Вирок № 74142608, 22.05.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/2851/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2018м. Лиман

Краснолиманський міській суд Донецької області, у складі:

головуючого судді Бікезіної О.В.

за участю:

секретарів Плаксіної Є.В., Снігирьової О.Ю.,

прокурора Абрамського П.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

представників потерпілої ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

представника цивільного

свівідповідача

ПрАТ СК «УНІКА» ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман кримінальне провадження (ЄРДР №12017050420000719 від 07.07.2017 року) по звинуваченню: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в смт. Миколаївка Слов’янського району, Донецької області, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, є особою з інвалідністю ІІІ групи, не одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченного ч. 1 ст. 286 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

07 липня 2017 року приблизно о 18 годині 30 хвилин водій ОСОБА_4, керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХО 130495, технічно справним автомобілем «ВАЗ 219060» реєстраційний номер «АН8511НТ», рухався по прямій асфальтованій проїжджій частині автодороги напрямком з вул. Оборони м. Лиман Донецької області в напрямку бази відпочинку «Малібу» в районі «Голубих Озер» у мікрорайоні Заводський м. Лиман Донецької області.

Діючи необережно – проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, не обрав для даної ділянки дороги безпечну швидкість та прийоми управління зазначеним транспортним засобом, щоб при впливі на органи керування автомобілю (гальмівна система, рульове керування), мати змогу постійно контролювати стійке положення, напрямок і траєкторію руху в межах обраної смуги руху,в районі повороту до бази відпочинку «Рив'єра», перед виїздом на нерегульоване перехрестя автодоріг, ОСОБА_4 не надав перевагу у русі проїзду перехрестя мотоскутеру «Viper-ZS50» без реєстраційного номеру під керуванням ОСОБА_7, який рухався по рівнозначній автодорозі справа, та виконував маневр повороту ліворуч до автодороги, якою рухався ОСОБА_4, з яким допустив зіткнення.

В результаті дорожньо-транспортної події пасажирці мотоскутеру «Viper-ZS50» без реєстраційного номеру, ОСОБА_1, спричиненні тілесні ушкодження: скальпована рана передньої поверхні лівого стегна, відкритий перелом лівої стегнової кістки в нижній третині зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як потребуючи для свого лікування строк більш 21 доби.

Тобто, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 219060» реєстраційний номер «АН8511НТ» ОСОБА_4 допустив порушення вимог п.16.12 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, який передбачає, що: «На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч».

Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п. 16.12. Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним повністю, суду показав, що 07 липня 2017 року у 18:30 год. він прямував у напрямку бази відпочинку «Малібу» в районі «Голубих Озер» у мікрорайоні Заводський м. Лиман Донецької області. В автомобілі був сам. Швидкість руху була приблизно 60-70 км/год, видимість була гарна, ніяких дорожніх знаків не бачив, спиртні напої в той день не вживав. В районі повороту до бази відпочинку «Рив'єра», перед виїздом на нерегульоване перехрестя авто доріг він не побачив мотоскутер, який рухався по рівнозначній автодорозі справа, та виконував маневр повороту ліворуч до автодороги, по якій він рухався, тому не надав йому перевагу у русі проїзду перехрестя, в результаті чого не зміг уникнути зіткнення з мотоскутером. Внаслідок зіткнення пасажирці мотоскутера ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження. Він добровільно надав матеріальну допомогу потерпілій ОСОБА_1 у сумі 18 тисяч грн. Просив його суворо не карати, не позбавляти права керування транспортним засобом.

Заявлений ОСОБА_1 цивільний позов визнав частково. Оскільки його відповідальність була застрахована в ПрАТ «СК «УНІКА», він своєчасно повідомив про страховий випадок, вважає, що матеріальну шкоду повинна відшкодовувати саме страхова компанія. Щодо моральної шкоди, то розуміє, що повинен її відшкодувати, але враховуючи, що він не працює, є особою з інвалідністю, просив суд зменшити розмір моральної шкоди.

Крім визнання провини, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які не суперечать один одному.

