Постанова № 74133482, 16.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2018 рокусправа № 804/4975/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дадим Ю.М.

судді: Божко Л.А. Уханенко С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року (суддя Верба І.О.) ухвалене в місті Дніпро у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковської А.О. (винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 27.06.2017 року ВП №52805719);

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 27.06.2017 року ВП №52805719, винесеної старшим державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковською А.О.;

- визнати протиправними дій старшого державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковської А.О. (винесення постанови про накладання штрафу від 23.06.2017 року ВП №52805719);

- скасувати постанову про накладання штрафу від 23.06.2017 року ВП №52805719, винесену старшим державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковською А.О.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року адміністративний позов було задоволено частково. Скасовано постанову про накладання штрафу від 23.06.2017 року, постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2017 року, постанову про стягнення виконавчого збору від 27.06.2017 року винесені у виконавчому провадженні №52805719 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковською Альоною Олександрівною.

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що достатньою підставою для законного та правомірного стягнення з боржника виконавчого збору по немайновому виконавчому провадженню є зазначення безпосередньо у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору. Також, відповідач зазначив, що відсутність у позивача коштів для виплати заборгованості перед стягувачем не є поважною причиною для невиконання чинного рішення суду.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 грудня 2015 року у справі №202/8869/15-а визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_3 щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду 2-ї групи, особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі п'ятьох мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська зробити точний перерахунок, виплатити та призначити щорічну допомогу на оздоровлення ОСОБА_3 відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі п'ятьох мінімальних заробітних плат на день дії виплати за 2015 рік з урахуванням фактично виплаченої суми.

Розпорядженням Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті ради п/в 49130 від 04.04.2016 року ОСОБА_3 було призначено виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 5970 грн. на підставі постанови суду від 23 грудня 2015 року у справі №202/8869/15-а.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковської А.О. від 26.07.2016 року відкрито виконавче провадження №51775267.

В подальшому, виконавчий лист №202/8869/15-а, виданий 11.05.2016 року, постановою державного виконавця у ВП №51775267 від 01.11.2016 року повернуто стягувачеві на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у зв'язку з виникненням обставин, що ускладнюють можливість виконання відповідного рішення у повному обсязі, а саме в частині виплати коштів, із встановленням строку пред'явлення виконавчого документу до виконання повторно - 01.11.2019 року.

Постановою від 03.11.2016 року, винесеною старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковською А.О. на підставі заяви ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження, відкрито виконавче провадження №52805719 з примусового виконання виконавчого листа №202/8869/15-а, запропоновано боржнику - Управлінню праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради виконати рішення самостійно протягом 10 робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження.

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 18.11.2016 року за №4168, Управлінням здійснено перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_3, сума перерахунку склала 5970 грн., виплата нарахованої суми не проведена.

22.11.2016 року за вих.№02.114/16410 державним виконавцем складена та направлена начальнику Управлінню вимога з'явитись на прийом до державного виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, надати на адресу відділу примусового виконання документи, що підтверджують здійснення точного перерахунку, виплату та призначення щорічної допомоги стягувачу (а.с.58-59).

На вказану вимогу Управлінням надана відповідь, подана відповідачу 25.11.2016 року вх.№6877, згідно якої втретє надано підтвердження здійсненого перерахунку та нарахування стягувачу сум на оздоровлення, зазначено про відсутність видатків на виконання судових рішень.

19.12.2016 року за вих.№02.114/17541 державним виконавцем складена та направлена начальнику Управлінню вимога аналогічного змісту попередній вимозі від 22.11.2016 року.

Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради звернулось до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2016 року ВП №52805719, який розглянутий у справі №202/7330/16-а, провадження № 2-а/202/12/2017.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 року, в задоволенні позовних вимог Управлінню праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради відмовлено.

13.04.2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковською А.О. при примусовому виконанні виконавчого листа №202/8869/15-а, виданого 11.05.2016 року ВП №52805719, було винесено постанову про накладання штрафу за невиконання рішення суду на боржника Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради в розмірі 5100 грн.

05.05.2017 року на адресу відділу Управлінням направлено лист вих.№1481, яким на підтвердження відсутності коштів на виконання судових рішень в 2017 році надано копію паспорту бюджетної програми на 2017 рік, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України №233/205 від 15.02.2017 року, із поясненням причин невиконання судового рішення в частині виплати коштів. При цьому зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ" передбачено безспірне списання коштів на підставі виконавчих документів.

