Постанова № 74139707, 21.05.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року

м.Суми

Справа №591/289/17

Провадження № 22-ц/788/641/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів Кононенко О.Ю., Криворотенка В.І.,

за участю секретаря судового засідання Новікової А.С.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми в складі судді Грищенко О.В. від 13 лютого 2018 року, ухвалене у м. Суми, дата складення повного рішення - 20 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У січні 2017 року ОСОБА_1 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) пред’явило до суду позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 21 травня 2010 року сторони у справі уклали кредитний договір відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Унаслідок невиконання позичальником своїх зобов’язань за договором станом на 31 грудня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 42133 грн 30 коп., яка складається із: 2967 грн 14 коп. заборгованості за кредитом; 33063 грн 41 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 3620 грн 21 коп. заборгованості за пенею та комісією; 500 грн 00 коп. (фіксована частина) і 1982 грн 54 коп. (процентна складова) штрафу.

У травні 2017 року ОСОБА_2 подав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що він належним чином виконував зобов’язання за кредитним договором. Позивач пропустив позовну давність щодо неустойки, а тому просив застосувати до вимог про стягнення пені і комісії, штрафів позовну давність.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2018 року позов задоволений частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПриватБанку заборгованість за договором від 21 травня 2010 року в сумі 36030 грн 55 коп., а також судові витрати в сумі 1600 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 належним чином не виконував зобов’язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилась заборгованість, а тому порушене право позивача на отримання суми кредиту і процентів за користування ним підлягає захисту шляхом стягнення грошових коштів. До вимог про стягнення неустойки відповідачем зроблена заява про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні цих вимог.

У березні 2018 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати в частині задоволення вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, оскільки не урахував сплачені ним кошти, які загалом перевищують отриманий кредитний ліміт 500 грн.; зазначення у виписці по рахунку номерів двох карток. Крім того, позивачем не надана підписана позичальником Пам'ятка, яка містить тарифи і основні умови кредитування.

ОСОБА_1 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» у письмовій формі відзив на апеляційну скаргу на час перегляду справи апеляційним судом не подало.

Апеляційна скарга на рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не подана, а тому законність і обґрунтованість рішення в цій частині не є предметом апеляційного перегляду.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Представник ПриватБанку ОСОБА_3 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення в оскарженій частині без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 21 травня 2010 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Позичальник особистим підписом посвідчив, що вказана заява разом із пам’яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (ас.7).

На підтвердження позовних вимог позивачем наданий розрахунок, згідно з яким загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 31 грудня 2016 року становить 42133 грн 30 коп. і складається із: 2967 грн 14 коп. заборгованості за кредитом; 33063 грн 41 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 3620 грн 21 коп. заборгованості за пенею та комісією, а також штрафу - 500 грн штраф (фіксована частина) і 1982 грн 54 коп. (процентна складова) (ас.5-6).

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд попередньої інстанції дійшов висновку про неналежне виконання позичальником грошових зобов’язань за кредитним договором, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення 36030 грн 55 коп. заборгованості, яка складається із: 2967 грн 14 коп. заборгованості за кредитом, 33063 грн 41 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, розмір яких визначений позивачем на рівні процентної ставки 30%, 34,80% та 42,20%.

У силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК).

Так, відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

У справі, яка переглядається, суд правильно встановив, що договір був укладений шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З огляду на матеріали справи, позичальник підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (далі – Умови), довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (ас. 7, 8); Банк скористався передбаченим пунктом 1.1.3.2.3 Умов правом змінити в односторонньому порядку розмір наданого на платіжну карту кредиту (кредитного ліміту), апеляційний суд визнає правильним висновок суду першої інстанції про стягнення тіла кредиту у розмірі, визначеному позивачем.

Посилання у скарзі, що ОСОБА_2 сплатив грошові кошти у розмірі, що перевищує кредитний ліміт 500 грн, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитом, є безпідставним, спростовуються умовами укладеного між сторонами у справі договором щодо права банку змінити кредитний ліміт, письмовими доказами, у тому числі розрахунком банку, згідно з яким відповідач вчиняв дії щодо виконання кредитного договору.

Разом з тим, не можна повністю погодитись з висновком суду в частині задоволення вимог про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 33063 грн 41 коп.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Отже, у разі відсутності погодження сторонами кредитного договору у письмовій формі умов договору щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, позикодавець має право на отримання від позичальника відсотків за користування кредитом у розмірі на рівні облікової ставки НБУ.

Судом установлено, що згідно з укладеним 21 травня 2010 року кредитним договором базова відсоткова ставка за користування кредитними коштами становить 2,5% на місяць, тобто 30% річних (ас. 8).

Розмір процентної ставки 30%, погоджений сторонами, ОСОБА_2 визнає.

При визначенні розміру процентів за користування кредитом позивач застосував змінювану процентну ставку, а саме: з 21 травня 2010 року - 30%, з 01 вересня 2014 року - 34,80%, з 01 квітня 2015 року - 43,20% річних.

Згідно ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Однак на порушення цих вимог банк не повідомив позичальника письмово про зміну процентної ставки, а тому у суду не було законних підстав для стягнення процентів, розмір яких визначений зі ставки з 01 вересня 2014 року - 34,80%, з 01 квітня 2015 року - 43,20% річних.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що строк дії договору відповідає строку дії картки – 06/2015. Розмір процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення не встановлений договором, що не заперечується сторонами у справі.

Отже, у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення розмір процентів за користування кредитом визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, що передбачено частиною першою статті 1048-1 ЦК України. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1412цс16.

Проте суд першої інстанції наведені норми права не урахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про стягнення процентів у розмірі, визначеному позивачем.

З 21 травня 2010 року по 31 серпня 2014 року розмір процентів обрахований зі ставки 30%, як передбачено договором, а тому суд погоджується з визначеним позивачем за вказаний період розміром заборгованості 1582 грн 78 коп.

Ураховуючи, що строк дії картки по червень 2015 року, розмір процентів за період з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2015 року становить 738 грн 94 коп. (2 967,14 х 0,3% х 303 дні : 365).

Розмір процентів за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2016 року визначається на рівні облікової ставки Національного банку України і становить 907 грн 44 коп.:

01.07.2015 - 31.07.2015 - 75 грн 60 коп. (2967 грн 14 коп. х 0,3 х 31 дн. : 365);

01.08.2015 - 27.08.2015 - 65 грн 85 коп. (2967 грн 14 коп. х 0,3 х 27 дн. : 365);

28.08.2015 - 24.09.2015 - 61 грн 46 коп. (2967 грн 14 коп. х 0,27% х 28 дн. : 365);

25.09.2015 - 29.10.2015 - 62 грн 59 коп. (2967 грн 14 коп. х 0,22% х 35 дн. : 365);

30.10.2015 - 17.12.2015 - 87 грн 63 коп. (2967 грн 14 коп. х 0,22% х 49дн. : 365);

18.12.2015 - 28.01.2016 - 75 грн 11 коп. (2967 грн 14 коп. х 0,22% х 42 дн. : 365);

29.01.2016 - 03.03.2016 - 62 грн 59 коп. (2967 грн 14 коп. х 0,22% х 35 дн. : 365);

04.03.2016 - 21.04.2016 - 87 грн 63 коп. ( 2967 грн 14 коп. х 0,22% х 49 дн. : 365);

22.04.2016 - 26.05.2016 – 54 грн 06 коп. (2967 грн 14 коп. х 0,19% х 35 дн. : 365);

27.05.2016 - 23.06.2016 – 41 грн 00 коп. (2967 грн 14 коп. х 0,18% х 28дн. : 365);

24.06.2016 - 28.07.2016 – 47 грн 00 коп. (2967 грн 14 коп. х 0,165% х 35дн. : 365);

29.07.2016 - 15.09.2016 – 61 грн 74 коп. (2967 грн 14 коп. х 0,155% х 49дн. : 365);

16.09.2016 - 27.10.2016 – 51 грн 21 коп. ( 2967 грн 14 коп. х 0,15% х 42дн. : 365);

28.10.2016 - 08.12.2016 – 47 грн 80 коп. (2967 грн 14 коп. х 0,14% х 42 дн. : 365);

09.12.2016 - 31.12.2016 – 26 грн 17 коп. (2967 грн 14 коп. х 0,14% х 23 дн. : 365).

Таким чином, загальний розмір заборгованості за процентами за користування кредитом – 3229 грн 16 коп. (1582 грн 78 коп. + 738 грн 94 коп. + 907 грн 44 коп.)

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом слід змінити з 33063 грн 41 коп. на 3229 грн 16 коп.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального або матеріального права.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України, для зміни оскарженого рішення в частині визначення розміру заборгованості за процентами за користування кредитом.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2018 року в частині розміру заборгованості за відсотками за користування кредитом змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 (кв. 65, буд. 10, вул. Інтернаціоналістів, м. Суми, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (буд. 1Д, вул. М.Грушевського, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 4613 (чотири тисячі шістсот тринадцять) грн 52 коп., яка складається із 2967 грн 14 коп. заборгованості за кредитом, 1646 грн 38 коп. заборгованості за процентами.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (кв. 65, буд. 10, вул. Інтернаціоналістів, м. Суми, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (буд. 1Д, вул. М.Грушевського, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, 171 грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: О.Ю.Кононенко

ОСОБА_4

Дата складення повного судового рішення – 22 травня 2018 року

ОСОБА_5Біляєва