Постанова № 74133895, 21.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16709/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНА Трейд" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНА Трейд" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВНА Трейд" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 травня 2016 року №0022531202 та №0022551202.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, суд дійшов наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ, за результатами якої 20 квітня 2016 року складено акт №100/1-26-50-12-02-38682913 (далі - акт перевірки), згідно з яким, позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ, визначені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що є підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 71 187,88 грн.

05 травня 2016 року відповідачем, на підставі акту перевірки, складено оскаржувані рішення:

- №0022531202, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 45 019,17 грн.;

- №0022551202, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10%, що становить 26168,71 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, перелічені рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Перевіркою встановлено, що згідно з інформаційними базами даних Державної фіскальної служби України, станом на 30 квітня 2015 року позивачем подано декларацію з ПДВ (реєстраційний №9072162951 від 17 квітня 2015 року), згідно з якою, задекларовано суму ПДВ до сплати у розмірі 225 131,00 грн., граничний термін сплати - 30 квітня 2015 року. Суму ПДВ фактично погашено шляхом подання уточнюючих розрахунків та сплати згідно з платіжними дорученнями від 14 травня 2015 року №521, від 15 травня 2015 року №531.

Контролюючим органом встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем грошового зобов'язання з ПДВ.

В обґрунтування своєї позиції представник позивача зазначив, що у грудні 2015 року головним бухгалтером позивача проведено звірку з контролюючим органом, за результатами якої жодних зауважень щодо несвоєчасності сплати ПДВ контролюючим органом висловлено не було. Водночас доказів на підтвердження таких доводів позивачем до суду не надано.

У ході судового розгляду справи представником позивача надано суду копію рішення відповідача від 20 квітня 2015 року №7985/10/26-50-15-01, у якому зазначено про прийняття контролюючим органом рішення щодо відсутності необхідності проведення перевірки уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за: вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 року, січень, лютий та березень 2014 року.

Втім, зазначене рішення відповідача стосується іншого податкового періоду, ніж той, за який проведено камеральну перевірку та складено акт перевірки від 20 квітня 2016 року №100/1-26-50-12-02-38682913.

Станом на 20 квітня 2015 року за позивачем обліковувався податковий борг з ПДВ у розмірі 11 749,52 грн., який, як встановлено судом та підтверджується поясненнями представника відповідача, погашений згідно з платіжним дорученням від 14 травня 2015 року №521.

У матеріалах справи також міститься копія листа відповідача від 18 травня 2015 року №8698/10/26-50-15-01, яким позивача повідомлено про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2015 року до податкової декларації з ПДВ за березень 2015 року вважається неподаним.

Крім того, представник відповідача зазначив, що штраф за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань розраховувався в автоматичному режимі згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Погашенням податкового боргу вважається зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (підпункт 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, як вбачається з викладеного, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року №21-3920а15 зазначено, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Підсумовуючи викладене та зважаючи на те, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про своєчасність сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань, зокрема, підтвердили б вчинення позивачем у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, дій, спрямованих на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.

Що стосується неповідомлення позивача про проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Пунктом 76.1 статті 76 ПК України чітко визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, нормами ПК України не визначено, що платник податків повинен повідомлятися про проведення камеральної перевірки та бути присутнім при її проведенні.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНА Трейд" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку