Рішення № 74133254, 17.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 травня 2018 року 12:03 № 826/2531/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., за участю секретаря судових засідань Огнивого Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_3до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпроскасування податкового повідомлення - рішення від 26.01.2017 №0000521306 та наказу від 09.12.2016 №7901,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_4

представника відповідача - Зайкіної К.В.

свідка - ОСОБА_5,

свідка - ОСОБА_6

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 травня 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.01.2017 №0000521306 та наказ від 09.12.2016 №7901 в частині додатку №7 щодо призначення фактичної перевірки позивача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 21.12.2016 №26/331/40/30633193119, прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2017 №0000521306. Також позивач зазначив, що законних підстав для проведення фактичної перевірки не було, оскільки наказ про проведення перевірки був оформлений з порушенням норм, встановлених податковим законодавством. І взагалі відсутні докази, що фактична перевірка дійсно проводилась.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що перевірка проводилась на законних підставах, а висновки акта перевірки від 21.12.2016 №26/331/40/30633193119 є обґрунтованими та відповідно, податкове повідомлення-рішення від 26.01.2017 №0000521306 є таким, що прийнято у відповідності з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - магазину-кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- факт реалізації одного пакету (Tetra Pak) вина ординарного столового напівсолодкого червоного "Перлина Бурнасу" місткістю 1, 00 л., вміст спирту 13% за ціною 31, 00 грн., без застосування реєстратора розрахункових операцій та видачі фіскального чеку чи квитанції, чим порушено пункти 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

- ціна реалізації вищевказаної продукції - 31, 00 грн., тобто нижча від мінімальної роздрібної ціни, встановленої законодавством (33, 00 грн.), чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2018 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" та статтю 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів";

- не надання документів, що підтверджують трудові відносини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та продавцем магазину ОСОБА_7.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 21.12.2016 №26/331/40/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2017 №0000521306, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства в сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в розмірі 10 000, 00 грн..

ОСОБА_3 не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції станом на момент проведення перевірки), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункти 80.1, 80.2 та 80.5 статті 80 Податкового кодексу України).

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення, зокрема, фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Приписами статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичну перевірку господарської одиниці позивача - магазину-кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було проведено на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09.12.2016 №7901, додатку до наказу від 09.12.2016 №7, направлень на перевірку від 12.12.2016 №6562/26-15-4001 та №6561/26-15-4001.

Матеріали справи свідчать, що працівник магазину позивача ОСОБА_7 була ознайомлена з направленням на перевірку та наказом про проведення перевірки 19.12.2016, тобто у день її проведення, про що свідчать зазначення її прізвища, ініціалів та підпису на відповідних направленнях та відповідає вимогам податкового законодавства.

Крім того, з наявного в матеріалах справи додатку від 09.12.2016 №7 до наказу про проведення перевірки вбачається, що в ньому зазначено назву суб'єкта господарювання щодо якого планується проведення перевірки, його адресу, тривалість перевірки та дату початку її проведення.

Будь-яких письмових зауважень позивача чи ОСОБА_7 (працівника магазину-кафе) щодо невідповідності пред'явлених контролюючим органом документів на проведення фактичної перевірки вимогам податкового законодавства на час здійснення відповідних дій, матеріали справи не містять, що дає суду підстави вважати, що на момент проведення фактичної перевірки, у позивача не виникало зауважень щодо пред'явленої відповідачем документації та правомірності проведення перевірки.

Доказів, які б підтверджували посилання позивача на невідповідність наказу на проведення перевірки та додатку №7 вимогам Податкового кодексу України позивачем суду не надано, з матеріалів справи вбачається, що наказ від 09.12.2016 №7901 відповідає вимог законодавства, а тому позовні вимоги щодо його скасування не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач відмовився від отримання Акту перевірки, про що було складено акт відмови від підписання та отримання акта перевірки від 21.12.2016 №332/26-15-40-01-14.

Контролюючим органом, в свою чергу, 22.12.2016 було направлено Акт перевірки на юридичну адресу позивача, про що свідчить копія фіскального чека «Укрпошта» від 22.12.2016 наявна в матеріалах справи, та отримано ОСОБА_3 16.01.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, відповідачем було вчинено всі необхідні дії згідно з вимогами Податкового кодексу України щодо проведення фактичної перевірки, складання акту у разі відмови суб'єкта господарювання від отримання акту перевірки та його надсилання на адресу позивача.

Що стосується виявлених Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві під час проведення фактичної перевірки порушень позивачем, суд зазначає наступне.

За приписами пункту 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854, роздрібна торгівля алкогольними напоями - це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових

документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно із приписами пункту 80.4 статті 80 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Так, з матеріалів справи та пояснень свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні 17.05.2018 вбачається, що контролюючим органом було проведено контрольну закупку одного пакету (Tetra Pak) вина ординарного столового напівсолодкого червоного «Перлина Бурнасу» місткістю 1, 00 л., вміст спирту 13% за ціною 31, 00 грн. Свідком зазначено, що при придбанні вказаної продукції працівниками магазину позивача не було надано фіскального чеку чи квитанції, що передбачено вказаними вище положеннями Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2018 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» встановлено, що мінімальний розмір роздрібної ціни, зокрема, на вино виноградне натуральне у скляній тарі місткістю 0,7 л в іншій тарі місткістю 1 л. становить 33, 00 грн., проте як вбачається з Акту перевірки та пояснень свідка ОСОБА_5, під час проведення контрольної закупки відповідачем було придбано один пакет (Tetra Pak) вина ординарного столового напівсолодкого червоного «Перлина Бурнасу» місткістю 1 л., вміст спирту 13% за ціною 31, 00 грн.

Позивачем в свою чергу не надано суду жодної первинної документації щодо проведення господарської діяльності у магазині-кафе за адресою: АДРЕСА_1, також не надано суду ліцензії на продаж алкогольних напоїв, видаткових накладних, документації стосовно продукції, що перебуває на реалізації, документації щодо залишків продукції, інформації по розпорядку роботи магазину-кафе.

Стосовно зафіксованого в Акті перевірки порушення щодо не надання документів, що підтверджують трудові відносини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та продавцем магазину ОСОБА_7, суд звертає увагу, що згідно з приписами статті 26 Кодексу законів про працю працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, матеріали справи не містять доказів укладання трудового договору між позивачем та ОСОБА_7.

Аналізуючи наведене, суд звертає увагу, що позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження та обґрунтування позиції, викладеної в позовній заяві, жодної первинної документації щодо проведеної позивачем господарської діяльності, контролюючим органом, в свою чергу надано суду документацію на підставі якої проводилась фактична перевірка та змістовні пояснення стосовно виявлених порушень.

Таким чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу викладеними в акті перевірки 21.12.2016 №26/331/40/30633193119 та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними, а податкове повідомлення-рішення від 26.01.2017 №0000521306 таким, що винесене з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 21.05.2018.