Рішення № 74139966, 22.05.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3913/16-ц

провадження №: 2/398/120/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"22" травня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Бугайченко Т.А., за участі секретаря Величко Т.Г., представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія цивільну справу №398/3913/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 18.11.2016 року (а.с. 37) звернувся до суду з позовом (а.с.43-44), де просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором б/н від 18.01.2013 року у розмірі 23 278,67 грн. та судовий збір в сумі 1 378,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та ОСОБА_3 18.01.2013 року було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карток, в результаті якої він отримав кредит у розмірі 4 895,53 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення умов договору ОСОБА_3 зобов’язання за кредитним договором не виконав, у зв’язку з чим станом на 02.11.2016 року має заборгованість – 23 278,67 грн., яка складається з наступного:

- 4 895,54 грн. – заборгованість за кредитом,

- 1 873,70 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом,

- 4 895,50 грн. – пеня,

- 11 613,93 грн. – штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

19.01.2017 року провадження у справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду (а.с.49).

12.09.2017 року на запит суду з Олександрійського МРВ ДРАЦС надійшов актовий запис про смерть №5 від 23 січня 2017 року, згідно якого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 17 січня 2017 року (а.с.62).

13.09.2017 року наадресу позивача було направлено лист з інформацією про смерть ОСОБА_3 (а.с.63), лист банк отримав 12.10.2017 року (а.с.65).

22.09.2017 року на запит суду з Олександрійської районної державної нотаріальної контори надійшла спадкова справа №151/2017 відкрита щодо майна померлого 23 січня 2017 року ОСОБА_3, згідно якої єдиним спадкоємцем який прийняв спадщину являється ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.66-82). 28.02.2018 року до суду надійшла повна копія спадкової справи зі свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим на ім»я ОСОБА_2 (а.с.127-171).

10.11.2017 року ухвалою суду було залучено в якості правонаступника відповідача ОСОБА_2 (а.с.88).

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, в позовній заяві зазначив про розгляд справи без участі представника Банку, а в разі неявки в судове засідання відповідача проти заочного розгляду справи не заперечує. (а.с.44).

Відповідач в судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві, в якому просить в позовних вимогах банку відмовити, оскільки за змістом ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, шляхом одноразового платежу, у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, тому , на її думку, банком порушено належний спосіб захисту порушеного права кредитора, так як позивач звернувся з позовом про стягнення кредитної заборгованості, а не з позовом про накладення стягнення на спадкове майно. Вважає, що банк пропустив строк звернення з вимогою до спадкоємця, оскільки спадкодавець, первісний відповідач по справі, помер 17.01.2017 року. Крім цього посилаючись на ч. 3 ст. 1231 ЦК України, вважає, що вимоги банку, щодо стягнення пені та штрафу не підлягають задоволенню, оскільки рішенням суду стягнуті не були. Також посилаючись на ч. 4 ст. 25 ЦК України, згідно якої цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, та ст. 46, 47 ЦПК України вважає, що вимоги банку до ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки провадження було відкрито 19.01.2017 року, а ОСОБА_3 помер 17.01.2017 року, та чинним законодавством України не передбачено можливість пред’явлення позову до померлої особи. Інших клопотань та заяв не надали.

Представником банку було подано до суду відповідь на відзив в якому він просив вимоги позивача задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 прийняв спадщину до складу якої входять , у тому числі і кредитні зобов»язання померлого.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти, та відповідні їм правовідносини.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як убачається із Генеральної угоди укладеної між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_3 від 18.01.2013 року, останній погодився на умови Генеральної угоди запропонованої банком та вказав, що він ознайомився і погоджується з умовами та правилами банку(а.с.6).

Таким чином, під час укладення договору б/н від 18.01.2013 року були дотримані вимоги як частини 1, так і частини 2 ст. 207 ЦК України, оскільки всі умови договору викладені у письмовій формі на паперових носіях, а сам договір скріплений підписами обох сторін. З врахуванням наведеного, вказаний вище кредитний договір складається із генеральної угоди, умов та правил надання банківських послуг.

Отже, доведеним є факт того, що 18.01.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладена Генеральна угода № б/н, згідно з якою відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, за умови сплати 0,833% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.7-30).