Так, потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що07 липня 2017 року приблизно о 18:30 год. вона в якості пасажирки мотоскутеру «Viper-ZS50», під керуванням ОСОБА_8, рухалася з бази відпочинку «Рив'єра» до м. Лимана. В районі повороту перед виїздом на нерегульоване перехрестя авто доріг відбулося зіткнення мотоскутера з автомобілем, яким керував обвинувачений ОСОБА_4, та якого вона раніше не знала. Удар прийшовся їй по лівій нозі. Внаслідок зіткнення їй були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості: скальпована рана передньої поверхні лівого стегна, відкритий перелом лівої стегнової кістки в нижній третині зі зміщенням. Вона тривалий час лікувалася, перенесла декілька хірургічних операцій. Погіршився не тільки загальний стан її фізичного здоров’я, бо внаслідок отриманих травм їй було встановлено інвалідність ІІІ групи, але й її психологічний стан. Зі здорової 20-ти річної дівчини вона перетворилася на інваліда, тривалий час не могла навіть пересуватися самостійно. Зараз пересувається на милицях. Її дуже обурила та обставина, що коли трапилася дорожньо-транспортна пригода, обвинувачений ОСОБА_4 не намагався надати їй будь-яку первинну допомогу. Просить стягнути с обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 132000 грн. Розмір моральної шкоди вона зменшила, оскільки обвинувачений дійсно добровільно сплатив їй 18 тисяч грн. Матеріальну шкоду просить стягнути зі страхової компанії ПрАТ «СК «УНІКА».

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що 07 липня 2017 року приблизно о 18:30 год. він разом з ОСОБА_1 рухався на своему мопеді по автодорозі від бази відпочину «Сказка Озера» в бік бази відпочинку «Рибацький Стан», він та пасажир знаходились в шоломах, мопед був технічно справний. Швидкість руху керованого ним мопеду складала 30 км/год. Наближаючись до рівнозначного перехрещення проїзних частин, подивився праворуч – транспортні засоби були відсутні, почав виконувати поворот ліворуч, рухаючись таким чином по закругленню проїзної частини. Проїхавши близько 5м в процесі виконання повороту побачив, як з лівого боку із-за дерев та рослинності, що обмежують оглядовість, в бік керованого ним мопеду, на великій швидкості рухається автомобіль. Він одразу застосував гальмування, але вказаний автомобіль, також в процесі гальмування, скоїв зіткнення з лівою боковою частиною керованого ним мопеду, своєю лівою передньою частиною. Від удару мопед упав за межі проїзної частини праворуч. Він та ОСОБА_1 також впали. ОСОБА_1 отримала травму ноги. Вважає винним в ДТП ОСОБА_4, який порушив правила дорожнього руху: на перехресті рівнозначних доріг не дав дорогу мотоскутеру, який наближався праворуч.

Показання зазначених осіб узгоджуються між собою стосовно обставин дорожньо-транспортної пригоди, при цьому судом не встановлено причин, з яких би потерпіла та свідок обмовляли обвинуваченого ОСОБА_4, а відтак відсутні підстави сумніватися в достовірності їх показань.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні наступних доказів.

У витязі з кримінального провадження ЄРДР №12017050420000719 від 07.07.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення, зазначено, що 07.07.2017 року із служби 102 надійшло повідомлення про те, що на автодорозі сполученням Лиман – база відпочинку «Рив’єра» Голубі Озера м. Лиман та Т-образному перехресті сталася дорожно-транспортна подія за участю автомобіля ВАЗ 219060 реєстраційний номер АН 85-11НТ під керуванням ОСОБА_4 та мопеду «Вайпер» б/н під керуванням ОСОБА_8 В результаті зіткнення транспортних засобів отримала тілесні ушкодження пасажир мопеду «Вайпер» ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка госпіталізована до лікарні з попереднім діагнозом: відкритий перелом нижньої третини лівого бедра, обширна рвана рана нижньої третини лівого бедра (т.1 а.с.178).

