Рішення № 74133626, 21.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2018 року № 826/5311/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аскон» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аскон» (надалі по тексту також - позивач, ТОВ «БК «Аскон») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0084851207 від 28.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві з порушенням норм податкового законодавства провело камеральну перевірку та, як наслідок, прийняло оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Також, позивачем наголошено, що товариство з незалежних від нього причин не зареєструвало податкову накладну, з огляду на що, відсутні підстави для притягнення до відповідальності за порушення строків реєстрації податкової накладної.

Відповідач у поданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що товариством порушено встановлені законодавством терміни реєстрації податкової накладної, а отже, податковим органом при проведенні камеральної перевірки та прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми податкового законодавства.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 15.11.2017 ТОВ «БК «Аскон» розпочало процедуру реєстрації податкової накладної на суму 559791,00 грн., проте не змогло зареєструвати вказану податкову накладну з причин відсутності ліміту на рахунку податку на додану вартість (надалі по тексту також - ПДВ).

15.11.2017 позивачем вдруге направлено на реєстрацію податкову накладну №7 від 30.10.2017, однак квитанцією № 1 в електронній формі, повідомлено, що податкову накладну не прийнято у зв'язку з виявленою помилкою: документ не може бути прийнятий, оскільки сума податку на додану вартість в документі (559791,00 грн.) не може перевищувати суму ліміту на рахунку податку на додану вартість (473267.77 грн.) продавця.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аскон» 15.11.2017 втретє направило на реєстрацію податкову накладну та отримало відмову, в зв'язку з виявленою помилкою: документ не може бути прийнятий, сума податку на додану вартість в документі (559791,00 грн.) не може перевищувати суму ліміту на рахунку податку на додану вартість (473267.77 грн.) продавця.

Надалі, направлена на реєстрацію податкова накладна доставлена до центрального рівня ДПС України 15.11.2017 о 19:22:54 , проте, квитанцією №1 в електронній формі, повідомлено, що податкову накладну не прийнято у зв'язку з виявленою помилкою: документ не може бути прийнятий, сума податку на додану вартість в документі (559791,00) не може перевищувати суму ліміту на рахунку податку на додану вартість (554886,11) продавця.

15.11.2017 документ для реєстрації податкової накладної доставлено до центрального рівня ДПС України о 19:33:04, однак, квитанцією №1 в електронній формі, повідомлено, що податкову накладну не прийнято у зв'язку з виявленою помилкою: документ не може бути прийнятий - сума податку на додану вартість в документі (559791,00) не може перевищувати суму ліміту на рахунку податку на додану вартість (473267.77) продавця.

15.11.2017 о 20-57 год. позивачем направлено податкову накладну № 7 від 30.10.2017 на реєстрацію через програму «СОТА» до Державної фіскальної служби України (надалі по тексту також - ДФС України). У відповідь, ДФС України о 23-08 год. надійшла квитанція про відмову в реєстрації податкової накладної, у зв'язку із закінчення операційного дня.

При відправці на реєстрацію податкових накладних 15.11.2017 позивачу надходила відповідь з ДФС України про відмову в прийнятті податкової накладної по першій спробі - 15.53 год. відправлено, о 16.07 год. доставлено; по другій спробі - відправлено о 17.07 год. доставлено о 17.08 год.; по третій спробі - відправлено о 17.46 год. доставлено о 17.47 год.; по четвертій спробі - відправлено о 18.45 год., доставлено о 19.22 год.; по п'ятій спробі - відправлено о 19.32 год., доставлено о 20.53 год.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аскон» 16.10.2017 о 00-05 год. повторно направлено на реєстрацію податкову накладну № 7 від 30.10.2017 на суму 559 791,00 грн., яка була доставлена та зареєстрована ДФС.

У подальшому, в січні 2018 року на адресу позивача надійшов акт про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «БК «Аскон» 23791/26-15-12-06-20/40981378 від 14.12.2017, в ньому встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за січень - листопад 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме податкової накладної від 30.10.2017 на суму 559791, 00 грн. і як наслідок притягнення платника до відповідальності, що передбачена п. 120-1 Податкового кодексу України. (надалі по тексту також - ПК України)

У січні 2018 року товариством надіслано на адресу Головного управління ДФС у м. Києві свої заперечення на вищезазначений акт.

За результатами розгляду заперечень Головним управління ДФС у м. Києві позивачу надано відповідь від 16.01.2018 № 1628/10/26-15-12-06, в якій зазначено, що лист від 12.01.2018 залишено без розгляду та повідомлено про можливість адміністративного оскарження рішень до контролюючих органів вищого рівня.

На адресу позивача надійшло податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.12.2017 № 0084851207 про нарахування штрафу в сумі 55 979, 10 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 28.12.2017 № 0084851207 про сплату штрафу в сумі 55 979,10 грн., оскаржив його у встановленому законом порядку до вищестоящого органу в терміни встановлені законом. 09.01.2018 ТОВ «БК Аскон» звернулось зі скаргою на податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.12.2017 № 0084851207 до Державної фіскальної служби України.

Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 06.02.2018 № 4043/6/99-99-11-03-01-25 про продовження строку розгляду скарги.

У подальшому, 20.03.2018 на адресу товариства надійшло рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 15.03.2018 № 8905/6/99-99- 11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.12.2017 № 0084851207 про нарахування штрафу в сумі 55 979, 10 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних залишено без змін.

