Ухвала суду № 74137093, 18.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/871/18

Номер справи місцевого суду: 522/8267/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Котелевський Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Котелевського Р.І.

суддів: Кадегроб А.І., Прібилова В.М.

за участю:

секретаря – Тьосової Я.В.

прокурора – Брильова М.О.

захисника – ОСОБА_2, Б икова І.М., ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційними скаргами прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону південного регіону ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2018 року в кримінальному провадженні №42018161010000179 від 09.05.2018 року,-

встановив:

оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, ЖК «Радужний»АДРЕСА_1, строком до 10.07.2018 року, з покладенням обов’язків передбачених ст. 194 КПК України, відносно:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (нині Подільського) району Одеської області, українця, громадянина України, одруженого, працюючого старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Одеській області, майора поліції, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ЖК «Радужний»АДРЕСА_2,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368КК України.

Як убачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42018161010000179 від 09.05.2018 за підозрою ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за наступних обставин.

Наказом начальника Головного Управління Національної поліції в Одеській області від 27.04.2018 за №621 о/с ОСОБА_5 призначений на посаду старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Одеській області, має звання майора поліції та відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», п. 1 примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою, яка за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади, а відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України – є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 (далі - Закону), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 18 Закону, одним з основних завдань та обов’язків працівників поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності та професійне виконання своїх службових обов’язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків.

Статтею 23 Закону встановлено, що одними із основних повноважень поліції є виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вжиття заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень, припинення виявлених кримінальних правопорушень, здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності, розшук та доставка осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Крім того, слідчий уповноважений починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 цього Кодексу; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 5 ст. 40 КПК України визначено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Відповідно до п. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Так, в силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_5 знав та розумів, що вимогами статей 3 та 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII, поліцейським заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_5, усупереч обов’язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин, а саме – вимагав та одержав, як службова особа, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду, за вчинення в інтересах третіх осіб умисних дій з використанням свого службового становища, за наступних обставин.

Так, у провадженні старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_5 перебувало кримінальне провадження № 12016160400000695 від 11.11.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за обставинами дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до загибелі кількох осіб, яка сталася в листопаді 2016 року в м. Рені Одеської області, учасником якої був ОСОБА_6

В ході розслідування вказаного кримінального провадження, приблизно в 02.05.2018 у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на одержання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 286 КК України.

В подальшому, 02.05.2018, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_5 по телефону викликав ОСОБА_6 нібито для проведення слідчих дій за його участі у кримінальному провадженні № 12016160400000695 від 11.11.2016 до відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області (м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5).

У визначені дату та час, 07.05.2018, приблизно о 8 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 прибув на виклик слідчого Онуфрієва А.Г. до адміністративної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5.

Реалізуючи свій злочинний план вимагання неправомірної вигоди, з метою приховання своєї злочинної діяльності, у цей же період часу ОСОБА_5 вивів ОСОБА_6 із адміністративної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, неподалік цієї будівлі, після чого, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету власного незаконного збагачення, виказав ОСОБА_6 протиправне прохання про необхідність передачі йому неправомірної вигоди – грошових коштів готівкою в розмірі 5 000 доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ становить 130950 грн.), зазначивши, що виключно за умови передачі йому вказаної неправомірної вигоди, він не буде притягувати ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 286 КК України, попередивши останнього про негативні наслідки відмови.

09.05.2018 ОСОБА_6, разом зі своєї сестрою ОСОБА_7, розуміючи протиправність вимог старшого слідчого поліції ОСОБА_5, звернулись до правоохоронних органів, де добровільно заявили про вимагання у ОСОБА_6 вказаного розміру неправомірної вигоди.

В подальшому, 10.05.2018, ОСОБА_7 по телефону домовилась про зустріч зі старшим слідчим Онуфрієвим А.Г. для обговорення шляхів вирішення проблеми, яка виникла з її братом ОСОБА_6 через дорожньо-транспортну пригоду. На вказаній зустрічі, яка відбулась 10.05.2018, приблизно о 16 години 00 хвилин, у поблизу відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, що находиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, ОСОБА_5, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи у вказаному місці, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету власного незаконного збагачення, виказав ОСОБА_7 протиправне прохання про необхідність передачі йому неправомірної вигоди - грошових коштів готівкою в розмірі 5 000 доларів США, зазначивши, що виключно за умови передачі йому вказаної неправомірної вигоди, він не буде притягувати її брата ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 368 КК України, тобто попередивши про наслідки відмови.

11.05.2018 року, з метою приховання своєї злочинної діяльності по отриманню неправомірної вигоди, ОСОБА_5 за невстановлених обставин залучив до отримання від ОСОБА_7 грошових коштів адвоката ОСОБА_8

В подальшому, 11.05.2018, близько 13 години 00 хвилин, перебуваючи поблизу будівлі відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 номер телефону адвоката ОСОБА_8 як особи, уповноваженої ним на отримання для нього грошових коштів в якості неправомірної вигоди, та дав ОСОБА_7 вказівку передати адвокату ОСОБА_8 вказані грошові кошти.

Цього ж дня, 11.05.2018 ОСОБА_7, на виконання вказівки ОСОБА_5, по телефону домовилась з адвокатом ОСОБА_8 про зустріч поблизу адміністративної будівлі Київського районного суду м. Одеси по вул. Варненська, 3б.

Зустріч між адвокатом ОСОБА_8 та громадянкою ОСОБА_7, під час якої остання на вимогу ОСОБА_5 передала для останнього неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 1034 долари США відбулася 11.05.2018 близько 16 години 30 хвилин у приміщенні кафе «У друзей», по вул. Варненська 3д.