Фактичними даними, які містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.07.2017 року зі схемою та фототаблицею, в якому зазначено, що зіткнення автомобіля ВАЗ 219060 реєстраційний номер АН 85-11НТ та мопеду «Вайпер» б/н відбулося на ділянці дороги в напрямку від вул. Оборони, м. Лиман, Донецької області до бази відпочинку «Малібу» (Т- образне перехрещення). Зазначений протокол містить інформацію про те, що на час огляду вид покриття дороги – асфальтобетонний, стан покриття дороги сухий, видимість конкретної перешкоди 100 м, дорожнє покриття для двох напрямків руху, шириною 6 м, лінії розмітки відсутні, до проїзної частини примикають праворуч та ліворуч узбіччя, далі за узбіччям - пустир. Автомобіль ВАЗ-219060 з державним номерним знаком АН85-11НТ знаходиться на асфальнованій проїжджій частині на відстані 4,1м від переднього колеса до лівого краю дороги; 63,8м від заднього лівого колеса до лівого краю дороги на відстані 15,2м до У/Л №1. Мопед знаходиться на узбіччі дороги, від переднього колеса до краю дороги в 1,8м, та в 1,3м від заднього колеса та в 2,6м до У/Л №2. Сліди шин поверхневі. Сліди гальмування залишені автомобілем ВАЗ-219060 від лівого колеса 18м; правого – 20,8м. З них по ґрунтованому насипу 6,6м та 8,6м відповідно. Слід юзу колесу мопеда довжиною 0,8м. Ознаки напряму руху транспортного засобу по напрямку та формі сліду, по розташуванню транспортних засобів. Наявність відокремлених від транспортного засобу частин та інших об’єктів: уламки скла в 1,7м від заднього колеса мопеда на узбіччі, пластикові фрагменти корпусу мопеду в 2,6м від передного колеса мопеду. Наявність слідів зіткнення транспортного засобу з навколишніми предметами – відсутні. З місця пригоди вилучені уламки скла, пластикові фрагменти корпусу мопеду; автомобіль ВАЗ-219060 з державним номерним знаком АН85-11НТ, мопед «Вайпер» (том. 1 а.с. 180-192).

Вказані в протоколі дані підтверджують факт зіткнення, визначають місце вчинення кримінального правопорушення, підтверджують показання обвинуваченого, потерпілого, свідка.

Фактичними даними, які містяться у протоколі огляду транспорту від 07.07.2017 року з якого вбачається, що в ході огляду автомобіля ВАЗ-219060, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_9, яким керував обвинувачений ОСОБА_4 виявлені механічні пошкодження: деформація бамперу переднього капоту, переднього лівого крила, розбите лобове скло та дзеркало заднього виду, бокове зліва (том. 1 а.с. 193).

Фактичними даними, які містяться у протоколі огляду транспорту від 07.07.2017 року з якого вбачається, що під час огляду мопеда марки «Viper-ZS50», без номера, що належить ОСОБА_10, яким керував ОСОБА_8, виявлені механічні пошкодження: бокової пластикової обшивки зліва, лівого заднього амортизатора, сидіння зліва, заднього багажника зліва.

Наявні механічні пошкодження транспортних засобів свідчать про зіткнення автомобіля із мопедом, і як наслідок отримання зазначених механічних пошкоджень обома транспортними засобами.

Висновком судової автотехнічної експертизи № 2/19-195 від 03.08.2017 року, згідно якого з технічної точки зору, у дорожній обстановці що склалася, водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4, для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був на перехресті рівнозначних доріг дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, тобто, діяти відповідно до вимог п. 16.12 Правил дорожнього руху України.

З технічної точки зору, у дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_4, виконуючи вимоги п.16.12 Правил дорожнього руху України, мав в своєму розпорядженні технічну можливість запобігти наступу даної дорожньо-транспортної події.

З технічної точки зору, у причинному зв'язку з подією що настала, перебувають дії водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_4, якій у дорожніх умовах, що склалися, вирушив на перехрестя рівнозначних доріг, не надавши переваги в русі мотоскутеру «Viper-ZS50» під керуванням водія ОСОБА_7, що наближався на перехресті з правого боку, що у свою чергу, привело до виникнення аварійної ситуації і її переростання в ДТП - зіткненню вказаних ТЗ, тобто дії водія автомобіля марки «ВАЗ 219060» р/н АН 8511 HT ОСОБА_4, як невідповідні вимогам п.16.12 Правил дорожнього руху України перебувають у причинному зв'язку з подією, що настала.

В умовах даної події, зафіксованим слідам гальмування відповідала швидкість руху автомобіля, рівна не менш 55...58 км/г. Слід зазначити, що фактична швидкість руху автомобіля марки «ВАЗ-219060» р/н АН 8511 HT перевищувала розрахункову. Покази водія автомобіля ВАЗ 219060 реєстраційний номер АН 85-11 HT ОСОБА_4, у частині того, що керований ним автомобіль на момент ДТП рухався зі швидкістю 70 км/год, з технічної точки зору спроможні.

