Постанова № 74137959, 18.05.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа №573/801/18

Номер провадження 1-кс/573/270/18

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

( вступна і резолютивна частини)

18 травня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

слідчої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

прокурора: Погосяна П.А.,

слідчого: Бакшея Є.О.,

підозрюваного: ОСОБА_1,

захисника : ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля клопотання слідчого Білопільського відділення поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_3, погоджене начальником Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_4, про застосування відносно підозрюваного за ч. 3 ст. 297 КК України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, не працюючого, не інваліда, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого

запобіжного заходу у виді тримання під вартою

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Білопільського відділення поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_3, погоджене начальником Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_1 виконувати наступні обов'язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора із встановленою періодичністю, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк – заздалегідь повідомити про це;

2) не відлучатися із с. Павлівки Білопільського району Сумської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та/або роботи, навчання.

Строк дії покладених на ОСОБА_1 обов’язків визначити терміном на два місяці з дня винесення даної ухвали, тобто до 17 липня 2018 року.

Роз'яснити ОСОБА_1, що в разі невиконання покладених судом обов’язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням підозрюваним ОСОБА_1 особистого зобов`язання під час досудового розслідування покласти на слідчого Білопільського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде проголошено 21 травня 2018 року о 11 год. 30 хв.

Слідчий суддя:

Справа №573/801/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( повний текст)

18 травня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

слідчої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

прокурора: Погосяна П.А.,

слідчого: Бакшея Є.О.,

підозрюваного: ОСОБА_1,

захисника : ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля клопотання слідчого Білопільського відділення поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_3, погоджене начальником Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_4, про застосування відносно підозрюваного за ч. 3 ст. 297 КК України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, не працюючого, не інваліда, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого

запобіжного заходу у виді тримання під вартою

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2018 року слідчий СВ Білопільського відділення поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим начальником Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_4, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання вмотивоване тим, що 26.04.2018 року у денну пору доби ОСОБА_1 перебуваючи в м. Білопілля, зустрів свого знайомого ОСОБА_6 під час розмови з яким, останній запропонував йому викрасти металеві вироби з місць поховань центрального кладовища м. Білопілля, на що він погодився.

Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вступили між собою у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі.

27.04.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, близько 03.00 години ранку пішли на територію центрального міського кладовища в м. Білопілля, де ОСОБА_1 залишився на центральній алеї кладовища, щоб попереджувати про приближення сторонніх осіб, а ОСОБА_6 направився до місць поховань.

Реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення шляхом крадіжки з місць поховань ОСОБА_6, ігноруючи елементарні правила поведінки на місці поховання, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, традиції та релігійні положення щодо поховання померлих та вияву поваги до пам'яті і праху покійних, діючи з корисливих мотивів, підійшов до могили ОСОБА_7 (31.11.1922 – 23.11.2009) та шляхом штовхання, із застосуванням фізичної сили, зрушив з місця встановлений пам’ятник з надгробком та витяг з могили по черзі два металевих кутника, довжиною 1,5 м та розмірами 50х50 см кожен та металевий швелер довжиною 130,5 м розмірами 10х4,5 см, що укріплювали могилу, таким чином незаконно заволодівши предметами, що знаходилися на могилі померлого, спричинивши потерпілому родичу померлого ОСОБА_8 матеріальну шкоду загальною сумою 140 грн. 20 коп.

Заволодівши вищевказаними предметами, ОСОБА_6 прибув до ОСОБА_1, який чекав його на алеї, та допоміг йому винести викрадені металеві вироби з кладовища і таким чином вони покинули його територію та того ж ранку продали викрадені металеві вироби, а гроші розділили між собою та витратили на власні потреби.

Виконуючи вказані дії ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 26.04.2018 року у денну пору доби ОСОБА_1 перебуваючи в м. Білопілля, зустрів свого знайомого ОСОБА_6 під час розмови з яким, останній запропонував йому викрасти металеві вироби з місць поховань центрального кладовища м. Білопілля, на що він погодився.

Таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вступили між собою у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі.

27.04.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, близько 03.00 години ранку пішли на територію центрального міського кладовища в м. Білопілля, де ОСОБА_1 залишився на центральній алеї кладовища, щоб попереджувати про приближення сторонніх осіб, а ОСОБА_6 направився до місць поховань.

Реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення шляхом крадіжки з місць поховань ОСОБА_6, ігноруючи елементарні правила поведінки на місці поховання, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, традиції та релігійні положення щодо поховання померлих та вияву поваги до пам'яті і праху покійних, діючи з корисливих мотивів, підійшов до могили ОСОБА_9 (14.09.1983 – 15.05.2009) та шляхом штовхання, із застосуванням фізичної сили, зрушив з місця встановлений надгробок та витяг з могили по черзі два металевих швелера довжиною в межах 13,5 м розмірами 10х4,5 см, що укріплювали могилу, таким чином незаконно повторно заволоділи предметами, що знаходилися на могилі померлого, спричинивши потерпілому родичу померлого ОСОБА_10 матеріальну шкоду загальною сумою 140 грн. 20 коп.

Заволодівши вищевказаними предметами, ОСОБА_6 прибув до ОСОБА_1, який чекав його на алеї, та допоміг йому винести викрадені металеві вироби з кладовища і таким чином вони покинули його територію та того ж ранку продали викрадені металеві вироби, а гроші розділили між собою та витратили на власні потреби.

Виконуючи вказані дії ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 26.04.2018 року у денну пору доби ОСОБА_1 перебуваючи в м. Білопілля, зустрів свого знайомого ОСОБА_6 під час розмови з яким, останній запропонував йому викрасти металеві вироби з місць поховань центрального кладовища м. Білопілля, на що він погодився.

Таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вступили між собою у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі.

27.04.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, близько 03.00 години ранку пішли на територію центрального міського кладовища в м. Білопілля, де ОСОБА_1 залишився на центральній алеї кладовища, щоб попереджувати про приближення сторонніх осіб, а ОСОБА_6 направився до місць поховань.

Реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення шляхом крадіжки з місць поховань ОСОБА_6, ігноруючи елементарні правила поведінки на місці поховання, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, традиції та релігійні положення щодо поховання померлих та вияву поваги до пам'яті і праху покійних, діючи з корисливих мотивів, підійшов до могили ОСОБА_11 (10.09.1932-10.06.2012) та шляхом штовхання, із застосуванням фізичної сили, зрушив з місця встановлений надгробок та витяг з могили по черзі два металевих кутники довжиною в межах 1,5 м та розмірами 50х50 см кожен, що укріплювали могилу, таким чином незаконно повторно заволоділи предметами, що знаходилися на могилі померлого, спричинивши потерпілому родичу померлого ОСОБА_12 матеріальну шкоду загальною сумою 140 грн. 20 коп.

Заволодівши вищевказаними предметами, ОСОБА_6 прибув до ОСОБА_1, який чекав його на алеї, та допоміг йому винести викрадені металеві вироби з кладовища і таким чином вони покинули його територію та того ж ранку продали викрадені металеві вироби, а гроші розділили між собою та витратили на власні потреби.

Виконуючи вказані дії ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 26.04.2018 року у денну пору доби ОСОБА_1 перебуваючи в м. Білопілля, зустрів свого знайомого ОСОБА_6 під час розмови з яким, останній запропонував йому викрасти металеві вироби з місць поховань центрального кладовища м. Білопілля, на що він погодився.

Таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вступили між собою у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі.

27.04.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, близько 03.00 години ранку пішли на територію центрального міського кладовища в м. Білопілля, де ОСОБА_1 залишився на центральній алеї кладовища, щоб попереджувати про приближення сторонніх осіб, а ОСОБА_6 направився до місць поховань.

Реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення шляхом крадіжки з місць поховань ОСОБА_6, ігноруючи елементарні правила поведінки на місці поховання, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, традиції та релігійні положення щодо поховання померлих та вияву поваги до пам'яті і праху покійних, діючи з корисливих мотивів, підійшов до могили ОСОБА_13 (20.07.1916-21.12.2006) та шляхом штовхання, із застосуванням фізичної сили, зрушив з місця встановлений надгробок та витяг з могили по черзі два металевих кутники довжиною в межах 1,5 м та розмірами 50х50 см кожен, що укріплювали могилу, таким чином незаконно повторно заволоділи предметами, що знаходилися на могилі померлого, спричинивши потерпілому родичу померлого ОСОБА_14 матеріальну шкоду загальною сумою 140 грн. 20 коп.

