Ухвала суду № 74133093, 17.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження по справі

17 травня 2018 року м. Київ№ 826/16886/16Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі судового засідання Ксендзові А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до треті особи: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича Публічне акціонерне товариство «Приватбанк», Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4про скасування рішенняза участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5;

відповідач та треті особи 2, 3, 4: не з'явилися;

від третьої особи 1: ОСОБА_6;

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Приватбанк», Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просить скасувати рішення про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за результатом якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено номер запису про право власності: 16698753.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.01.2017 р. суддею Кузьменко В.А. відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.10.2015 р. справу прийнято до свого провадження суддею Васильченко І.П.

В судовому засіданні представником ПАТ «КБ «Приватбанк» заявлено клопотання про закриття провадження по справі. Клопотання обґрунтовано тим, що спір в даній справі існує спір про право, а тому вона не може бути розглянута за правилами адміністративного судочинства.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження по справі, оскільки вважає, що спір є публічно-правовим, а тому його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Представник третьої особи 1 підтримав заявлене клопотання.

Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Ознайомившись із клопотанням ПАТ «КБ «Приватбанк» про закриття провадження по справі, суд приходить до висновку про його обґрунтованість та наявність підстав для його задоволення, про що вважає за необхідне зазначити наступне.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 5 цього ж Кодексу).

У ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем на підставі дублікату договору іпотеки квартири, посвідченого 25.10.2007 р. за реєстровим № 11330 було внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1, де власником зазначено ПАТ «КБ «Приватбанк».

Реєстрація права власності ПАТ «КБ «Приватбанк» на квартиру - предмет іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 була обумовлена наступним.

Так, ОСОБА_4 - сином позивача, було укладено кредитний договір № KIJ0GA0000102P від 25.10.2007 р. з ПАТ «КБ «Приватбанк».

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № KIJ0GA0000102P від 25.10.2007 р. було укладено договір іпотеки квартири від 26.10.2017 р., в якому предметом договору є надання іпотекодавцями: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в іпотеку нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 27 договору іпотеки квартири звернення стягнення на предмет іпотеки квартири за вибором іпотекодержателя може бути здійснено шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавців.

ПАТ «КБ «Приватбанк» надсилав лист-вимогу ОСОБА_4 стосовно добровільного звільнення квартири, що є предметом іпотеки.

У провадженні Солом'янського районного суду м.Києва розглядається справа № 760/17040/16-ц за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, ПАТ «КБ «Приватбанк» було застосовано процедуру судового звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач, вважаючи, що діями приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ПАТ «КБ «Приватбанк» було порушено його законні права та інтереси, звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва із позовом, вважаючи, що дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Проте суд не може погодитися із позицією позивача з огляду на наступне.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Положення вказаної статті кореспондуються із положеннями ч. 1 ст. 19 названого Кодексу (в редакції, чинній на час розгляду даної справи).

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Так, з установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24 січня 2017 року у справі №815/6165/14 та постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі № 815/6956/15.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладене вище, беручи до уваги норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а відтак провадження у справі слід закрити.

Керуючись ст. ст. 238, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження по справі № 826/16886/16 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Приватбанк», Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за результатом якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено номер запису про право власності: 16698753.

Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвалу направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293-295 цього ж Кодексу.

Суддя І.П. Васильченко

Повний текст ухвали складено та підписано 18.05.2018 р.