Рішення № 74144436, 11.05.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/4753/16-а

Провадження №2-а/242/45/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Пирогової Л. В., секретар судового засідання Клименко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Первомайська 35 м. Українськ» до ОСОБА_1 міської ради, треті особи: Селидівська міська рада, ОСОБА_2, про визнання неправомірним та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради № 77 від 28.07.2016 року, -

за участю представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 19.10.2017 року, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради № 77 від 28.07.2016 року. В обґрунтування позову зазначив, що рішенням ОСОБА_1 міської ради № 77 від 28.07.2016 року дозволено ОСОБА_2 улаштувати прибудову з полегшених матеріалів до нежитлового приміщення до квартири №АДРЕСА_1. Вважає, що відповідне рішення прийнято з порушенням закону, а саме без врахування думки членів ОСББ «Первомайська 35 м. Українськ», які не надавали згоди на розташування будь-яких споруд на при будинковій території. Також члени ОСББ «Первомайська 35 м. Українськ» не надавали згоди на перепланування квартири шляхом пробиття дверного отвору в несучій стіні, та вказане рішення протиправно дозволяє побудувати споруду безпосередньо на інженерних комунікаціях, які обслуговують мешканців всього будинку. Просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради № 77 від 28.07.2016 року.

20.10.2016 року ухвалою судді Селидівського міського суду Донецької області Моцного О.С. адміністративний позов залишено без руху.

31.10.2016 року ухвалою судді Селидівського міського суду Донецької області Моцного О.С. відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

14.02.2017 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді Коліщук З.М., з підстав звільнення з посади судді Моцного О.С.

17.02.2017 року ухвалою судді Селидівського міського суду Донецької області Коліщук З.М. відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

22.03.2017 року ухвалою судді Селидівського міського суду Донецької області Коліщук З.М. витребувано у відповідача відповідні докази.

19.06.2017 року ухвалою судді Селидівського міського суду Донецької області Коліщук З.М. залучено для участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Селидівську міську раду.

11.09.2017 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано справу судді Пироговій Л.В., з підстав перебування у відпустці судді Коліщук З.М.

26.02.2018 року ухвалою судді Селидівського міського суду Донецької області Пирогової Л.В. залучено для участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2.

Представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_1 міської ради в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заперечення, в яких просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи - Селидівської міської ради в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заперечення, згідно яких просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву з клопотанням проводити судовий розгляд без його участі.

Заслухавши пояснення представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з договором дарування від 30.05.2016 р., засвідченого приватним нотаріусом Слов’янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №1269, ОСОБА_2 прийняв у дар нежитлове приміщення - магазин, загальною площею 50,1 кв.м, що знаходиться за адресою м. Українськ Донецької області по вул..Первомайській в будинку під №35 приміщення №16.

Згідно з протоколом засідання громадської комісії по житловим питанням ОСОБА_1 міської ради Донецької області від 27.07.2016 р. №8 надано дозвіл на улаштування прибудови з полегшених матеріалів до нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_2.

На підставі рішення ОСОБА_1 міської ради від 28.07.2016 року № 77 ОСОБА_2 дозволено улаштувати прибудову з полегшених матеріалів до нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_2, згідно з розробленими кресленнями.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що рішення ОСОБА_1 міської ради від 28.07.2016 року № 77, яким надано ОСОБА_2 дозвіл на улаштування прибудови до нежитлового приміщення, прийнято з порушенням Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Статтею 2 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, згідно з якою завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п.п.1 п.а ч.1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Згідно з п.п. 6, 8 п. «б» ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування» вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування належить до повноважень виконавчих органів; координація на відповідній території діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів.

Згідно зі ст.ст.1,2 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Україною 15 липня 1997 року, місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи.

Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено наступні терміни:

1) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об’єктами нерухомого майна;

2) нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об’єктом нерухомого майна;

3) співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

4) спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до ст..2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов’язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно із ст.. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов’язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

Тобто, даний закон визначає відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов’язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку з приводу спільного майна.

Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень регулюється Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 N 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207.

Згідно із Правилами власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або

юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване в установленому законом порядку.

Прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Пунктом 1.4 Правил увизначено умови і порядок переобладнання, перебудови,перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках

приміщень.

Відповідно до п. 1.4.1 Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних

депутатів відповідно до законодавства.

Пунктом 1.4.2 Правил передбачено, що переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Пунктом 1.4.3 Правил визначено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Згідно із п. 1.4.4 Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Відповідно до п. 1.4.5 для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи:

- копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення;

- копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку;

- проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку;

- згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

З огляд на викладене, суд дійшов висновку, що для одержання дозволу на перепланування нежитлового приміщення може подаватись згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Тобто, згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень не є обов’язковою умовою.

