Ухвала суду № 74142482, 16.05.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/18662/17

Провадження № 1-кс/234/2299/18

УХВАЛА

Іменем України

16 травня 2018 року м.Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі

слідчого судді – Нейло І.М.,

секретаря – Ридош Г.Ю.

за участю прокурора – Володіна В.Ю.

захисника – адвоката ОСОБА_1

слідчого Симоняна Р.С.

розглянувши в частково відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області молодшого радника юстиції ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої, не одруженої, на утриманні має чотирьох малолітніх дітей, раніше не судимої, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

- підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_2 за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області ОСОБА_4, звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_3

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що, третім слідчим відділом слідчого управління прокуратури Донецької області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014040630002772 від 27.12.2014 р. за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно клопотання, колишній чоловік підозрюваної ОСОБА_3 30.11.2012 заповів усе належне йому майно своєму пасинку – ОСОБА_3

За життя, колишній чоловік підозрюваної ОСОБА_3 хворів на невиліковну хворобу та приймав знеболюючі наркотичні засоби внаслідок чого не міг свідомо керувати власними діями та передбачати їх наслідки.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється в тому, що вона знаючи, що її чоловік ОСОБА_3, в результаті хвороби та прийому наркотичних засобів не міг свідомо керувати власними діями та передбачати їх наслідки, з метою унеможливлення спадкування пасинком ОСОБА_3, діючі шляхом обману і зловживаючи довірою, в період часу з 24.05.2014 по 12.08.2014 вводила свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 в оману щодо необхідності укладання договорів дарування нерухомості на дітей, які народились в період їх шлюбу.

В період часу з 24.05.2014 по 12.08.2014 померлий ОСОБА_3, подарував малолітнім дітям, законним представником яких була обвинувачена майно на загальну суму 8 472 394, 06 грн., чим обвинувачена унеможливила успадкування зазначеного майна потерпілим ОСОБА_3, спричинивши потерпілому матеріальні збитки в особливо великих розмірах.

08.05.2018 р. слідчим, за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури, складено повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_3, обґрунтовується тим, що, остання підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на трок до 12 років, є достатні підстави вважати що ОСОБА_3 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню з метою уникнення покарання за скоєння нею кримінального правопорушення, орган досудового розслідування зазначає про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування лише виняткового запобіжного заходу в повній мірі зможе гарантувати належну процесуальну поведінку.

В судовому засіданні слідчий прокуратури Донецької області та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Захисник підозрюваної ОСОБА_1 у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання, вважає клопотання слідчого безпідставним. Пояснила, що обставини кримінального провадження були предметом розгляду під час позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7І, про визнання заповіту недійсним. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.06.2016, яке залишено без змін ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в позовних вимогах ОСОБА_3 було відмовлено. Під час розгляду цивільної справи судом не були встановлені підстави для притягнення підозрюваної ОСОБА_3, до кримінальної відповідальності.

Підозрювана ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала думку свого захисника, просила в задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали досудового розслідування додані до клопотання слідчого приходжу до наступного висновку:

Так, відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Дослідивши наявні в матеріалах провадження докази, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Так, якщо виходити з поняття "обґрунтована підозра", приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" від 28 жовтня 1994 року, "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року).

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), вчиненному в особливо великих розмірах.

Оскільки вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, підлягають перевірці висновки сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_3 злочинних дій.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні було з'ясовано, що однією з підстав підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зазначено висновок судово-психіатричної експертизи № 1215 від 06.11.2017, згідно якої померлий ОСОБА_3, укладаючі договори дарування майна на дітей не міг керувати власними діями та передбачати їх наслідки.

У п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" зазначено, що ...... Обов’язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього. Коли потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною.

Враховуючи, що наданий до матеріалів клопотання експертний висновок вказує на те, що колишній чоловік підозрюваної ОСОБА_3 під час укладання угод дарування в період 24.05.2014 по 12.08.2014 не міг правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення своїх дій, передачу права на майно не можна вважати добровільною, тому зазначений доказ, наданий слідчим та прокурором не підтверджують обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Додані до клопотання інші докази вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, а саме пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_3 є непереконливими та носять лише характер припущень та міркувань.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про помилковість тверджень сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_3 злочинних дій, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, щодо колишнього чоловіка підозрюваної ОСОБА_3

А, відтак, слід зробити висновок про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того, суд не знаходить підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Іншими словами тримання під вартою має задовольняти вимоги пропорційності (рішення у справі "Ладент проти Польщі" 2008 р.). Вимога пропорційності зобов'язує суддю, що розв'язує клопотання про обрання запобіжного заходу, вирішити питання чи було взяття під варту особи конче необхідним для забезпечення того, щоб заявник не перешкоджав розгляду його кримінальної справи ("Амбрушкевич проти Польщі" від 04 травня 2006 року).

Визначаючи пропорційність вжиття такого заходу як тримання під вартою, суддя має дати оцінку специфічним фактичним обставинам справи, що демонструють наявність ризиків та дослідити належні докази.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , органом досудового розслідування не було наведено жодного конкретного факту, що доводить існування істотного ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, ризик втечі не може бути встановлений на підставі лише суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ("Панченко проти Росії" від 08 лютого 2005 року). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню "Бекчиєв проти Молдови".

З матеріалів, доданих органом досудового розслідування до клопотання про застосування запобіжного заходу , не знайшли свого підтвердження висновки слідчого щодо існування ризику переховування ОСОБА_3 від органу досудового розслідування та суду. Враховуючи, що виключно тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого особа підозрюється, недостатньо для ствердження про існування ризику втечі, стороною обвинувачення мали бути доведені також інші обставини, наведені у клопотанні.

Стосовно ризику впливу на свідків, згідно практики Європейського суду з прав людини, ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами ("Бекчиєв проти Молдови"). Разом з тим, як вбачається з матеріалів клопотання, органом досудового розслідування зазначену вимогу не було дотримано.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, суд звертає увагу на наступне.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, тобто тих, якими слідчий обгрунтовує ризики у клопотанні.

Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

А за положеннями п.3 ч.1 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Системний аналіз вказаних норм кримінально-процесуального закону дає підстави вважати, що за відсутності підстав для застосування запобіжного заходу - а саме відсутності як обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, так і відсутності будь-яких ризиків, взагалі не є можливим застосування будь-яких запобіжних заходів, навіть і більш м'яких, оскільки відсутність таких ризиків не потребує застосування будь-яких заходів для їх запобігання.

Відповідно до ч.2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті.

Виходячи з того, що органом досудового розслідування не доведені обставини наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначених у клопотанні, неможливості застосування будь-якого запобіжного заходу до особи, щодо якої не встановлені обставини, передбачені п. п. 1, 2 ч.1 ст. 194 КПК України, суд приходить до висновку про відсутність передбачених кримінально-процесуальним законом підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_3

За таких обставин у задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_3 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376 КПК України слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області молодшого радника юстиції ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Слідчій суддя І.М.Нейло