Також, судом встановлено, що пунктом 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг сторони погодили, що після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і Клієнт дає право Банку у будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 2.2., 2.8 Генеральної угоди передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Генеральною угодою, Умовами та правилами надання банківських послуг, більш ніж на 31 день, по зобов'язанням, строк яких не настав, сторони домовились, що строк повернення кредиту рахується 32-ий день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по Кредиту, починається з 32-го дня порушення, рахується простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 12 201,37 грн. При порушенні позичальником зобов»язань по погашеню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої встановлений в Умовах і правилах за кожний день прострочки.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що у разі виникнення прострочених зобов"язань на суму від 100 грн, з врахуванням прострочених зобов"язань передбачених п.п. 2.1.1.12.6.2, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил, клієнт виплачує банку пеню, яка розраховується як : ПЕНЯ = базова процентна ставка по договору / 30 (нараховується за кожен день прострочки кредиту) + 50 грн (одноразово). Пеня нараховується у день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і вустановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до розрахунку банку ОСОБА_3 не виконав взяті на себе зобов’язання за кредитним договором належним чином, в результаті чого станом на 02.11.2016 року утворилась заборгованість в загальній сумі – 23 278,67 грн., із них: заборгованість за кредитом – 4 895,54 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 1 873,70 грн.; заборгованість за пенею– 4 895,50 грн.; штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди – 11 613,93 грн.

У разі порушення боржником зобов’язання він, відповідно до ст. 549, 1050 ЦК України, зобов’язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Щодо вимог Банку про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією в розмірі 4 895,50 грн. та штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 11 613,93 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, за таких обставин нарахування Банком одночасно пені і штрафу здійснено з недотриманням положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи , що даним рішенням суду за порушення строку погашення заборгованості судом стягується пеня, як вид цивільної відповідальності, вимога Банку про стягнення штрафу задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги; якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

З аналізу ст. 1282 ЦК України, вбачається, що протягом строків, передбачених частинами 2 і 3 ст. 1281 ЦК, кредитори спадкодавця вправі лише заявити спадкоємцям або нотаріусу за місцем відкриття спадщини про свої претензії. Саме ж задоволення таких вимог відбувається вже після прийняття спадщини спадкоємцями і не раніше спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або одержання ними свідоцтва про право на спадщину.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 32 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розяснив, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку вартістю 94 700 грн (а.с. 170).

Отже, суд знаходить позов обґрунтованим в частині стягнення з відповідача на

користь позивача заборгованості за кредитним договором від 18.01.2013 року в загальній сумі 11664 грн. 74 коп, яка складається з: 4 895,54 грн – заборгованість за кредитом; 1 873,70 грн – за процентами за користування кредитом; 4895,50 грн - пеня.

Судом визначено розмір заборгованості перед банком у сімі 11664 грн. 74 коп , в той час, як вартість земельної ділянки успадкованої ОСОБА_2 становить 94 700,00 грн. (а.с.163), що значно перевищує боргове зобов’язання, а тому підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Посилання представника відповідача на порушення позивачем належного способу захисту, порушення строку пред’явлення вимоги до спадкоємця, нарахування штрафу та відсотків, з огляду на відкриття провадження по справі після смерті відповідача, є безпідставним, оскільки позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 до дати його смерті, що стало підставою для залучення судом правонаступника – спадкоємця померлого. Крім того питання про те, на яке майно звертається стягнення, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» і виключно на те майно, що передане спадкоємцям у натурі.

Доводи представника відповідача про те, що кредитором не було дотримано вимог ст. 1281 ЦК України, у зв"язку із чим банк на підставі ч. 4 ст. 1281 ЦК України позбавлений права вимоги, суд визнає також безпідставними, адже спакоємець боржника - ОСОБА_2, був залучений до участі у справі в якості правонаступника відповідача та після отримання відповідного рішення суду ОСОБА_2 вимоги банку не задовольнив та відповідних доказів до суду не надав.

Крім того, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Закликання до спадкування внаслідок смерті спадкодавця та родинних зв'язків з ним не є підставою для пред'явлення вимоги кредитором спадкодавця.

Підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання відповідно до статті 617 ЦК України судом не встановлено.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує на користь позивача сплачений судовий збір з відповідача, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 690,50 грн (11664 грн. 74 коп - сума, що підлягає до стягнення) : 23278.67 (ціна позову) = 0,5010913; 1378 (сплачений позивачем судовий збір) * 0,5010913 = 690,50.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, місцезнаходження: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 18.01.2013 року в сумі 11 664 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 74 коп., із них: заборгованість за кредитом – 4 895,54 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 1 873,70 грн.; 4895,50 грн - пеня.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, місцезнаходження: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) – 690 (шістсот дев»яносто) грн. 50 коп. у відшкодування сплаченого судового збору.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 22 травня 2018 року.

Суддя Т.А.Бугайченко