Постанова № 74138037, 15.05.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/446/17

Провадження № 22-ц/779/475/2018

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Кропивницької сільської ради Долинського району до ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки – польової дороги та усунення перешкод у її користуванні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області, постановлене суддею Андрусівим І.М. 23 січня 2018 року в м.Долина Івано-Франківської області, повний текст якого складено 26 січня 2018 року,

в с т а н о в и в :

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.

В березні 2017 року Кропивницька сільська рада звернулася з позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки – польової дороги та усунення перешкод у її користуванні, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що жителі с.Кропивник неодноразово протягом 2014-2017 років зверталися до сільської ради із заявами про облаштування під’їздної дороги до їх земельних ділянок та про звільнення самовільно зайнятої польової дороги відповідачем. ОСОБА_10 не виготовила правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яку отримала відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.07.2014 року після смерті ОСОБА_11 Позивач просив ухвалити рішення, яким зобов’язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку - польову дорогу та не чинити перешкод в її користуванні жителям села Кропивник, усунути перешкоди, а саме забрати стовп, металічну трубу, які розміщені на даній дорозі, та розгородити сітку (а.с.1-4).

Рішенням Долинського районного суду від 23 січня 2018 року позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_10 не чинити перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою – польовою дорогою жителям села Кропивник, що знаходиться в урочищі «Пасіки» с.Кропивник Долинського району Івано-Франківської області та забрати стовп, металічну трубу і сітку, які розміщені на ній (а.с.104-106).

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невірне застосування норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначила, що питання про встановлення польової дороги через її подвір’я виникло тільки в 2014 році. Із документів, а саме плану забудови земельної ділянки ОСОБА_12 від 04.06.1975 року, акту відводу земельної ділянки та розбивки споруд в натурі від 04.04.1975 року, рішення виконкому Кропивницької сільської ради №9 від 24.04.1975 року та інших вбачається, що через подвір’я ОСОБА_12 дороги не було. З перелічених документів випливає висновок про те, що з 1975 року по 2014 року не було жодних документів, які б свідчили про наявність дороги в поле через подвір’я ОСОБА_12, ОСОБА_11, а відтак ОСОБА_1 ОСОБА_13 оглянутих в судовому засіданні державних актів на право власності на земельні ділянки третіх осіб не вбачається під’їзної дороги до цих ділянок, яка б проходила через подвір’я відповідача. Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки належними і допустимими доказами не доведений. Вважає безпідставним та необґрунтованим висновок комісії з питань земельного та навколишнього середовища від 25.03.2014 року, оскільки він не є офіційним документом, а отже є неналежним та недопустимим доказом. Позивачем не зазначено і судом не встановлено, коли саме мало місце самовільне зайняття ділянки, її розташування, межі, контури. Також в судовому засіданні встановлено, що металеву сітку огорожі відповідача розгородили треті особи по справі і встановили свою сітку, змістивши її з попереднього місця розташування. Суд не вправі зобов’язувати її вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, оскільки вона не являється її власником. З цих підстав просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити за їх недоведеністю (а.с.113-119).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідачем не було представлено доказів (документів) на право власності чи користування оспорюваною земельною ділянкою її батьками. ОСОБА_10 в передбаченому законом порядку також не успадкувала та не отримала правовстановлюючих документів. На підтвердження своєї позиції апелянтом не представлено жодних доказів, а рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін (а.с.146-151).

У запереченнях на відзив позивача ОСОБА_10 зазначає, що вона надала суду і в матеріалах справи є ряд документальних доказів (видруківка з погосподарської книги Кропивницької сільської ради за 1955-1957 роки; план забудови земельної ділянки ОСОБА_12 від 04.06.1975 року та викопіювання з проекту детального планування масиву індивідуальної забудови та інші), з яких вбачається, що польової дороги через її подвір’я не було і немає на даний час. Об’їзна дорога до земельних ділянок третіх осіб існує і на даний час та нанесена на картографічні матеріали, однак потрібно об’їжджати. Земельні ділянки, через які планують зробити польову дорогу, надані ОСОБА_11 та їй у власність рішеннями Кропивницької сільської ради від 29.09.2009 року. Просила задовольнити вимоги апеляційної скарги (а.с.154-156).

Вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_14 та її представника ОСОБА_2, представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом встановлено, що 27 грудня 1998 року помер ОСОБА_12 (а.с.202), 22 червня 2010 року померла ОСОБА_15 (а.с.203).

