Постанова № 74136928, 08.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/505/18

Номер справи місцевого суду: 521/18298/13-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого – Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря – Сідлецької Ю.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_2 акціонерне товариство "Дельта Банк"

відповідач – ОСОБА_3

відповідач – ОСОБА_4 реєстраційна служба України

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 01.03.2017 року у складі судді Плавича І. В.,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру №АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності, вартість якої визначена та погоджена сторонами на рівні 757957,00 гривень – в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту №11206243000 від 30 серпня 2007 року, що станом на 26 червня 2013 року становить 1292572,02 гривень в порядку задоволення вимог кредитора ПАТ «Дельта Банк».

В січні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся з заявою про роз’яснення рішення суду, посилаючись на те, що судом при зверненні стягнення на предмет іпотеки не зазначено спосіб звернення, що є перешкодою для виконання рішення суду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.03.2017 року заяву представника ПАТ «Дельта Банк» про роз’яснення рішення суду задоволено, роз’яснено, що звернення стягнення полягає у передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність.

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, якою просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити в роз’ясненні рішення, заборонити відчуження нерухомого житлового майна, а саме квартири, посилаючись на порушення судом норм процесуального прав.

Не погодившись з апеляційною скаргою, 25.01.2018 року, представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, яким просить відмовити в задоволені апеляційної скарги в повному обсязі. При цьому посилається на те, що посилання на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не є правовою підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду; скасування ухвали позбавить позивача права на справедливий судовий розгляд; апелянтом не наведено жодного обґрунтування необхідності заборони відчуження нерухомого майна.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Подання заяви про роз’яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року роз’яснення рішення суд можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення , а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз’яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз’яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз’ясненні рішення.

Зміст рішення суду першої інстанції не містить жодних висновків про те, що спосіб звернення стягнення у вигляді визнання права власності був предметом судового розгляду.

Більш того, позов ПАТ «Дельта Банк» задоволений частково. При цьому мотивувальна частина містить абзац 3, в якому судом зазначено, що представник позивача просив суд зобов’язати ОСОБА_4 реєстраційну службу України здійснити державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за ПАТ «Дельта Банк», припинити право власності ОСОБА_3 на іпотечне майно, припинити право користування житловим приміщенням всіх мешканців, виселити зі спірної квартири ОСОБА_3 та всіх мешканців, але суд не погоджується із обґрунтованістю вимог сторони.

В свою чергу, резолютивна частина рішення містить висновок про те, що в задоволенні решти вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 відмовлено.

Зважаючи на такі викладені обставини, підстави для роз’яснення рішення відсутні, оскільки фактично йдеться про внесення в нього нових даних, які не були предметом судового розгляду.

Відповідно до п.4ч.1ст.376 ЦПК України підставами скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 01.03.2017 року скасувати.

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про роз’яснення рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 12 лютого 2014 року відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: