Рішення № 74144833, 04.05.2018, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/702/18

Провадження № 2/419/232/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді – Іванової О. М.,

при секретарі – Логвиновій О. А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Новоайдарського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 06.06.2017 року шлюб, укладений між нею та відповідачем, було розірвано. Від шлюбу мають малолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дочка постійно мешкає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач надає певну матеріальну допомогу на утримання малолітньої дочки, проте конкретна домовленість щодо конкретної суми матеріальної допомоги, яку має надавати відповідач на утримання дитини, між сторонами відсутня. Відповідач офіційно працевлаштований, має постійний дохід, аліментів нікому не сплачує, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться, інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків на утриманні не має.

На підставі вищенаведеного, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, до досягнення дитиною повноліття.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити (а.с.18).

Відповідач – ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутністі, позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення (а.с.19).

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до положень частини до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно приписів ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовим розглядом встановлено, що з 06.06.2017 року шлюб, укладений між сторонами, було розірвано, що підтверджується копією рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 06.06.2017 року (а.с.10). Від шлюбу сторони мають малолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-ЕД № 107826 (а.с.4). Дочка постійно мешкає з позивачем, що підтверджується копією акту про фактичне проживання, виданого 05.03.2018 року Виконавчим комітетом Щастинської міської ради (а.с.11) та знаходиться на її утриманні. Відповідач надає певну матеріальну допомогу на утримання малолітньої дочки, проте конкретна домовленість щодо конкретної суми матеріальної допомоги, яку має надавати відповідач на утримання дитини, між сторонами відсутня.

Згідно копії свідоцтва про народження серії І-ЕД № 107826, виданого повторно 08 лютого 2008 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції (а.с.4) батьком малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2.

Згідно довідки, виданої Дошкільним навчальним закладом ясла-садком «Івушка», позивач ОСОБА_1 працює в даному дошкільному закладі на посаді помічника вихователя, за період з 01.09.2017 року по 28.02.2018 року виплачена заробітна плата складає 16724,63 грн (а.с.12).

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

При ухиленні батьків від обов`язку утримувати своїх неповнолітніх дітей кошти на їх утримання стягуються у судовому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 8 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, що була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові та моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВРN 789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідач є працездатною особою. Відомості про матеріальне становище відповідача, наявності у нього інших дітей, непрацездатних членів сім`ї у суду відсутні.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум на одну дитину віком від 6 до 18 років в розрахунку на місяць з 1 січня 2018 року становить 1860 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи матеріальне становище сторін, потреби дитини у матеріальному забезпеченні, які позивач одноособово забезпечити не має змоги, відповідно до принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, з урахуванням потреб дитини та можливостей відповідача, суд вважає, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання малолітньої дочки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На думку суду, такий розмір утримання є обгрунтованим, відповідатиме вимогам виваженості і справедливості. Відповідач з позовними вимогами погодився, не заперечував проти їх задоволення в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору при подачі позову, він стягується з відповідача в дохід держави. Позивачі при подачі позовів про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору відповідно до положень ЗУ «Про судовий збір», тому відповідач має компенсувати в дохід держави судовий збір, який складає 704,80 грн.

Відповідно до ст. ст. 112, 180, 181,182, 183 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 200, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідн. № НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідн. № НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.03.2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідн. № НОМЕР_1, судовий збір у розмірі, встановленому п. 1.1.2 ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про судовий збір”, тобто 704,80 грн, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: вулиця Липська, 18/5, м. Київ, 01601) на наступні платіжні реквізити: «судовий збір, код за ЄДРПОУ 37993783, пункт 1.1.2, код класифікації доходів бюджету: 22030106, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, рахунок отримувача: 31215256700001, код банку отримувача: 820019, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві".

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий О. М. Іванова