З технічної точки зору, у дорожній обстановці що склалася, водій мотоскутеру «Viper-ZS50» ОСОБА_7, для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

З технічної точки зору, у дорожній обстановці що склалася, водій мотоскутера марки «Viper-ZS50» ОСОБА_7, діючи відповідно до вимог п.12.3 ПДР України, не мав у своєму розпорядженні технічної можливості запобігти наступу даної ДТП.

Оскільки, водій мотоскутера марки «Viper-ZS50» ОСОБА_7, діючи відповідно до вимог п.12.3 ПДР України, не мав у своєму розпорядженні технічної можливості запобігти наступ даної ДТП, то з технічної точки зору, у дорожній обстановці що склалася, в його діях будь яких невідповідностей з вимогами ПДР України, які перебувають у причинному зв'язку з подією, що настала, не вбачається (том. 1 а.с. 204-213).

Висновками судової експертизи технічного стану транспортних засобів:

- №2/19-197 від 03.08.2017 року, згідно якого рульове управління і гальмівна система, ходова частина автомобіля НОМЕР_5, на момент дорожньо-транспортної пригоди, перебувало в працездатному стані і яких-небудь несправностей, експлуатаційного характеру, які могли сприяти мимовільній втраті курсової стійкості автомобіля не виявлено (т. 2 а.с. 3-9);

- №2/19-196 від 03.08.2017 року, згідно якого гальмівна система і рульове керування та ходова мопеда марки «Viper-ZS50» на момент дорожньо-транспортної пригоди, перебувало в працездатному стані і несправностей експлуатаційного характеру, які могли сприяти мимовільній втраті курсової стійкості мопеда не виявлено (т.2 а.с. 17-21).

Висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №2/19-198 від 10.08.2017 року згідно якого зіткнення автомобіля НОМЕР_6 з мопедом марки «Viper-ZS50» сталося на лівій стороні проїзної частини автодороги за напрямком руху автомобілю з боку м. Лиман Донецької області, в місті перетинання сліда юзу мопеда слідів гальмування автомобілю НОМЕР_7, на відстані 5,3 м до уявної лінії № 2 зафіксованої на первинній схемі до протоколу огляду місця події (том. 2 а.с. 12-14).

Фактичними даними, які містяться у протоколах проведення слідчих експериментів від 18 серпня 2017 року (за участю ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_11Г.), від 21.07.2017 року (за участю ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_12В.) зі схемами та з фототаблицями до них, в ході яких ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_8 відтворили на місті механізм дорожньо-транспортної події, що сталася 07.07.2017 року (т.1 ас. 194-201, т.2 а.с. 30-41).

Висновком судово-медичної експертизи № 87 від 20.09.2017 року, згідно якого при зверненні за медичною допомогою 07.07.2017 року на тілі громадянки ОСОБА_1 малися тілесні ушкодження: скальпована рана передньої поверхні лівого стегна; відкритий перелом лівої стегнової кістки в нижній третині зі зміщенням. Наявні тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупих предметів діючих з великою силою, чим могли бути виступаючі частини кузова автомобіля при ДТП, в строк та за обставин, вказаних в постанові, і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як потребуючи для свого лікування строк більш 21 доби (том 1 а.с. 203).

Висновком судово-медичної експертизи № 88 від 18.09.2017 року, згідно якого, при зверненні за медичною допомогою 08.07.2017 року на тілі громадянина ОСОБА_7 малися тілесні ушкодження: забої, садна та шкірна рана лівого передпліччя, лівої гомілки, лівої п'яти, які могли утворитися від дії тупих предметів, чим могли бути виступаючі частини кузова автомобіля при ДТП, в строк та за обставин, вказаних в постанові, і відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.42).

Суд приймає до уваги як достовірні докази висновки експертиз, оскільки вони проведені компетентними спеціалістами, узгоджуються з іншими об'єктивними доказами по справі.

Вищезазначені досліджені судом докази у своїй сукупності дають підстави суду зробити висновок про те, що дії ОСОБА_4, який керував автомобілем «ВАЗ 219060» реєстраційний номер «АН8511НТ», не відповідали вимогам п.16.12 Правил дорожнього руху України, що мало наслідком отримання потерпілою ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що також підтверджено висновками судово-медичних експертиз.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідка, дослідивши запропоновані докази, перевіривши доводи учасників процесу, суд прийшов до переконання, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, дії останнього слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про міру та розмір покарання, яке належить призначити ОСОБА_4, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу винного.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд вважає щире каяття, добровільне відшкодуванння потерпілій ОСОБА_1 18000 грн. шкоди.

Обставин у відповідності до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4, судом встановлено, що йому 30 років на обліку у лікарів нарколога та психіатра він не перебуває (т.2 а.с.54-55), раніше не судимий (т.2 а.с.56), не одружений, за місцем проживання та останнім місцем роботи характеризується позитивно (т.2 а.с. 66-68); є особою з інвалідністю (24.04.2018 року визнаний інвалідом ІІІ групи, т.2 а.с.73).

Судом також надана оцінка досудовій доповіді Лиманського МВ з питань пробації Південно-Східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України щодо обвинуваченого ОСОБА_4 від 24.11.2017 року. Згідно висновку органу пробації, беручі до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також низький рівень ризику вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без обмеження волі можливе та не становить небезпеки для суспільства ( т.1 а.с. 73-74).

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості з необережною формою вини, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення. Враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, те, що матеріали справи не містять відомостей, що автомобіль є єдиним засобом заробітку обвинуваченого, суд вважає за необхідне застосувати додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом в межах санкції статті.

Водночас, враховуючи особу обвинуваченого (скоїв злочин вперше, має інвалідність) та його ставлення до вчиненого правопорушення, позицію потерпілої, яка на суворій мірі покарання не наполягала, суд погоджується з думкою прокурора, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції її від суспільства, тому вважає можливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК України, при цьому покласти на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК України.

У справі потерпілою ОСОБА_1, яка визнана ухвалою суду від 08.11.2017 року цивільним позивачем по справі (т.1 а.с. 59-63) заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди. Цивільний позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок вчиненого ОСОБА_4 злочину, їй завдано фізичного болю та душевних страждань у зв’язку з ушкодженням здоров’я, порушенням звичайного способу життя, негативним впливом на фізичний та психологічний стан її здоров’я. Вона витрачала певні грошові кошти на лікування, що підтверджується відповідними квитанціями. Таким чином, просить стягнути з цивільного відповідача моральну шкоду в розмірі 150000 грн. та матеріальну в сумі 34812,84 грн. (т. 1 а.с.26-46).

Ухвалою суду від 08.11.2017 року за клопотанням захисника, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залучено страхову компанію ПрАТ СК «УНІКА» (т.1 а.с.59-63).

В подальшому позивач збільшила позовні вимоги, в якості співвідповідача залучила страхову компанію ПрАТ СК «УНІКА», просила стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ПрАТ СК «УНІКА» заподіяну їй матеріальну шкоду у розмірі 69812 грн. 84 коп. та стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 150000 грн. (т.1 а.с.102-104).

ОСОБА_1 в судовому засіданні 21.05.2018 року змінила позовні вимоги: просила стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 132000 грн. (з урахуванням сплачених 18 тис. грн.), матеріальну шкоду у розмірі 69812 грн. 84 коп. (34812,84 грн. – витрати на лікування, 35000 грн. – шкоду, пов"язану зі стійкою втратою працездатності) стягнути зі страхової компанії ПрАТ СК «УНІКА».

Позицію потерпілої підтримав її представник ОСОБА_3

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4, який визнаний ухвалою суду від 08.11.2017 року цивільним відповідачем по справі (т.1 а.с. 59-63), надав відзив на позовну заяву (т.2 а.с.69), цивільний позов визнав частково, зазначив, що в добровільному порядку потерпілій сплатив 18 тис. грн. Крім того вважав, що оскільки його цивільно - правова відповідальність застрахована, матеріальні збитки потерпілій повинна сплатити страхова компанія, а не він. Не заперечував проти задоволлення цивільного позову в частині стягнення з нього моральної шкоди, але вважав, що її розмір, визначений потерпілою завеликий, оскільки він сам є особою з інвалідністю та не працює, не буде мати змоги відшкодувати таку велику суму.