Із свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 10.07.2014 року, встановлено, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_11 являється її дочка ОСОБА_10 Спадщина складається із: права на земельну ділянку за кадастровим №2622082601:01:001:0095, площею 0,0893 га, що розташована урочище «Пасіка» с.Кропивник Долинського району Івано-Франківської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, без права на зміну цільового призначення, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №762820, виданого Кропивницькою сільською радою Долинського району Івано-Франківської області 21.12.2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010930300033 (а.с.197).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.07.2014 року, ОСОБА_10 також успадкувала після смерті ОСОБА_11 майно, яке складається з житлового дерев’яного будинку житловою площею 55,6 кв.м., загальною площею 82,1 кв.м з господарськими будівлями та спорудами; стайні, стодоли, вбиральні, колонки питної, що знаходяться за адресою: вул.Садова,4, село Кропивник, Долинський район, Івано-Франківська область, що належить спадкодавцю на підставі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06.10.2009 року справа №2-932/2009 рік, зареєстроване в Івано-Франківському ОБТІ в книзі №1 за №50 (а.с.196).

Факт набуття права власності ОСОБА_1 на зазначене спадкове майно також підтверджується відомостями, які містяться у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.07.2014 року (а.с.198), від 28.07.2014 року (а.с.199), про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 10.07.2014 року (а.с.200) та про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 28.07.2014 року (а.с.201).

Рішенням сесії Кропивницької сільської ради від 29 вересня 2009 року за № 458-22/2009 «Про уточнення рішення сільської ради від 25.12.1993 року «Про передачу земель у приватну власність», передано у власність ОСОБА_11 земельну ділянку площею 0,1500 га землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою с.Кропивник, вул.Садова,4; земельну ділянку площею 0,0800 га землі для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою с.Кропивник, урочище «Город» (а.с.195).

На підставі рішення сесії Кропивницької сільської ради від 25 грудня 1993 року та рішення від 19.08.2009 року № 341-21/2009 ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №996629 площею 0,0961 га в урочищі «Пасіка» с.Кропивник Долинського району Івано-Франківської області 08.07.2010 року, кадастровий номер 2622082601:01:001:0132, призначену для ведення особистого селянського господарства (а.с.8, 10).

ОСОБА_8 видано державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Кропивницької сільської ради від 27 жовтня 2009 року площею 0,1313 га в урочищі «Пасіка» с.Кропивник Долинського району Івано-Франківської області 21.12.2009 року, кадастровий номер 2622082601:01:001:0137, призначену для ведення особистого селянського господарства (а.с.9).

ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Кропивницької сільської ради від 23.10.2003 року № 197-10/2003 площею 0,3232 га в урочищі «Пасіка» с.Кропивник Долинського району Івано-Франківської області 12.07.2004 року, кадастровий номер 2622082601:01:001:0106, призначену для ведення особистого селянського господарства , яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_11 (а.с.12).

ОСОБА_7 видано державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Кропивницької сільської ради від 20.10.2009 року площею 0,0495 га в урочищі «Пасіка» с.Кропивник Долинського району Івано-Франківської області 21.12.2009 року, кадастровий номер 2622082601:01:001:0100, призначену для ведення особистого селянського господарства , яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_6 (а.с.13).

Із довідки Кропивницької сільської ради №205 від 06.03.2017 року встановлено, що ОСОБА_9 згідно рішення Кропивницької сільської ради від 25 грудня 1993 року передано у власність земельну ділянки в урочищі «Пасіка» площею 0,1200 га (а.с.11).

Рішенням Кропивницької сільської ради № 365-28/2014 від 18 травня 2014 року затверджено акт комісії з питань земельних відносин та навколишнього середовища від 25.03.2014 року (а.с.14), з якого вбачається, що ОСОБА_10 самовільно обмінялася частиною земельної ділянки з ОСОБА_16, пригородила частину прибережної смуги потічка і обгородила сіткою вздовж берега. Комісія рекомендувала ОСОБА_1 забрати стовп і розгородити сітку та дозволити заїзд землекористувачам до своїх земельних ділянок з потока, або дозволити заїзд через встановлені ворота. Даний акт підписали треті особи, однак ОСОБА_10 від підпису відмовилась (а.с.15).

Актом комісії Кропивницької сільської ради від 24 червня 2016 року вирішено притягнути до відповідальності ОСОБА_10 за самовільний обмін земельними ділянками з ОСОБА_16 Зобов’язано не чинити перешкод у користуванні дорогою в урочищі «Пасіка» по вул.Садова (а.с.19).

Із відповіді сільської ради жителям села Кропивник вбачається, що 27.06.2014 року комісією на місці розглядалось звернення щодо розгородження польової дороги в урочищі «Пасіка» та встановлено, що ОСОБА_17 не виконала рекомендації земельної комісії від 25.03.2014 року та рішення Кропивницької сільської ради від 18.05.2014 року №366-28/2014, не погогджується звільнити польову дорогу та дозволити заїзд землекористувачам до своїх земельних ділянок. Комісія рекомендувала повторно дане питання винести на розгляд чергового засідання сесії Кропивницької сільської ради із залученням заінтересованих осіб для прийняття відповідного рішення (а.с.17).

Задовольняючи позов, суд виходив з положень ст.ст. 1,12, 91, 103, 212, 116,125 Земельного кодексу України, встановивши, що польова дорога, яка перебувала у спільному користуванні жителів села, перегороджена відповідачем, дійшов висновку, що такими діями відповідача створені перешкоди у під’їзді до земельних ділянок третіх осіб ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що є обмеженням прав громадян.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також нормам матеріального та процесуального права.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Аналогічні положення норм цивільного процесуального законодавства діяли в редакції ЦПК України, яка була чинною до 15 грудня 2017 року.

Згідно змісту ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу частин першої та другої статті 78, частини першої статті 79 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частини 1 статті 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами а-г статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також викуп земельних ділянок для суспільних потреб.

Відповідно до ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності .

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок та норми безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовані положеннями ст.ст. 118 та 125 Земельного кодексу України , а порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування - ст. 123 Земельного кодексу України.

У ст. 152 Земельного кодексу України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки, зокрема за змістом ч.ч.2 та 3 цієї статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до рішення Кропивницької сільської ради від 25.12.1993 року жителям ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 передано у приватну власність земельні ділянки, в тому числі для ведення підсобного господарства в урочищі «Пасіка».

Судом першої інстанції правильно встановлено, що з 2014 року польова дорога, яка розташована на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності перегороджена відповідачем, оскільки ОСОБА_10 вважає себе власником земельної ділянки, зазначаючи у судовому засіданні, що оспорювана частина земельної ділянки входить у земельну ділянку, надану ОСОБА_11 рішенням Кропивницької сільської ради № 458-22/2009 від 29.09.2009 року площею 0,1500 га (а.с.195). При тому відповідач не заперечує, що встановила стовп, металеву трубу і сітку на цій земельній ділянці. На час розгляду апеляційної скарги вказує, що треті особи по справі встановили іншу огорожу, змістивши встановлену нею огорожу з попереднього місця розташування.

Позивачем долучено копію рішення Кропивницької сільської ради від 25.12.1993 року «Про передачу земель у приватну власність», із змісту якого вбачається, що ОСОБА_12 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,865 га для ведення особистого підсобного господарства, в тому числі ріллі 0,865 га; земельну ділянку площею 0,1535 га для присадибної ділянки, в тому числі під будівлями 0,01 га, під подвір’ям 0,01 га, ріллі 0,135 га .

Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки від 13.08.1997 року, виданого ОСОБА_12 як додаток до рішення Кропивницької сільської ради від 25.12.1993 року «Про передачу земель у приватну власність», вбачається, що оспорюваний проїзд відображений у плані (від літери А до літери Б знаходиться стежка розміром 1 метр).

Відповідач (апелянт), успадкувавши будинок після смерті ОСОБА_11, проект землеустрою на земельну ділянку, виділену рішенням сесії Кропивницької сільської ради від 29 вересня 2009 року за № 458-22/2009 «Про уточнення рішення сільської ради від 25.12.1993 року «Про передачу земель у приватну власність» для його будівництва та обслуговування і обслуговування господарських будівель і споруд, відповідно до земельного законодавства не виготовила, межі земельної ділянки в натурі не встановлювалися, жодних доказів, які б свідчили про те, що нею встановлена огорожа в межах виділеної ОСОБА_11 земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку суду не представила.

Межі земельної ділянки неможливо встановити також і з плану забудови земельної ділянки від 04.06.1975 р. (а.с.185), тим більше, що площа земельної ділянки уточнена згідно з рішенням Кропивницької сільської ради від 29 вересня 2009 року.

Доводи апелянта про те, що вона не являється власником оспорюваної земельної ділянки суперечать її доводам про право на цю земельну ділянку.

Треті особи в судовому засіданні пояснили, що вони постійно користувалися земельною ділянкою, на якій розміщена польова дорога для заїзду і проходу до виділених їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок.

Отже, враховуючи те, що апелянтом не представлено жодних доказів, які б свідчили про те, що вона встановила огорожу в тих межах земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_11 для обслуговування будинку, тому висновки суду першої інстанції є правильними.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 травня 2018 року.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_18

ОСОБА_19