Заволодівши вищевказаними предметами, ОСОБА_6 прибув до ОСОБА_1, який чекав його на алеї, та допоміг йому винести викрадені металеві вироби з кладовища і таким чином вони покинули його територію та того ж ранку продали викрадені металеві вироби, а гроші розділили між собою та витратили на власні потреби.

Виконуючи вказані дії ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 28.04.2018 року у денну пору доби ОСОБА_1 перебуваючи в м. Білопілля, зустрів свого знайомого ОСОБА_6 під час розмови з яким, останній запропонував йому викрасти металеві вироби з місць поховань центрального кладовища м. Білопілля, на що він погодився.

Таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вступили між собою у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі.

29.04.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, близько 02.00 години ночі пішли на територію центрального міського кладовища в м. Білопілля, де ОСОБА_1 залишився на центральній алеї кладовища, щоб попереджувати про приближення сторонніх осіб, а ОСОБА_6 направився до місць поховань.

Реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення шляхом крадіжки з місць поховань ОСОБА_6, ігноруючи елементарні правила поведінки на місці поховання, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, традиції та релігійні положення щодо поховання померлих та вияву поваги до пам'яті і праху покійних, діючи з корисливих мотивів, підійшов до могили ОСОБА_15 (09.07.1941-21.12.2013) та шляхом штовхання, із застосуванням фізичної сили, зрушив з місця встановлений надгробок та витяг з могили металевий кутник довжиною в межах 1,5 м та розмірами 10х10 см, що укріплювали могилу, таким чином незаконно повторно заволоділи предметами, що знаходилися на могилі померлого, спричинивши потерпілому родичу померлого ОСОБА_16 матеріальну шкоду загальною сумою 100 грн.

Заволодівши вищевказаними предметами, ОСОБА_6 прибув до ОСОБА_1, який чекав його на алеї, та допоміг йому винести викрадені металеві вироби з кладовища і таким чином вони покинули його територію та того ж ранку продали викрадені металеві вироби, а гроші розділили між собою та витратили на власні потреби.

Виконуючи вказані дії ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 28.04.2018 року у денну пору доби ОСОБА_1 перебуваючи в м. Білопілля, зустрів свого знайомого ОСОБА_6 під час розмови з яким, останній запропонував йому викрасти металеві вироби з місць поховань центрального кладовища м. Білопілля, на що він погодився.

Таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вступили між собою у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі.

29.04.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, близько 02.00 години ночі пішли на територію центрального міського кладовища в м. Білопілля, де ОСОБА_1 залишився на центральній алеї кладовища, щоб попереджувати про приближення сторонніх осіб, а ОСОБА_6 направився до місць поховань.

Реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення шляхом крадіжки з місць поховань ОСОБА_6, ігноруючи елементарні правила поведінки на місці поховання, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, традиції та релігійні положення щодо поховання померлих та вияву поваги до пам'яті і праху покійних, діючи з корисливих мотивів, підійшов до могили ОСОБА_17 (03.07.1916-11.02.2010) та шляхом штовхання, із застосуванням фізичної сили, зрушив з місця встановлений надгробок та витяг з могили по черзі два металевих кутники довжиною в межах 1,5 м та розмірами 50х50 см кожен, що укріплювали могилу, таким чином незаконно повторно заволоділи предметами, що знаходилися на могилі померлого, спричинивши потерпілому родичу померлого ОСОБА_18 матеріальну шкоду загальною сумою 140 грн. 20 коп.

Заволодівши вищевказаними предметами, ОСОБА_6 прибув до ОСОБА_1, який чекав його на алеї, та допоміг йому винести викрадені металеві вироби з кладовища і таким чином вони покинули його територію та того ж ранку продали викрадені металеві вироби, а гроші розділили між собою та витратили на власні потреби.

Виконуючи вказані дії ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 28.04.2018 року у денну пору доби ОСОБА_1 перебуваючи в м. Білопілля, зустрів свого знайомого ОСОБА_6 під час розмови з яким, останній запропонував йому викрасти металеві вироби з місць поховань центрального кладовища м. Білопілля, на що він погодився.

Таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вступили між собою у злочинну змову, спрямовану на таємне викрадення чужого майна.

29.04.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, близько 02.00 години ночі пішли на територію центрального міського кладовища в м. Білопілля, де ОСОБА_1 залишився на центральній алеї кладовища, щоб попереджувати про приближення сторонніх осіб, а ОСОБА_6 направився до місць поховань.

Реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення шляхом крадіжки з місць поховань ОСОБА_6, ігноруючи елементарні правила поведінки на місці поховання, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, традиції та релігійні положення щодо поховання померлих та вияву поваги до пам'яті і праху покійних, діючи з корисливих мотивів, підійшов до могили ОСОБА_19 (11.01.1948-22.09.2007) та шляхом штовхання, із застосуванням фізичної сили, зрушив з місця встановлений надгробок та витяг з могили по черзі дві металевих труби довжиною в межах 1,5 м та діаметром в межах 4 см кожна, що укріплювали могилу, таким чином незаконно повторно заволоділи предметами, що знаходилися на могилі померлого, спричинивши потерпілому родичу померлого ОСОБА_20 матеріальну шкоду загальною сумою 140 грн.

Заволодівши вищевказаними предметами, ОСОБА_6 прибув до ОСОБА_1, який чекав його на алеї, та допоміг йому винести викрадені металеві вироби з кладовища і таким чином вони покинули його територію та того ж ранку продали викрадені металеві вироби, а гроші розділили між собою та витратили на власні потреби.

Виконуючи вказані дії ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 28.04.2018 року у денну пору доби ОСОБА_1 перебуваючи в м. Білопілля, зустрів свого знайомого ОСОБА_6 під час розмови з яким, останній запропонував йому викрасти металеві вироби з місць поховань центрального кладовища м. Білопілля, на що він погодився.

Таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вступили між собою у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі.

29.04.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, близько 02.00 години ночі пішли на територію центрального міського кладовища в м. Білопілля, де ОСОБА_1 та ОСОБА_6 направився до місць поховань.

Реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення шляхом крадіжки з місць поховань ОСОБА_6, та ОСОБА_1 ігноруючи елементарні правила поведінки на місці поховання, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, традиції та релігійні положення щодо поховання померлих та вияву поваги до пам'яті і праху покійних, діючи з корисливих мотивів, підійшли до могил ОСОБА_21 (26.01.1921-16.02.1985) та ОСОБА_22 (26.12.1910-02.08.1988), де шляхом штовхання, із застосуванням фізичної сили, зрушили з місця встановлені надгробки та витягли з могил по черзі чотири металевих кутники довжиною в межах 1,5 м та розмірами 50х50 см кожен, що укріплювали могили, таким чином незаконно повторно заволоділи предметами, що знаходилися на могилі померлих, спричинивши потерпілому родичу померлих ОСОБА_23 матеріальну шкоду загальною сумою 280 грн.

Заволодівши вищевказаними предметами, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, винесли викрадені металеві вироби з кладовища і таким чином вони покинули його територію та того ж ранку продали викрадені металеві вироби, а гроші розділили між собою та витратили на власні потреби.

Виконуючи вказані дії ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 30.04.2018 року у денну пору доби ОСОБА_1 перебуваючи в м. Білопілля, зустрів свого знайомого ОСОБА_6 під час розмови з яким, останній запропонував йому викрасти металеві вироби з місць поховань центрального кладовища м. Білопілля, на що він погодився.

Таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вступили між собою у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі.

01.05.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, близько 03.00 години ночі пішли на територію центрального міського кладовища в м. Білопілля, де ОСОБА_1 залишився на центральному проїзді кладовища, щоб попереджувати про приближення сторонніх осіб, а ОСОБА_6 направився до місць поховань.

Реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення шляхом крадіжки з місць поховань ОСОБА_6, ігноруючи елементарні правила поведінки на місці поховання, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, традиції та релігійні положення щодо поховання померлих та вияву поваги до пам'яті і праху покійних, діючи з корисливих мотивів, підійшов до могили ОСОБА_24 (22.06.1951-25.05.2011) та шляхом штовхання, із застосуванням фізичної сили, зрушив з місця встановлений надгробок та витяг з могили по черзі два металевих кутники довжиною в межах 1,5 м та розмірами 50х50 см кожен, що укріплювали могилу, таким чином незаконно повторно заволоділи предметами, що знаходилися на могилі померлого, спричинивши потерпілому родичу померлого ОСОБА_25 матеріальну шкоду загальною сумою 140 грн.

Заволодівши вищевказаними предметами, ОСОБА_6 прибув до ОСОБА_1, який чекав його на алеї, та допоміг йому винести викрадені металеві вироби з кладовища і таким чином вони покинули його територію та того ж ранку продали викрадені металеві вироби, а гроші розділили між собою та витратили на власні потреби.

Виконуючи вказані дії ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 30.04.2018 року у денну пору доби ОСОБА_1 перебуваючи в м. Білопілля, зустрів свого знайомого ОСОБА_6 під час розмови з яким, останній запропонував йому викрасти металеві вироби з місць поховань центрального кладовища м. Білопілля, на що він погодився.

Таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вступили між собою у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі.

01.05.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, близько 03.00 години ночі пішли на територію центрального міського кладовища в м. Білопілля, де ОСОБА_1 залишився на центральному проїзді кладовища, щоб попереджувати про приближення сторонніх осіб, а ОСОБА_6 направився до місць поховань.

Реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення шляхом крадіжки з місць поховань ОСОБА_6, ігноруючи елементарні правила поведінки на місці поховання, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, традиції та релігійні положення щодо поховання померлих та вияву поваги до пам'яті і праху покійних, діючи з корисливих мотивів, підійшов до могили ОСОБА_26 (15.08.1963-26.05.2006) та шляхом штовхання, із застосуванням фізичної сили, зрушив з місця встановлений надгробок та витяг з могили по черзі дві металевих труби довжиною в межах 1,17 м діаметром 7 см та довжиною в межах 1,6 м діаметром 4 см, що укріплювали могилу, таким чином незаконно повторно заволоділи предметами, що знаходилися на могилі померлого, спричинивши потерпілому родичу померлого ОСОБА_27 матеріальну шкоду загальною сумою 140 грн.

Заволодівши вищевказаними предметами, ОСОБА_6 прибув до ОСОБА_1, який чекав його на алеї, та допоміг йому винести викрадені металеві вироби з кладовища і таким чином вони покинули його територію та того ж ранку продали викрадені металеві вироби, а гроші розділили між собою та витратили на власні потреби.

Виконуючи вказані дії ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 30.04.2018 року у денну пору доби ОСОБА_1 перебуваючи в м. Білопілля, зустрів свого знайомого ОСОБА_6 під час розмови з яким, останній запропонував йому викрасти металеві вироби з місць поховань центрального кладовища м. Білопілля, на що він погодився.

Таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вступили між собою у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі.

01.05.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, близько 03.00 години ночі пішли на територію центрального міського кладовища в м. Білопілля, де ОСОБА_1 залишився на центральному проїзді кладовища, щоб попереджувати про приближення сторонніх осіб, а ОСОБА_6 направився до місць поховань.

Реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення шляхом крадіжки з місць поховань ОСОБА_6, ігноруючи елементарні правила поведінки на місці поховання, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, традиції та релігійні положення щодо поховання померлих та вияву поваги до пам'яті і праху покійних, діючи з корисливих мотивів, підійшов до могили ОСОБА_28 (10.08.1918-22.09.2000) та шляхом штовхання, із застосуванням фізичної сили, зрушив з місця встановлений надгробок та витяг з могили по черзі два металевих швелера довжиною в межах 13,5 м розмірами 10х4,5 см кожен, що укріплювали могилу, таким чином незаконно повторно заволоділи предметами, що знаходилися на могилі померлого, спричинивши потерпілому родичу померлого ОСОБА_29 матеріальну шкоду загальною сумою 140 грн.

Заволодівши вищевказаними предметами, ОСОБА_6 прибув до ОСОБА_1, який чекав його на алеї, та допоміг йому винести викрадені металеві вироби з кладовища і таким чином вони покинули його територію та того ж ранку продали викрадені металеві вироби, а гроші розділили між собою та витратили на власні потреби.