Позицію цивільного відповідача підтримав його захисник ОСОБА_5

Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи представник страхової компанії ПрАТ СК «УНІКА» (а.с. 65 т.2) до суду не прибув.

19.02.2018 року до суду надійшли заперечення проти цивільного позову, в яких співвідповідач зазначив, що позивачем не було надано страховику заяву з обов"язковим пакетом документів, передбачених ст. 35 Закону України «Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв"язку з чим страхова компанія не мала змоги прийняти рішення стосовно страхової виплати; витрати на лікування повинні бути обгрунтовані та документально підтверджені; відшкодування за шкоду, пов"язану зі стійкою втратою працездатності не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат станом на 07.07.2017 року. Просили справу розглядати без їх участі ( т. 1 а.с.138-141).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Однією із засад вказаною у п. 15 ч.1 ст.7, ч.2 ст.22, ч.1 ст.26 КПК України є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, яка полягає у тому, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

При цьому суд наголошує, що згідно ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 16 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів та інше. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснює, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, навівши в рішенні відповідні мотиви. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого та тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

Так в судовому засіданні встановлено, що тілесні ушкодження потерпілій, яка є молодою дівчиною, завдано внаслідок протиправної винної поведінки обвинуваченого в порушення правил безпеки дорожнього руху і наявні тілесні ушкодження у потерпілої знаходяться у причинному зв'язку з цими діяннями, які у своїй сукупності та ступеня тяжкості свідчать, що потерпіла до теперішнього часу продовжує лікуватися, їй встановлено ІІІ групу інвалідності (т. 1 а.с. 105), зазнає на протязі тривалого часу фізичного болю у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями та душевних страждань.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд виходить із фактично встановлених обставин по справі, отриманих потерпілою травм та пригніченого стану; перебування потерпілої в постійній психологічній напрузі через душевні страждання; тяжкості вимушених змін у її житті, що суд приймає до уваги та розцінює як дійсно маючі місце факти, також, що наслідком спричиненої шкоди, безумовно, є неправомірні дії обвинуваченого та виходячи з принципів розумності і справедливості оцінює заподіяну потерпілій моральну шкоду в розмірі 80 000 грн., які слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1

Суд не погоджується з позицією ОСОБА_4 щодо стягнення моральної шкоди частково зі страхової компанії, оскільки ОСОБА_1 з вказаною вимогою до суду не зверталася, а відповідно до вимог ч.2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Що стосується вимог про стягнення матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (п.6 постанови ВССУ від 01.03.2013 р. № 4 " Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки").

Верховний Суд України в п. 2 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" (в редакції, яка діяла на час ДТП), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Судом встановлено, що власником автомобіля НОМЕР_8 є мати обвинуваченого - ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 49), при цьому обвинувачений керував зазначеним автомобілем на відповідній правовій підставі (т.2 а.с. 48).

Потерпіла ОСОБА_1 просила стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності в розмірі 35000 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 34812,84 грн.

Судом встановлено, що відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/6511003 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ-219060» р/н НОМЕР_9 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «СК «УНІКА», який діяв станом на день скоєння ДТП - 07.07.2017 року.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії договору і є страховим випадком, внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров'ю становить 200 000 грн., а за шкоду, заподіяну майну потерпілого - 100000 грн., відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АК/6511003.

Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" N 1961-IV від 01.07.2004 року (далі Закон про обов'язкове страхування), у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 Закону про обов'язкове страхування шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Тяжкість отриманих потерпілою ОСОБА_1 тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, визначена експертом не спростована при розгляді справи жодним доказом.

У зв'язку з лікуванням потерпілої, їй повинні бути відшкодовані обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, потерпілої у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказах позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь витрат на придбання лікарських засобів доведені дослідженими судом доданими до справи фіскальними чеками (т.1 а.с. 29-42), які підтверджують придбання необхідних лікарських засобів для її лікування, призначених лікарем Науково-дослідного інститутту травматології і ортопедії (т.1 а.с. 43), тому вимоги потерпілої про відшкодування їй ПрАТ «СК «УНІКА» витрат на придбання нею медичних препаратів, підлягають задоволенню в сумі 34812,84 грн.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до п. 26.2 ст.26 Закону про обов'язкове страхування мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Внаслідок отриманих в ДТП тілесних ушкоджень потерпілу ОСОБА_1 визнано інвалідом IIІ групи (т.1 а.с.105). Станом на момент ДТП мінімальна заробітна плата становила 3200 грн. (ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року №1801-VIII).

