Рішення № 74144678, 22.05.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/5344/16-ц

Пр. №2/333/561/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піх Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Бобко О.В., за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що він проходив службу у Демократичній республіці Афганістан з 04.11.1982 року по 17.10.1984 рік. При виконанні службових обов'язків в зоні Демократичної республіки Афганістан отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, обох ніг. У зв'язку з травмою отриманою під час проходження військової служби порушені його нормальні життєві зв'язки, він не може вільно пересуватися, страждає на безсоння, втратив роботу, оскільки пересуватися на велику відстань не може, а особистого транспорту в нього немає. Значна частина пенсії витрачається на ліки, постій медичні огляди. У зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, але надав до суду заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, в своєму відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Оскільки позивачем не надано на підтвердження позову належних і допустимих доказів. До того ж лише для військовослужбовців передбачено відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Позивач не є військовослужбовцем, оскільки був звільнений з військової служби ще з ОСОБА_2.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується верховенством права.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій, з 04 листопада 1982 року по 17 жовтня 1984 року, що підтверджується довідкою № 3931 від 18.07.2016 року, виданою Комунарським районним військовим комісаріатом м. Запоріжжя (а.с.10), та військовим квитком серії НО №5704778 (а.с.7).

У 1984 році при виконанні службового обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан, отримав вогнепальні осколкові поранення голови, обох рук (контузія головного мозку - 1984 року).

20.12.2016 року ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія АВ № 0679039 (а.с.12); витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, контузій, травм, каліцтв № 2667 від 15.06.2016 року (а.с.13); висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1550/Ж від 14.06.2016 року (а.с. 14).

Згідно ст.ст.23,1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуми Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві повинно бути зазначено у чому полягає моральна шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та яким доказами це підтверджується.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування моральної шкоди, потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; моральної шкоди (фізичні та душевні страждання, приниження честі і гідності фізичної особи); причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та моральною шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок державних органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Матеріали справи та Витяг із протоколу №2667 від 15 червня 2016 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, стосовно того, що захворювання позивача пов'язано з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії свідчить лише про те, що захворювання позивача виникло у період військової служби в лавах Збройних Сил СРСР у 1984 році та не підтверджує протиправності дій саме відповідача по справі – Міністерства оборони України, внаслідок яких би виникли захворювання позивача і наявність підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди ОСОБА_1

Будь-яких доказів вини відповідача, протиправної поведінки відповідача в завданні позивачу моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку з діями відповідача, позивач суду не надав.

Посилання в обґрунтування позову, які містяться в його змісті, з огляду на викладене вище правове обґрунтування не можуть бути прийняті до уваги.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 100 000 гривень 00 копійок оскільки позивачем спричинення моральної шкоди суду не доведено, не зазначено з яких міркувань позивач виходив визначаючи розмір шкоди, будь-яких доказів підтверджуючих спричинення останньому моральної шкоди суду не надано і не зазначено причинний зв'язок з діями працівників МО України і позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.23,1166,1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,12, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з Міністерства оборони України відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги з урахуванням п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Комунарського районного суду

міста ОСОБА_3Піх