Виконуючи вказані дії ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 30.04.2018 року у денну пору доби ОСОБА_1 перебуваючи в м. Білопілля, зустрів свого знайомого ОСОБА_6 під час розмови з яким, останній запропонував йому викрасти металеві вироби з місць поховань центрального кладовища м. Білопілля, на що він погодився.

Таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вступили між собою у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі.

01.05.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, близько 03.00 години ночі пішли на територію центрального міського кладовища в м. Білопілля, де ОСОБА_1 залишився на центральному проїзді кладовища, щоб попереджувати про приближення сторонніх осіб, а ОСОБА_6 направився до місць поховань.

Реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне збагачення шляхом крадіжки з місць поховань ОСОБА_6, ігноруючи елементарні правила поведінки на місці поховання, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, традиції та релігійні положення щодо поховання померлих та вияву поваги до пам'яті і праху покійних, діючи з корисливих мотивів, підійшов до могили ОСОБА_30 (1957-13.10.2007) та шляхом штовхання, із застосуванням фізичної сили, зрушив з місця встановлений надгробок та витяг з могили по черзі два металевих швелера довжиною в межах 13,5 м розмірами 10х4,5 см кожен, що укріплювали могилу, таким чином незаконно повторно заволоділи предметами, що знаходилися на могилі померлого, спричинивши потерпілому родичу померлого ОСОБА_31 матеріальну шкоду загальною сумою 140 грн.

Заволодівши вищевказаними предметами, ОСОБА_6 прибув до ОСОБА_1, який чекав його на алеї, та допоміг йому винести викрадені металеві вироби з кладовища і таким чином вони покинули його територію та того ж ранку продали викрадені металеві вироби, а гроші розділили між собою та витратили на власні потреби.

Виконуючи вказані дії ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто скоїв злочин з прямим умислом.

Дані про вчинене кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018200130000210 від 12 травня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297 КК України, тобто незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів (а. с. 10-17).

В ході досудового розслідування встановлено, що до вказаного злочину причетні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканець с. Павлівка, вул. 1 Травня, 63 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканець м. Білопілля, вул. Горобівський шлях, 10/2 Сумської області.

13.05.2018 року о 19 годин 25 хвилин ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, тобто незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів (а. с. 35-37).

Крім того, 16.05.2018 року о 12 годин 45 хвилин ОСОБА_1 повідомлено про зміну підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, тобто незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів (а. с. 38-46).

Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, зокрема: показами свідків ОСОБА_32, ОСОБА_33, заявами про вчинення кримінального правопорушення від потерпілих, показами підозрюваного ОСОБА_1, слідчим експериментом за участі підозрюваного ОСОБА_1 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності (а. с. 18-34, 47-58).

Підозрюваний ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, санкцією даної статті передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 4 до 7 років.

Слідчий зазначає, що ОСОБА_1 за місцем реєстрації не проживає, за місцем фактичного мешкання характеризується посередньо згідно довідки – характеристики Павлівськї сільської ради від 14.05.2018 року, на обліку як безробітний не перебуває, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, неодружений, має відсутність сталих соціальних зв’язків, здатних вплинути на його поведінку (а. с. 59-63).

Оскільки в ході досудового розслідування відносно ОСОБА_1 зібрано достатньо доказів, які свідчать про вчинення ним тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, відповідної репутації, відсутності роботи та існування інших законних засобів для існування, ОСОБА_1 залишаючись на волі може продовжити вчиняти нові злочини.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 185 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення полі на строк понад п’ять років.

З огляду на викладене вище, слідчий вважає, що неможливо запобігти ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів окрім як тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор Погосян П.А. та слідчий Будко І.В. клопотання підтримали.

Підозрюваний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, проте просив застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, оскільки вдома на його утриманні перебуває цивільна дружина, яка є сліпою та не має змоги здійснювати за собою догляд .