Крім того, суд звертає увагу, на те, що необхідно надати згоду власників, співвласників майна, що перебуває у їх спільній власності, а не є спільним майном багатоквартирного будинку в розумінні Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», на який посилався позивач.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є єдиним власником нежитлового приміщення, що розташовано за адресою: м.Українськ, вул.. Первомайська, 35/16 та представник ОСОБА_6 за довіреністю – ОСОБА_7 06.06.2016 року звернувся до ОСОБА_1 міської ради із заявою про надання дозволу на улаштування дверного отвору у віконному пройомі та прибудови тамбуру з полегшених матеріалів до зазначеного нежитлового приміщення магазину.

Разом із заявою, ОСОБА_2 надав копію договору дарування, копію технічного паспорту на магазин.

Суд звертає увагу на те, що представник позивача оскаржуючи рішення відповідача зазначав, що воно прийнято без годи членів ОСББ «Первомайська 35 м. Українськ».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення ОСОБА_1 міської ради від 28.07.2016 року № 77, яким надано ОСОБА_2 дозвіл на улаштування прибудови до нежитлового приміщення прийнято у спосіб та в межах повноважень визначених Конституцією та Законами України, оскільки для прийняття відповідного рішення згода саме співвласників будинку не є обов’язковою умовою.

Що стосується посилання представника позивача на те, що переобладнання шляхом пробиття дверного отвору в несучій стіні власником здійснено без згоди членів ОСББ «Первомайська 35 м.Українськ», суд виходить з наступного.

Протоколом засідання громадської комісії по житловим питанням ОСОБА_1 міської ради Донецької області від 27.07.2016 р. №8 вирішувалося питання щодо улаштування прибудови з полегшених матеріалів до нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_2.

Зазначеним протоколом засідання питання щодо улаштування дверного отвору у несучій стіні не вирішувалось.

Інших належних та допустимих доказів того, що на засіданні ОСОБА_1 міської ради Донецької області вирішувалось питання про надання дозволу ОСОБА_2 на улаштування дверного отвору у несучій стіні суду не надано.

З огляду на викладене, суд вважає, що посилання представників позивача на цю обставину, не підтверджується наданими суду доказами, а тому не може бути підставою для визнання рішення ОСОБА_1 міської ради №77 від 28.07.2016 року таким, що прийнято з порушенням норм законодавства, що регулює дані правовідносини.

Що стосується посилання представника позивача на те, що рішення ОСОБА_1 міської ради №77 від 28.07.2016 року дозволяє власнику побудувати споруду безпосередньо на інженерних комунікаціях, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до наказу від 17.05.2005 N 76 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за N 927/11207 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного

будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Відповідно до п.п. 1.1; 1.2 ч.1 Національного стандарту України «Настанова щодо розподілу території мікрорайонів (кварталів)для визначення прибудинкових територій багатоквартирної забудови» ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013, сфера застосування: цей стандарт установлює вимоги до складу та змісту проекту розподілу території мікрорайону (кварталу) для визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків. Положення цього стандарту застосовуються відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання при розробленні проектів розподілу територій мікрорайонів (кварталів) та визначенні прибудинкових територій багатоквартирних будинків. Формування та надання земельних ділянок з прибудинковими територіями здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів того, що у користування ОСББ «Первомайська 36 м. Українськ» передано прибудинкову територію та цю територію визначено відповідною землевпорядною документацією.

Окрім того, представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що документи, які підтверджують визначення площі прибудинкової території вищезазначеного будинку та права користування зазначеної прибудинкової території відсутні.

В ході судового розгляду також не знайшло свого підтвердження те, що спірне рішення ОСОБА_1 міської ради дозволяє побудувати споруду безпосередньо на інженерних комунікаціях, оскільки представником позивача не надано належних та допустимих доказів того, що саме в цьому місці проходять інженерні комунікації та улаштування прибудови з полегших матеріалів порушить їх використання.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Згідно із ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення ОСОБА_1 міської ради від 28.07.2016 року за №77 жодним чином не порушує права позивача та прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до 1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 N 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207, власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи

нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

З повідомлення ОСОБА_1 міської ради від 03.04.2017 року № 02-22/12-вих172 вбачається, що на засіданнях виконкому не розглядались питання про надання дозволу на облаштування другого виходу з нежитлового приміщення, що розташований за адресою: АДРЕСА_3.

У договорі дарування нежитлового приміщення від 30.05.2016 року є позначка, що дарувальник затвердив, що переобладнання, перепланування, добудови, перебудови, реконструкції щодо майна та/або його складових частин не здійснювались.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне роз’яснити, що у разі доведення самовільного перепланування нежитлового приміщення ОСОБА_2 за вказаною адресою, особа, якій завдано шкоду, та якщо зазначеними діями погіршено технічний стан жилого будинку, має право на відшкодування шкоди. Власник зобов'язаний у цьому випадку за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. Даний спір може бути вирішено у порядку цивільного судочинства.

У відповідності до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Первомайська 35 м. Українськ» до ОСОБА_1 міської ради, треті особи: Селидівська міська рада, ОСОБА_2, про визнання неправомірним та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради № 77 від 28.07.2016 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, рішення, його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

У судовому засіданні 11.05.2018 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено 21.05.2018 року.

Суддя Л.В. Пирогова