Уважаючи, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.12.2017 № 0084851207 про сплату штрафу в сумі 55 979,10 грн. є безпідставним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аскон» звернулась до суду за захистом своїх прав.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з огляду на наступне

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Приписами п. 75.1, пп. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно з положеннями п.76.1 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З метою удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, наказом Міністерством доходів і зборів України № 165 від 14.06.2013 затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця» (далі - Наказ № 165)

Пунктом 2.5.1 даного Наказу визначено, що після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки; у разі відсутності помилок (порушень) у податковій звітності - до впровадження в промислову експлуатацію АС «Камеральна електронна перевірка» інспектор у тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку у графі "порушень (помилок) не виявлено" (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС «Камеральна електронна перевірка» складається (формується) Довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною IP-адресою.

Отже, предметом камеральної перевірки є перевірка даних податкової звітності, за результатами якої встановлюється наявність або відсутність: помилок (порушень) у податковій звітності; неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності.

Однак, суд звертає увагу на те, що з наявного в матеріалах справи акту перевірки убачається, що предметом її дослідження була не податкова звітність позивача, а установлення наявності порушення визначеного податковим законодавством граничного терміну реєстрації податкових накладних, складених позивачем.

Таким чином, термін реєстрації податкових накладних не може бути об'єктом, який підлягає вивченню (перевірці) контролюючим органом шляхом проведення камеральної перевірки, оскільки не є даними податкової звітності, що відповідає абз. 2 п. 76.1 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що недотримання умов та порядку проведення перевірки тягне за собою відсутність правових наслідків такої у вигляді прийнятого податкового повідомлення-рішення. Даний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 27.01.2015 у справі № 21-425а14, згідно якої, дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути належною підставою проведення перевірки. Невиконання таких вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Крім того, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0084851207 від 28.12.2017 є протиправним з огляду на таке.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (п. 1.1 ст. 1 ПК України)

Згідно з приписами п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Починаючи з 01.02.2015, реєстрації в ЄРПН підлягають усі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування (пункт 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Отже, платник податку має можливість зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН протягом 15 календарних днів, наступних за датою їх складання.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 14.1.60 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з вимогами п. 120?. 1 ст.120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 10% за порушення терміну реєстрації податкової накладної № 7 від 30.10.2017 до 15 календарних днів, у сумі 55979,10 грн., відповідно до абз. 1 п. 120?.1 ст. 120? ПКУ, що підтверджується розрахунком штрафу доданим до податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується наявними доказами, позивач 15.11.2017 декілька разів надсилав податкову накладну № 7 від 30.10.2017, проте отримував відмову у прийнятті в зв'язку з тим, що сума податку на додану вартість в документі не може перевищувати суму ліміту на рахунку податку на додану вартість продавця.

Проте, з доданого до позовної заяви скріншоту з електронного кабінету платника податків убачається, що станом на 20-41 год. 15.11.2017 сума ліміту на рахунку була достатньою для реєстрації податкової накладної.

Надалі, спроба позивачем здійснити реєстрацію податкової накладної № 7 була 15.11.2017 о 20-57 год. (відправлено до ДФС України), однак надійшла квитанція про відмову в реєстрації у зв'язку з закінченням операційного дня, на що товариством 16.10.2017 о 00-05 год. направлено на реєстрацію накладна № 7, яка уже в подальшому була прийнята та зареєстрована.

Таким чином, суд вважає, що положеннями ПК України та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено обмежень щодо кінцевих термінів подачі податкових накладних на реєстрацію до закінчення операційного дня, що у свою чергу не може бути поставлено в провину товариству, оскільки ним виконано установлені податковим законодавством вимоги, а затримка з доставкою документа до центрального рівня ДФС України не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.

Наведені висновки відповідають практиці застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейським судом з прав людини.

Згідно положенням ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 23 липня 2002 року «Справа «Компанія «Вестберґатаксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що - для цілей статті 6 Конвенції - заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні. У вказаній справі було застосовано третій критерій тесту Енгеля для визначення випадків, коли йдеться про кримінальне обвинувачення, у розумінні Конвенції, а саме - критерій правових наслідків для адресата.

Таким чином, Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції.

Передбачені п. 120?. 1 ст. 120 Податкового кодексу України штрафи, за своєю тяжкістю та каральним характером, цілком відповідають санкціям, притаманним для застосування за кримінальні правопорушення, а відтак, наявні всі підстави для застосування ч. 2 ст. 6 Конвенції, яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини.

Таким чином, суд уважає, що у позивача була відсутня технічна можливість своєчасно зареєструвати податкову накладну, у зв'язку з тим, що протягом певного проміжку часу податкова накладна не була доставлена до центрального рівня ДФС України, та як наслідок не зареєстрована протягом операційного дня. Також, необхідно зауважити, що матеріалами справи підтверджується, що товариство вживало усіх можливих заходів щодо своєчасної реєстрації податкової накладної, а обставини затримки не залежали від волі платника податків, а відтак, відсутня вина у несвоєчасній реєстрації податкових накладних, що виключає застосування податковим органом до платника вказаних штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України, а доводи, викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та вищенаведеним, з огляду на що, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає, що судові витрати, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Керуючись статтями 72 - 78, 139, 241, 244, 246, 255,257, 262, 293, 295 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аскон» (ЄДРПОУ 40981378, вул. Кудрявська, 3/5, літера «А», офіс 411, м. Київ, 04053) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) № 0084851207 від 28.12.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аскон» (ЄДРПОУ 40981378, вул. Кудрявська, 3/5, літера «А», офіс 411, м. Київ, 04053) сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко