень 2017 року,

29954,49 грн.- інфляційні втрати за прострочення відсотків за користування кредитом за період серпня 2014 року по жовтень 2017 року.

Відповідно до п.п.п. 3.9.1, п.п. 3.9 п.3, Договору про іпотечний кредит банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та /або поручителем взятих на себе обов’язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення та/або іншими договорами, укладеними позичальником з банком, вимагати дострокового повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим договором), у тому числі, але не виключно, у разі: затримання сплати частини основної суми боргу за кредитом та/або процентів за користування кредитом, інших платежів за цим договором на три календарних місяця.

Відповідно до пункту 4.2.2. договору про іпотечний кредит № 294_199 передбачено, що банк має право при виникненні простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитом та/або процентами чи комісійними винагородами більше ніж на три місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів за цим договором в примусовому порядку, в тому числі , шляхом звернення стягнення на заставне майно.

З розрахунку, який наданий банком, вбачається, що заборгованість за основною сумою боргу виникла 08.11.2013 року, а по відсоткам – 01.06.2014 року.

Отже, позичальник має прострочену заборгованість за договором про іпотечний кредит більш ніж три місяці, тому у позивача виникло право на звернення до суду із зазначеним позовом.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення п.4.2.2. договору про іпотечний договір, за якими у банку виникає право вимоги дострокового повернення кредиту за наявності у позичальника простроченої заборгованості більш ніж на три місяці.

В матеріалах справи містяться вимоги банку до позичальника та поручителів про дострокове повернення всієї суми кредиту та здійснення платежів за нарахованими процентами в сумі 271676,65 грн. Однак, надані позивачем до позовної заяви повідомлення про вручення поштового відправлення не підтверджують того факту, що такі вимоги були вручені відповідачам, оскільки були направлені на адресу: ВПЗ № 4, бульвар Дружби народів, 32, м. Сєвєродонецьк.

Посилання представника позивача на те, що вимоги відповідачам про дострокове повернення кредиту були надіслані відповідно до рекомендацій УДППЗ «Укрпошта», викладених на веб-сайті УДППЗ «Укрпошта» у рубриці «Новини Сходу», за допомогою виду поштового відправлення «до запитання» є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору передбачено інший порядок направлення вимоги, а нормами чинного законодавства в цих правовідносинах не надано права банкам чи будь-яким іншим особам повідомляти осіб, які зареєстровані на тимчасово окупованій території, у вказаний позивачем спосіб.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Правовідносини з припинення поруки регулюються частиною 4 статті 559 ЦК України, яка передбачає три випадки визначення строку дії поруки:

1) протягом строку, встановленого договором поруки;

2) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя;

3) протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (п.4 ст.559 ЦК України).

Тобто, порука припиняється після спливу строку, встановленого договором, або після спливу строку, встановленого законом, якщо в договорі такий строк сторонами не визначений.

В договорі поруки, який укладений між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_5, ОСОБА_5. Л.І., сторони передбачили, що поручителі безумовно, безвідклично та безоплатно зобов’язуються перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов’язання у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору та додаткових договорів до нього.

В п.п. 11.1.1 п.11 договору про іпотечний кредит та п.п. 10.1.1 п.10 договору поруки зазначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін (за наявності) та діє протягом 30 років з моменту підписання договору, але в будь-якому разі до повного виконання зобов’язання за кредитним договором та зобов’язань поручителя за цим договором.

В договорі сторони передбачили як строк дії поруки (п.10.1.1), так і строк позовної давності (п.10.1.2), в якому зазначено, що до всіх правовідносин, пов’язаних з укладанням та виконанням цього договору (у тому числі щодо всіх грошових зобов’язань поручителя повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо) застосовується строк позовної давності тривалістю у 30 років.

Враховуючи, що сторони в договорах поруки передбачили конкретний строк дії договорів – 30 років, тому застосуванню підлягають положення ч.4 ст. 559 ЦК України, яким передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Отже, вимога банку про стягнення з поручителів заборгованості за договором про іпотечний кредит № 294_199 від 08.11.2013 року пред’явлена в судовому порядку в межах строку дії поруки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_3 прострочено виконання взятого на себе грошового зобов’язання за договором про іпотечний кредит « 294_199 від 08.11.2013 року, то вимога позивача про стягнення з відповідачів заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних є обґрунтованою, оскільки позичальником порушено зобов’язання.

З вказаних вище підстав рішення суду підлягає скасуванню, а заборгованість, з позичальника ОСОБА_3 підлягає стягненню в солідарному порядку також з поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» підлягають задоволенню, то з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягають стягненню витрати, понесені по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги по 3950 грн.45 коп. з кожного.

Керуючись ст. 367, п.2 ч.1 ст.ст.374, 376, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Луганської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії- Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити.

Заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 20 лютого 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії- Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за Договором про іпотечний кредит задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії- Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09304612, р/р 373940055 в філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 304665) заборгованість за договором про іпотечний кредит №294_199 від 08.11.2013 року у розмірі 316036 грн. 00 коп. (триста шістнадцять тисяч тридцять шість гривень 00 копійок), в тому числі: строковий борг за кредитом – 148888,94 грн. (сто сорок вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 94 коп.), прострочений борг за кредитом за період з 03.11.2014 року по 14.11.2017 року – 43263,96 грн. (сорок три тисячі двісті шістдесят три гривні 96 коп.), строкові відсотки за користування кредитом за період з 01.10.2017 року по 13.11.2017 року – 6233,12 грн. (шість тисяч двісті тридцять три гривні 12 коп.), прострочені відсотки за користування кредитом за період з 01.08.2014 року по 14.11.2017 року – 65611,97 (шістдесят п’ять тисяч шістсот одинадцять гривень 97 коп.), три проценти річних за прострочення боргу за кредитом за період з 03.11.2014 року по 13.11.2017 року – 2211,32 грн. (дві тисячі двісті одинадцять гривень 32 коп.), три проценти річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2014 року по 13.11.2017 року – 4729,51 грн (чотири тисячі сімсот двадцять дев’ять гривень 51 коп.), інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з листопада 2014 року по жовтень 2017 року – 15142,69 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сорок дві гривні 69 коп.), інфляційні втрати за прострочення відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014 року по жовтень 2017 року – 29954,49 грн (двадцять дев’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят чотири гривні 49 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії- Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09304612, р/р 373940055 в філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 304665) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3950 грн. 45 коп. з кожного.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 травня 2018 року.

Головуючий Н. В. Стахова

Судді: В.А. Коновалова

ОСОБА_6