Таким чином, 11.05.2018, близько 16 години 30 хвилин, ОСОБА_5 перебуваючи у м. Одесі, у встановлений ним особисто спосіб - через адвоката ОСОБА_8, одержав від громадянки ОСОБА_7 для себе неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 1034 долари США (що за офіційним курсом НБУ станом на 11.05.2018 склало 27 088,74 грн.) за вчинення в інтересах третьої особи - ОСОБА_6, дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме: за не притягнення громадянина ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016160400000695 від 11.11.2016 за ч.3 ст.286 КК України

Після цього ОСОБА_5 був затриманий працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України та його злочинну діяльність було припинено.11.05.2018 близько 18 годині 04 хвилин ОСОБА_5 було затримано працівниками правоохоронних органів в порядку ст.208 КПК України, його злочинну діяльність припинено та 12.05.2018 року повідомлено про підзору у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст368 КК України: прохання надати та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

12.05.2018 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2018 року у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовлено, та до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, з забороню цілодобово залишати житло за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, ЖК «Радужний»АДРЕСА_3, з покладенням обов’язків передбачених п.п. 1, 3 ч.5 ст.194 КПК України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та застосовуючи до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя зазначив, що зважаючи на тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, ту обставину, що досудове розслідування знаходиться в початковій стадії, у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, є ризики того, що ОСОБА_5 буде переховуватися від органу досудового слідства, впливати на заявника та свідків у кримінальному провадженні, проте, зважаючи що в підозрюваного є постійне місце проживання, де він проживає разом з вагітною дружиною, досягнути мети кримінального провадження та запобігти ризикам переховування ОСОБА_5 від органу досудового слідства та суду, впливати на заявника та свідків у кримінальному провадженні, можливо, обравши підозрюваному запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Також, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу враховував, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, тому немає підстав вважати, що він вчинить нові злочини.Прийнявши наведені обставини до уваги, слідчий суддя вважав за достатнє обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що слідчий суддя не оцінив ступінь порушення цінностей у кримінальному провадженні, не порівняв існуючи ризики, характер кримінального правопорушення, його тяжкість з реальною можливістю забезпечити запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою виконання ОСОБА_5 процесуальних обов’язків підозрюваного, у зв’язку з чим виникають сумніви у дієвості обраного слідчим суддею запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_5 в поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена із порушенням норм кримінального процесуального закону, а запобіжний захід обрано за відсутності обґрунтованої підозри скоєння ОСОБА_5 інкримінованого злочину.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення скарги захисника; пояснення захисників та підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги сторони захисту та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали справи; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м’яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв’язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв’язків).

При цьому слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даній стадії досудового розслідування, вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та на думку колегії суддів свідчить про необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків.

Перевіривши доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді щодо можливості обрання підозрюваному більш м’якого запобіжного заходу є обґрунтованим з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, оскільки жодних переконливих доказів, що підозрюваний ОСОБА_5 буде переховуватися від органів досудового слідства чи суду, заважати досудовому розслідуванню або продовжувати злочинну діяльність, в клопотанні слідчого не міститься та прокурором жодних підтверджуючих документів в судовому засіданні не надано.

Доводи прокурора про те, що сама тяжкість обвинувачення є підставою для обрання міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на думку апеляційного суду, є недостатньою.

Апеляційний суд враховує той факт, що прокурор не надав апеляційному суду доказів існування будь-яких ризиків, які б вказували на те, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, не забезпечує виконання ним обов’язків. Апеляційний суд враховує повідомлення прокурора про те, що з дня обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді домашнього арешту, підозрюваний не порушував умов запобіжного заходу, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що останній може переховуватися від слідства, прокурора чи суду.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що в судовому засіданні апеляційного суду прокурор не надав доказів щодо невиконання підозрюваним покладених на нього обов’язків, що свідчить про формальність доводів клопотання та апеляційної скарги прокурора про неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом обрання відносно нього запобіжного заходу не пов’язаного з триманням під вартою.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи прокурора про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є безпідставними.

Що стосується доводів сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то вони є безпідставними, з огляду на таке.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред’явленого обвинувачення.

Погоджуючись з рішенням слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, апеляційний суд враховує те, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов’язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Матеріали, долучені до клопотання прокурора, зокрема заява та показання заявника ОСОБА_10, заява про вчинення злочину та показання ОСОБА_11, показання свідків та протоколи слідчих дій, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення. При цьому доводи сторони захисту про те, що матеріали кримінального провадження не перебували в провадженні підозрюваного, з посиланням на довідку керівництва слідчого відділу, є непереконливими, оскільки дані обставини потребують додаткової перевірки під час досудового розслідування.

Апеляційний суд констатує, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.

Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті. При цьому підстав для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, стороною захисту апеляційному суду не наведено.

З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, в якому ОСОБА_5оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину та практики ЄСПЛ, апеляційний суд вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої останньому підозри у вчиненні інкримінованих йому дій, а тому доводи захисника в частині відсутності обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає безпідставними.

Таким чином, при апеляційному розгляді будь-яких порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційні скарги прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону південного регіону ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 – залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2018 року, якою в кримінальному провадженні №42018161010000179 від 09.05.2018 рокупідозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з забороною залишати житло за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, ЖК «Радужний»АДРЕСА_2, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України– залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

Р.І. ОСОБА_12 ОСОБА_13 Прібилов