Ухвала суду № 74142494, 21.05.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/1609/18

Провадження №2/235/987/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор’євої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» (далі – позивач, Банк) звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі – відповідач) заборгованості в розмірі 63 941,83 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем з метою отримання банківських послуг укладений договір № б/н від 18.06.2012, згідно з яким відповідач отримав від Банку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з урахуванням Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, в розмірі 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В порушення вимог статей 526, 527, 530 ЦК України та умов договору (заяви) відповідач зобов’язання належним чином не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 28.02.2018 дорівнює 63 941,83 гривень, з яких 875 гривень - заборгованість за кредитом, 54 410,79 гривень – заборгованість по процентам за користування кредиту, 5135 гривень – заборгованість за пенею та комісією, 500 гривень та 3021,04 гривень – штраф (фіксована частина) та штраф (процента складова) відповідно.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, за змістом позовної заяви не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача та винесення заочного рішення судом.

Відповідач надав суду заяву, за змістом якої просить відмовити в задоволенні позову, оскільки банк звернувся до суду з позовом із пропуском трирічного строку позовної давності, також зазначає, що кредит від банку дійсно отримав приблизно 20.06.2012, але в розмірі 500 грн., справу просить розглянути за його відсутністю, є інвалідом 2 групи.

Дослідивши письмові докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н від 18.06.2012, згідно з яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі 500 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.7-32).

За змістом вказаної заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку складає між нею і банком договір, що підтверджується її підписом у заяві

Суд відмічає, що як зміст вказаної заяви, так і зміст наданих позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 18.06.2012 (а.с.5-6) та виписки по особовому рахунку відповідача (а.с.47-48), не дозволяють дійти висновку, що відповідачем отриманий кредит в розмірі 875 грн., адже зі змісту вказаних документів вбачається, що відповідачем отримано через банкомат саме 500 грн., яким чином та коли відповідач отримав кредит в розмірі 875 грн. вказані документи, позов та заява про усунення недоліків позовної заяви не містять.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 18.06.2012 вбачається, що відповідач станом на 28.02.2018 має заборгованість за наданим кредитом в розмірі 63 941,83 гривень, з яких 875 гривень - заборгованість за кредитом, 54 410,79 гривень – заборгованість по процентам за користування кредиту, 5135 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 гривень та 3021,04 гривень – штраф (фіксована частина) та штраф (процента складова) відповідно (а.с.5-6).

З виписки по особовому рахунку відповідача за основною картою 5577**** **** 0356 вбачається, що погашення простроченої заборгованості відбулось один раз автоматично з карти 22**88 в розмірі 115 гривень 12.06.2014 (а.с.47 – зворотній бік).

За змістом Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

За змістом ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ; до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики (параграфа 1 цієї глави), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Також суд зазначає, що згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ст.ст.526-527, 530 ЦК України (глава 48 - виконання зобов’язання) зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положенням ч.1 ст.625 ЦК України (глава 51 – правові наслідки порушення зобов’язання; відповідальність за зобов’язання) передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем взятих на себе обов’язків із погашення кредиту в розмірі 500 грн. та процентів за користування кредитом в означеному розмірі.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що проводять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи зобов’язані скасувати зазначеним у зазначеній статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідач зареєстрований та постійно проживає в м.Покровську (м.Красноармійську) Донецької області.

За змістом п.18 ч.1 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р на виконання Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», м.Покровськ (м.Красноармійськ) визначено КМУ у вказаному Переліку.

Відтак на відповідача поширюється дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5135 грн. та штрафів в сумі 3521,04 грн. є безпідставними.

З приводу наданого відповідачем письмового клопотання про застосування строків позовної давності до вимог, пред’явлених до нього позивачем, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Умови та правила надання банківських послуг, а саме п.1.1.7.31, передбачають, що позовна давність щодо вимог банку з повернення кредиту, оплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів, витрат банку, складає 50 років (а.с.22).

Суд відмічає, що за ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В анкеті-заяві від 18.06.2012 на отримання відповідачем кредиту відсутні умови щодо збільшення строку позовної давності, згадані вище умови не підписані відповідачем та, крім того, банком не надані докази, які б підтверджували, що саме з цими Умовами ознайомлений був відповідач, підписуючи анкету-заяву.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, п.2.1.1.1 Умов передбачено, що правила випуску, обслуговування та використання кредитних карток банку визначені цими Умовами, Пам'яткою клієнта, Тарифами на випуск та обслуговування банківських карт.

За правилами п. 2.1.1.2.1 Умов для надання послуг банк видає клієнту картку, вид якої визначено у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування та Заяві, підписом якої клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення такого договору є дата отримання картки, зазначеної у заяві.

Строк дії картки, вказаний на її лицевій стороні (місяць і рік), - діє до останнього календарного дня зазначеного місяця. Після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), видача картки на новий строк можлива при дотриманні клієнтом умов обслуговування картки, передбачених договором (п. п. 2.1.1.2.11, 2.1.1.2.12).

Згідно п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Вказана правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14).

За змістом Умов по закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк за зверненням клієнта в банк (п.2.1.1.2.12)

Відповідно до законодавства, що регулює кредитні правовідносини, облік всіх операцій за договором банківського кредиту покладений на кредитора. Отже, саме банк зобов'язаний надати суду документи, в яких встановлено суму кредитного ліміту, підтвердження щодо отримання кредитної картки, строк дії карти, виданої відповідачу, докази продовження строку дії такої карти, проте, таких документів позивач суду не надав.

Як зазначено вище, з виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що заборгованість була в перший та останній раз погашена відповідачем (автоматично) - 12.06.2014 (зворот а.с.47), в подальшому сальдо простроченої заборгованості є стабільним з липня 2014 (зворот а.с.5), з позовом банк звернувся 04.04.2018, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Окремо суд зазначає, що Верховний Суд України 16.11.2016 у справі за №6-2469цс16 зробив правовий висновок, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини. Зокрема суд вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Тобто, застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Таким чином, оскільки відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, причини пропущення позовної давності позивачем в позові не наведені, суд вважає необхідним застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності, що згідно з ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Враховуючи приписи ст.141 ЦПК України, оскільки в позові відмовляється, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ч.4 ст.267 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний номер 14360570, місцезнаходження – м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання – ІНФОРМАЦІЯ_1) про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.П. Бородавка