Таким чином шкода, пов'язана зі стійкою втратою працездатності, та яка повинна бути стягнена з ПрАТ «СК «УНІКА» становить 38400 грн. (12 х 3200 грн. = 38400 грн.). Проте, потерпіла ОСОБА_1 просила стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності в розмірі 35000 грн., а відповідно до вимог ч.2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, тому підлягає стягненню зі страхової компанії 35000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів судовий збір на користь держави: з ОСОБА_4 у розмірі 800 грн., з ПрАТ «СК «УНІКА» у розмірі – 698,13 грн.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався, підстав для його обрання суд не вбачає.

Процесуальні витрати за проведення експертиз:

●№2/19-195 від 03.08.2017 року в сумі 988,70 грн. (т.1 а.с.205),

●№2/19-197 від 03.08.2017 року в сумі 988,70 грн. (т.2 а.с.2),

●№2/19-198 від 10.08.2017 року в сумі 988,70 грн. (т.2 а.с.11),

●№2/19-196 від 03.08.2017 року в сумі 988,70 грн. (т.2 а.с.16),

на підставі ст. 118 КПК України, включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

На підставі ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів, після набрання вироком законної сили, необхідно вирішити таким чином: автомобіль «ВАЗ 210906» реєстраційний номер АН 85-11НТ, який переданий на зберігання ОСОБА_4– залишити власнику; мопед «Віпер», без реєстраційного номеру, який переданий на зберігання ОСОБА_8 - залишити власнику, осипи скла та пластикові елементи корпусу мопеду, які перебувають на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Лиманського ВП Слов"янського ВП ГУНП в Донецькій області – знищити ( т. 2 а.с.24 -25, 26-27, 22-23)

На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відбування основного покарання у вигляді обмеження волі, з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік, якщо він під час випробування не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ч. 1 ст.76 КК України обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та фактично мешкає по вул. Свободи, 16/140, м. Слов’янськ Донецької області, судові витрати за проведення експертиз: №2/19-195 від 03.08.2017 року в сумі 988,70 грн.; №2/19-197 від 03.08.2017 року в сумі 988,70 грн.; № 2/19-198 від 10.08.2017 року в сумі 988,70 грн.; №2/19-196 від 03.08.2017 року в сумі 988,70 грн. на користь держави.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та фактично мешкає по вул. Свободи, 16/140, м. Слов’янськ Донецької області, РНОКПП - НОМЕР_10, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, моральну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, ЄДРПОУ – 20033533) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності в розмірі 35000 (тридцять п’ять тисяч) грн. та матеріальну шкоду на лікування в розмірі 34812,84 грн. (тридцять чотири тисячи вісімсот дванадцять грн. вісімдесят чотири коп.)

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та фактично мешкає по вул. Свободи, 16/140, м. Слов’янськ Донецької області, РНОКПП - НОМЕР_10, на користь держави (рахунок одержувача: 31215206700564, ЄДРПОУ: 37894853, МФО: 834016, одержувач: Краснолиманський УК/отг у м. Красний Лиман/22030101, Банк одержувача: ГУДКСУ у Донецькій області; код бюджетної класифікації доходів: 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050)") судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) грн.

Стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, ЄДРПОУ – 20033533) на користь держави (рахунок одержувача: 31215206700564, ЄДРПОУ: 37894853, МФО: 834016, одержувач: Краснолиманський УК/отг у м. Красний Лиман/22030101, Банк одержувача: ГУДКСУ у Донецькій області; код бюджетної класифікації доходів: 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050)") судовий збір у розмірі 698,13 грн. (шістсот дев’яносто вісім грн. тринадцять коп.).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувати.

Після набрання вироком законної сили, речові докази: автомобіль «ВАЗ 210906» реєстраційний номер АН 85-11НТ, який переданий на зберігання ОСОБА_4– залишити власнику; мопед «Віпер», без реєстраційного номеру, який переданий на зберігання ОСОБА_8 - залишити власнику; осипи скла та пластикові елементи корпусу мопеду, які перебувають на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Лиманського ВП Словянського ВП ГУНП в Донецькій області – знищити.

Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд Донецької області через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя