Рішення № 74139006, 22.05.2018, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/276/18

Провадження № 2-а/581/4/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2018 року селище ОСОБА_1

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі судді Сізова Д.В.,

з участю секретаря Самілик Н.М.,

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Недригайлівського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_3

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в :

26 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив скасувати постанову поліцейського ОСОБА_3 від 24 квітня 2018 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121-2 КУпАП.

Вказує, що відповідно до оскаржуваної постанови його вина, полягає в тому, що о 06 год. 11 хв. 24 квітня 2018 року по вул. Сумська у селищі Недригайлів він, керуючи маршрутним транспортним засобом, здійснив посадку пасажирів не у передбаченому для цього місці, чим порушив п. 15.1 Правил дорожнього руху.

Однак, не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач вказав, що дійсно у селищі Недригайлів здійснював висадку пасажирів, проте у даному місці стоянка чи зупинка транспортних засобів не заборонена, оскільки жодних дорожніх знаків попереджуючих про заборону зупинки не було. Таким чином, на виконання п. 15.2 Правил дорожнього руху, який вказує, що за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), здійснюючи висадку пасажирів на узбіччі, Правил дорожнього руху він не порушував.

Також вказував, що в порушення рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 № 5-рп/2015 поліцейський прийняв постанову на місці зупинення транспортного засобу, не склавши при цьому відповідного протоколу.

У судовому засіданні позивач позов підтримав. Пояснив, що здійснював висадку та посадку пасажирів не на спеціальній для цього зупинці, а від’їхавши близько 300 м від автостанції у селищі Недрігайлів на узбіччі дороги.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Постановою поліцейського СРПП №3 Недригайлівського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 від 24 квітня 2018 року серії БР №604758 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121-2 КУпАП. Підставою для притягнення до відповідальності стала зупинка о 06 год. 11 хв. 24 квітня 2018 року по вул. Сумська у селищі Недригайлів водієм ОСОБА_2 маршрутного транспортного засобу РУТА, д.н. НОМЕР_1, для посадки-висадки пасажирів не у передбаченому для цього місці та порушення ним п. 15.1 Правил дорожнього руху.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші суттєві обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються як протоколом про адміністративне правопорушення, так і поясненнями самої особи, поясненнями свідків, потерпілих, показаннями технічних приладів та технічних засобів, та іншими.

Зі змісту ст. 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 15.1 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила дорожнього руху), зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Відповідно до п. 15.2 вказаних правил за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).

Зазначені положення правил є загальними та обов’язковими для дотримання усіма водіями.

Із матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що транспортний засіб, яким він керував у момент вчинення адміністративного правопорушення, є маршрутним транспортним засобом, яким за визначеними схемою та маршрутом ОСОБА_1 - Суми (через Семенівку) надавалися послуги з перевезення пасажирів.

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху міститься визначення маршрутного транспортного засобу (транспортного засобу загального користування), яким є - автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів.

Передбачений п. 5.41.1 Правил дорожнього руху знак «Пункт зупинки автобуса» позначає початок посадкового майданчика автобуса.

Пунктом 24 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 1184 передбачено, що місцями зупинки автобуса, який здійснює перевезення у режимі маршрутного таксі, визначаються кінцеві пункти маршруту. Посадка та висадка пасажирів з автобуса проводиться на їх вимогу у місцях зупинки громадського транспорту, а також в інших місцях з обов'язковим дотриманням Правил дорожнього руху.

Стаття 121-2 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів.

Частина 2 вказаної статті містить припис проте, що порушення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі, правил зупинки під час здійснення посадки (висадки) пасажирів - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, для позивача, як водія маршрутного транспортного засобу, передбачені особливі умови переміщення (руху) та зупинки для посадки (висадки) пасажирів, яких він не дотримався. Перебуваючи у межах населеного пункту та у безпосередній близькості від спеціально обладнаного місця для посадки-висадки пасажирів (близько 300 м), позивач не дотримався зазначених правил та допустив на вимогу пасажирів на свій розсуд зупинку маршрутного транспортного засобу. На переконання суду можливість посадки та висадки пасажирів з автобуса в інших місцях може застосовуватися у виняткових випадках та за наявності поважних для цього причин, однак на їх наявність водій не вказав.

Тому, у діях водія ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення.

Щодо посилання на рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 (справа № 1-11/2015), стосовно порушення відповідачем порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України у пункті 2.3 мотивувальної частини вказаного рішення зазначив, що у ч. 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Проте, вказане рішення Конституційного Суду України ухвалено до внесення змін до законодавства про адміністративні правопорушення Законом України від 14 липня 2015 року №596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», яким розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

За загальним правилом ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених ч. 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 285 КУпАП у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, органи Національної поліції, крім інших, розглядають справи про порушення: правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів (зокрема ст. 121-2 КУпАП) тощо.

Наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, та рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачених статтею 121-2 КУпАП, на місці вчинення такого правопорушення.

У даному випадку дії інспектора поліції щодо виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі такого виявлення передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію». Отже вчинення інспектором поліції законодавчо визначених дій має наслідком прийняття відповідного рішення - постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому самі по собі дії щодо складення постанови у справі про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані протиправними.

Суд вважає, що дії відповідача відповідали вимогам діючого законодавства та адміністративне стягнення на позивача було накладене обґрунтовано, тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в зв’язку з їх необґрунтованістю.

Керуючись ст. 242 - 246 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2; вул. Вишнева,4, селище ОСОБА_1, Сумська область; РНОКПП: НОМЕР_2.

Відповідач: інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Недригайлівського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_3; вул. Комінтерна,17, селище ОСОБА_1, Сумська область.

Суддя Д. В. Сізов