Постанова № 74136883, 15.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 року м. Одеса

справа №520/4310/16-ц

провадження № 22-ц/785/3870/18

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач),

суддівВадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Сідлецької Ю.С.,

учасники справи:

позивач – кредитна спілка «Перше Кредитне Товариство»,

представники позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач – ОСОБА_3,

представник відповідача – ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 04 жовтня 2016 року у складі судді Пучкової І.М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року кредитна спілка «Перше Кредитне Товариство» (далі – КС «Перше Кредитне Товариство», кредитна спілка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 20 травня 2008 року між кредитною спілкою та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 129000 грн., та 12 серпня 2008 року за додатковою угодою № 2 - транш у сумі 40000 грн., тому загальна сума наданих відповідачу грошових коштів складає 169000 грн.

Взяті на себе зобов’язання за вказаним договором відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 01 квітня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 82964,83 грн., з яких:

-тіло кредиту – 10061,98 грн.;

-заборгованість за процентами -36178,58 грн.;

-пеня за прострочення платежів – 36724,69 грн.

При укладенні кредитного договору кредитна спілка та ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.259 ЦК України домовились про зміну тривалості позовної давності до 10 років, що закріплено у п.12.7 кредитного договору.

Посилаючись на викладене, кредитна спілка просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_3 заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 82964,83 грн. та судові витрати (а.с.2-3).

Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 04 жовтня 2016 року позов КС «Перше Кредитне Товариство» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КС «Перше Кредитне Товариство» заборгованість за кредитним договором № ОД-1/0297/08/1185 від 20 травня 2008 року у загальній сумі 82964,83 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 10061,98 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом – 36178,58 грн., заборгованість за пенею – 36724,69 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.34).

Задовольняючи позов КС «Перше Кредитне Товариство», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином взяті на себе зобов’язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої судом визначено відповідно до умов кредитного договору та вимог закону.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 12 січня 2018 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с.50).

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові (а.с.57-58).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не врахував, що:

- згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру №12373 від 21 серпня 2008 року та № 14413 від 29 вересня 2008 року позичальником оплачено 23400 грн. та 16500 грн. відповідно, тому заборгованість позичальника складає 7001,72 грн. кредит (транш);

- право на стягнення пені в кредитора виникло з наступного дня після 21 листопада 2008 року, а до суду кредитна спілка звернулась лише у 2016 році, тому пеня підлягає стягненню тільки в межах одного року до дня пред’явлення позову, виходячи з суми заборгованості у розмірі 7001,72 грн. і має складати 1074,67 грн.;

- кредитний договір є споживчим і трирічний строк позовної давності для звернення з відповідним позовом минув 20 листопада 2011 року, а положення п.12.7 кредитного договору про строк позовної давності в 10 років не відповідає вимогам цивільного законодавства, оскільки відповідачем при укладенні кредитного договору не було укладено договір про збільшення позовної давності.

Відповідачем ОСОБА_3 подано заяву про застосування загального та спеціального строків позовної давності (а.с.63).

У відзиві на апеляційну скаргу кредитна спілка просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3, заочне рішення суду - без змін, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Судом установлено, що 20 травня 2008 рокуміж КС «Перше Кредитне Товариство», ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № ОД-1/0297/08/1185, за умовами якого ОСОБА_3 отримав строком на 6 місяців на соціальні потреби кредитні кошти у розмірі 129000 грн., що еквівалентно 25800 доларів США, зі сплатою 0,071 процентів від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.4-5,85).

Пунктом 3.3 кредитного договору встановлено, що сторони погодили строки та розміри погашення кредиту та виплати відсотків позичальником згідно з додатком № 1 до цього договору, момент кінцевого повернення кредиту – 20 листопада 2008 року.

Відповідно до графіку здійснення платежів встановлені дати здійснення платежів: 20 червня 2008 рік, 20 липня 2008 рік, 20 серпня 2008 рік, 20 вересня 2008 рік, 20 жовтня 2008 рік, 20 листопада 2008 рік (а.с.5).

13 серпня 2008 року між КС «Перше Кредитне Товариство», ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_5 було укладено додатковий договір № 1 та додатковий договір № 2 до кредитного договору № ОД-1/0297/08/1185, за умовами останнього ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді траншу в сумі 40000 грн., строком користування з 13 серпня 2008 року по 20 листопада 2008 року та встановленим графіком здійснення платежів (а.с.6,7,86).

З картки платежів, що сформована кредитною спілкою, вбачається, що відповідачем було здійснено десять платежів на загальну суму 192683,05 грн., а саме:

1.20 червня 2008 року в сумі 24348,6 грн. (тіло – 21500 грн., проценти – 2848,60 грн.);

2.21 липня 2008 року в сумі 23875 грн. (тіло – 21501,16 грн., проценти – 2373,84 грн.);

3.21 серпня 2008 року в сумі 23400 грн. (тіло – 21273,01 грн., проценти – 2126,99 грн.);

4.29 вересня 2008 року в сумі 16500 грн. (тіло – 11725,24 грн., проценти – 2909,37 грн., пеня – 1865,39 грн.);

5.07 жовтня 2008 року в сумі 10251,45 грн. (тіло – 9001,36 грн., проценти – 529,98 грн., пеня – 720,11 грн.);

6.29 жовтня 2008 року в сумі 47096 грн. (тіло – 41999,66 грн., проценти – 1316,38 грн., пеня – 3779,96 грн.);

7.26 листопада 2008 року в сумі 17500 грн. (тіло – 14142,33 грн., проценти – 837,7 грн., пеня – 2519,97 грн.);

8.27 листопада 2008 року в сумі 10000 грн. (тіло – 9701,59 грн., проценти – 19,84 грн., пеня – 278,57 грн.), в той час як останній платіж за умовами кредитного договору 20 листопада 2008 року;

9.05 грудня 2008 року в сумі 9650 грн. (тіло – 8094,09 грн., проценти – 103,46 грн., пеня – 1452,45 грн.), в той час як останній платіж за умовами кредитного договору 20 листопада 2008 року;

10.30 вересня 2009 року в сумі 10062 грн. (проценти – 10062 грн.) останній фактичний платіж, в той час як за умовами кредитного договору останній платіж 20 листопада 2008 року.

У відповідності до вимог п.9.10 кредитного договору щодо послідовності погашення заборгованості, що виникла, сума останнього платежу, що здійснений 30 вересня 2009 року, була зарахована на погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Судом установлено, що відповідач належним чином взяті на себе зобов’язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої кредитною спілкою визначено відповідно до умов кредитного договору, з урахуванням п.9.10. договору.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування квитанцій до прибуткового касового ордеру №12373 від 21 серпня 2008 року та № 14413 від 29 вересня 2008 року, згідно яких позичальником оплачено 23400 грн. та 16500 грн. відповідно, тому заборгованість позичальника складає 7001,72 грн. кредит (транш) не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

По-перше, з розрахунку заборгованості, складеного кредитною спілкою, вбачається, що зазначені квитанції були враховані позивачем при складені зазначеного розрахунку (а.с.8).

По-друге, відповідачем не наведено та не представлено суду розрахунок заборгованості у розмірі 7001,72 грн., на яку він посилається в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги щодо стягнення пені в межах одного року до дня пред’явлення позову, виходячи з суми заборгованості у розмірі 7001,72 грн., у розмірі 1074,67 грн. не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Відповідачем не надано суду відповідний розрахунок заборгованості у розмірі 7001,72 грн. та пені у розмірі 1074,67 грн.

Відповідно до п.9.4 кредитного договору від 20 травня 2008 року у випадку прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або несвоєчасним поверненням суми кредиту повністю або відповідної його частини, позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі 1% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежів.

Згідно наведеного позивачем розрахунку заборгованості розмір пені складає 36724,69 грн., яка нарахована за 365 днів (тобто за рік) а.с.8.

Так, враховуючи заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10061,56 грн., на підставі п.9.4 кредитного договору розрахунок заборгованості складає: 1% від 10061,56 грн. = 100,6156 грн. х 365 днів = 36724,69 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності як загального так і спеціального спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом установлено, що в пункті 12.7 кредитного договору від 20 травня 2008 року сторони встановили строк позовної давності тривалістю у 10 (десять) років, а із позовом до суду кредитна спілка звернулась 20 квітня 2016 року, тобто в межах позовної давності, встановленої сторонами у договорі.

Крім того, ч.1 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Відповідач здійснив останній платіж 30 вересня 2009 року на суму 10062 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором від 20 травня 2008 року, тим самим позовна давність була прервана.

З урахуванням наведеного та принципу свободи договору, встановленого ст. 627 ЦК України, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності вимогам цивільного законодавства положень п. 12.7 кредитного договору про строк позовної давності в 10 років не ґрунтуються на законі.

Враховуючи норми ч.1 ст. 526 ЦК України щодо належного виконання зобов'язань відповідно до умов договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № ОД-1/0297/08/1185 від 20 травня 2008 року, що виникла станом на 01 квітня 2016 року у розмірі 82964,83 грн., з яких:

-тіло кредиту – 10061,98 грн.;

-заборгованість за процентами -36178,58 грн.;

-пеня за прострочення платежів – 36724,69 грн.

Доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. ст. 374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 04 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 травня 2018 року.

Головуючий : /підпис/

Судді : /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_6