13.05.2017 року з рахунків Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради Управлінням державної казначейської служби України в Індустріальному районі міста Дніпра було стягнуто на користь держави штраф у розмірі 5100 грн., згідно постанови про накладання штрафу ВП №52805719 від 13.04.2017 року.

Також, постанова про накладення штрафу була оскаржена Позивачем в судовому порядку.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року у справі № 202/3018/17, провадження №2-а/202/147/2017, у задоволенні позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті ради про визнання виконавчих дій старшого державного виконавця протиправними та скасування постанови від 13.04.2017 року ВП№52805719 про накладання штрафу відмовлено повністю.

23.06.2017 року державним виконавцем у ВП №52805719 винесена оскаржувана в цій справі постанова, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника штраф у розмірі 10200 грн. на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

23.06.2017 року державним виконавцем у ВП №52805719 винесена постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження на організацію та проведення виконавчих дій, а саме внесення ВП до системи АСВП, в розмірі 51 грн.

27.06.2017 року за вих.№02.1-47/10663 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення Управлінням праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті ради в особі уповноважених осіб .

27.06.2017 року державним виконавцем у ВП№52805719 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки 27.06.2017 року за вих.№02.1-47/10663 на адресу Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення в порядку статей 63, 75, 76 Закону України "Про виконавче провадження", статей 214 КПК України, статті 382 КК України.

27.06.2017 року державним виконавцем у ВП №52805719 винесена оскаржувана в цій справі постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 5800 грн. на підставі статей 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних постанов, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання судового рішення Управлінням праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення з державного бюджету та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для прийняття постанови про накладення штрафу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В свою чергу, положення ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» визначають, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, здійснюється у випадку відсутності поважних причин такого невиконання.

Як було встановлено судом, невиконання рішення було допущено Позивачем з огляду на відсутність у бюджеті видатків на виконання судових рішень та відсутністю повноважень по розпорядженню коштів, сформованих за іншим призначенням.

В свою чергу, виходячи з положень постанови КМУ від 26 жовтня 2016 року №760, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, суд апеляційної інстанції вважає належними висновки суду першої інстанції, що слід розрізняти неможливість відмови судами у задоволенні позовних вимог фізичних осіб у спорах з органами, які нараховують та виплачують соціальні платежі, у разі відсутності коштів на відповідні виплати (такий висновок повністю кореспондується із правовими позиціями ЄСПЛ), та фактичною відсутністю коштів у таких органів задля виконання судових рішень, як поважність причин неможливості виконання судового рішення, оскільки в такому випадку невиконання судового рішення не залежить від волі або дискреційних повноважень у відповідних органів, на які покладено обов'язки по нарахуванню та виплати соціальних платежів.

Поряд з вказаним, необхідно зауважити, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Вказана правова позиція також кореспондується з позицією Верховного суду України, викладеній в постанові від 02.12.2015 року.

Отже, з зазначеного вбачається, що невиконання Позивачем в даному випадку судового рішення з огляду на відсутність відповідного фінансового забезпечення має поважний характер, що в свою чергу має наслідком необґрунтованість прийняття постанови про накладення штрафу від 23.06.2017 року ВП №52805719 та необхідність його скасування.

Щодо обґрунтованості скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 27.06.2017 року ВП №52805719, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

В свою чергу, відповідно до ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як свідчать встановлені обставини справи, постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2017 року ВП №52805719 була прийнята на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки 27.06.2017 року за вих.№02.1-47/10663 на адресу Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення в порядку статей 63, 75, 76 Закону України "Про виконавче провадження", статей 214 КПК України, статті 382 КК України.

Отже, винесення оскаржуваної постанови про стягнення судового збору є наслідком закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, Закону України "Про виконавче провадження".

Приписами п.11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З зазначеного вбачається, що підставою для закінчення виконавчого провадження №52805719 стало направлення державним виконавцем повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у зв'язку із повторним невиконанням судового рішення.

Між тим, як було встановлено судом, невиконання судового рішення було допущено Позивачем з поважних причин, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновків щодо повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, та як наслідок відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження згідно пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, виходячи з зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним винесення Відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження, та постанови про стягнення виконавчого збору.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про вісдсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст. 243, ст..272, ст.287, ст.308, ст. 310, ст.315, ст.316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: С.А. Уханенко