Захисник ОСОБА_1 за призначенням – адвокат ОСОБА_2 просив у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, оскільки слідчим та прокурором зазначено лише про один ризик, а саме, що ОСОБА_1 може надалі вчиняти кримінальні правопорушення. Одночасно просив застосовувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, оскільки за інформацією Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_7 разом із співмешканкою ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_8, яка не працює, хворіє, має поганий зір. Мають дитину ІНФОРМАЦІЯ_9, яка на даний час знаходиться в м. Суми в будинку Малютки на термін перебування до 6 місяців, на підтвердження чого надав довідку-характеристику із Павлівської сільської ради.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 29 Конституції України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини, ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як за вмотивованим рішенням суду і на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як вбачається зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, пред’явлена ОСОБА_1 підозра за ч. 3 ст. 297 КК України має місце та підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, зокрема: показами свідків ОСОБА_32, ОСОБА_33, заявами про виявлення кримінального правопорушення від потерпілих, показами підозрюваного ОСОБА_1, слідчим експериментом за участі підозрюваного ОСОБА_1 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

З огляду на викладене вище суд вважає, що підозра про ймовірну причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, є обґрунтованою.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини і утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; чи застосовувались до підозрюваного раніше запобіжні заходи; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Разом з цим, відповідно до п. 1, п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

У пункті 103 рішення ЄСПЛ від 17 квітня 2014 року у справі "ОСОБА_35 проти України" (заява №50264/08) зазначено, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.

У пункті 52 рішення ЄСПЛ від 26 червня 2014 року у справі "Ливада проти України" (заява №21262/06) зазначено, що аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, не працює, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий.

Проте, достатніх підстав вважати, що на даний час існує ризик того, що ОСОБА_1 продовжить здійснювати тотожні кримінальні правопорушення чи вчинить нове, прокурором суду не доведено.

Доводи слідчого та прокурора щодо того, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_6 вчинено ряд кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 297 КК України за короткий період часу, не може беззаперечно свідчити про те, що підозрюваний продовжить вчиняти подібні кримінальні правопорушення надалі. Крім того, із матеріалів клопотання вбачається, що основним виконавцем при вчиненні зазначених злочинів був саме ОСОБА_6, відносно якого вже обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

У судовому засіданні було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 хоча раніше і притягався до кримінальної відповідальності, проте згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, самостійно і добровільно, без будь-яких ухилень з’явився до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.

Крім того судом встановлено, що підсудний дійсно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 разом із співмешканкою ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_8, яка не працює, хворіє, має поганий зір та знаходиться на його утриманні. Мають дитину ІНФОРМАЦІЯ_9, яка на даний час знаходиться в м. Суми в будинку Малютки на термін перебування до 6 місяців, що підтверджується довідкою-характеристикою Павлівської сільської ради від 18 травня 2018 року.

Таким чином, дослідивши клопотання та додані матеріали, що характеризують особу ОСОБА_1, наданих як прокурором так і стороною захисту, приходжу до висновку, що відсутні підстав вважати, що підсудний може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а відсутність місця роботи, вчинення тяжкого злочину, не є підставою для задоволення клопотання про обрання найсуворішого виду запобіжного заходу.

Крім того, прокурором не було надано суду доказів, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному в клопотанні.

Таким чином, з урахуванням положень ст. ст. 177, 178, 199, 202, 206 КПК України, п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 є занадто суворим заходом для запобігання ризику, передбаченого прокурором згідно ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи вагомість наявних даних про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України та відсутність у клопотанні достатніх будь яких даних про те, що ОСОБА_1 може продовжити свою злочинну діяльність, слідчий суддя приходить до висновку про достатність підстав для застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного у вигляді особистого зобов'язання та покладення обов’язків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст. 3, 29 Конституції України, ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 395 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання слідчого СВ Білопільського відділення поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_3, погоджене начальником Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_1 виконувати наступні обов'язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора із встановленою періодичністю, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк – заздалегідь повідомити про це;

2) не відлучатися із с. Павлівки Білопільського району Сумської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та/або роботи, навчання.

Строк дії покладених на ОСОБА_1 обов’язків визначити терміном на два місяці з дня винесення даної ухвали, тобто до 17 липня 2018 року.

Роз'яснити ОСОБА_1, що в разі невиконання покладених судом обов’язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням підозрюваним ОСОБА_1 особистого зобов`язання під час досудового розслідування покласти на слідчого Білопільського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 21 травня 2018 року.

Слідчий суддя: