Ухвала суду № 74132977, 21.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

21 травня 2018 року м. Київ№ 826/17898/17Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні заяву про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича,

треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

ОСОБА_2

про визнання протиправними дій, скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства АТ "Дельта Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_2, в якому просить:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо визнання нікчемним Договору про відступлення права вимоги від 06 лютого 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс";

- скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо визнання нікчемним Договору про відступлення права вимоги від 06 лютого 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Через канцелярію суду 12.03.2018 року відповідачем подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, яку вмотивовано тим, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів в результаті виявлення та віднесення до категорії нікчемних на підставі пунктів 1-3, 7, частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Договору про відступлення права вимоги від 06 лютого 2015 року, позивач повинен був дізнатися із направленого АТ «Дельта Банк» 04.11.2015 письмового повідомлення про нікчемність правочину, з огляду на що, відповідач вважає строк звернення позивача до суду пропущеним.

Ознайомившись із заявою відповідача залишення позову без розгляду, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання визначаються частиною першою статті 167 КАС України, частиною другою якої встановлюється, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Суд звертає увагу на те, що заяву про залишення позову без розгляду подано уповноваженим представником відповідача Король В.В. за довіреністю від 30.10.2017 року.

Надаючи оцінку заяві відповідача на предмет дотримання вимог частини першої статті 167 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення заяви відповідача без розгляду або для відмови у прийнятті такого клопотання.

Позивач у позовній заяві зазначає, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів ТОВ «Вердикт Фінанс» дізналося 18.07.2017 року, після того, як уповноважений представник позивача ознайомився з матеріалами справи №910/5681/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», треті особи Фонд гарантування фізичних осіб та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії, у Київському апеляційному господарському суді, в яких представником виявлено копію протоколу засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015 року та копію повідомлення про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 06.02.2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Фінанс», з огляду на що, позивач не вважає строк звернення до суду із адміністративним позовом пропущеним.

Відповідачем у заяві про залишення позовної заяви без розгляду зазначено, що позов ТОВ «Вердикт Фінанс» подано з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки під час здійснення Уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», було виявлено нікчемний правочин - Договір про відступлення права вимоги від 06.02.2015 року, укладений між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Фінанс». На виконання пункту 1.20 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року №2, відповідачем 04.11.2015 року ТОВ «Вердикт Фінанс», направлені повідомлення про нікчемність правочину за вх. №1364, №1365, №1366, №1367, що підтверджено описами вкладення у цінний лист, реєстром згрупованих поштових відправлень (цінних листів) та поштовою квитанцією, з огляду на що, про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивач дізнався 04.11.2015 року.

Крім того, відповідачем звернуто увагу суду на те, що у квітні 2017 року з метою поновлення порушених прав АТ «Дельта Банк» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання нікчемного Договору про відступлення права вимоги від 06.02.2015 року недійсним та застосування наслідків недійсності правочину. На виконання частини першої статті 56 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на момент звернення до суду), АТ «Дельта Банк» направлено копію позовної заяви та доданих до неї документів, серед яких наявне повідомлення про нікчемність правочинів від 04.11.2015 року з доказами направлення та Протокол №66 від 24.09.2015 року засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, на адресу відповідача - ТОВ «Вердикт Фінанс».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 року відкрито провадження у справі №910/5681/17 за позовом АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» та призначено до судового розгляду у судовому засіданні 26.04.2017 року.

Відповідачем наголошується на тому, що позивачу було відомо про існування господарської справи №910/5681/17, оскільки із змісту судового рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року вбачається, що представником ТОВ «Вердикт Фінанс» подавалися клопотання про відкладення розгляду справи 24.04.2017 року, 29.05.2017 року, відзиви на позовну заяву АТ «Дельта Банк», у якому просив відмовити у задоволенні позову 19.05.2017 року, 29.05.2017 року, а також про присутність представника ТОВ «Вердикт Фінанс» у судовому засіданні 24.05.2017 року.

Зокрема, відповідач зазначає, що 13.05.2017 року АТ «Дельта Банк» отримано відзив ТОВ «Вердикт Фінанс» на позовну заяву АТ «Дельта Банк», який датовано 10.05.2017 року.

Господарським судом міста Києва ухвалено 06.07.2017 року рішення у справі №910/5681/17 про часткове задоволення позовних вимог АТ «Дельта Банк», яким визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 06.02.2015 року, укладений між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Фінанс».

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем надаються суду неправдиві відомості в контексті строку виявлення порушеного права в результаті прийняття рішення про віднесення до категорії нікчемних Договору відступлення права вимоги від 06.02.2015 року, оскільки у разі не отримання копії повідомлення про нікчемність правочину, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав та інтересів в березні 2017 року, отримавши позовну заяву АТ «Дельта Банк» про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 06.02.2015 року або у квітні 2017 року, отримавши копію ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/5681/17 за позовною заявою АТ «Дельта Банк». Зокрема, подання клопотань про відкладення розгляду справи ТОВ «Вердикт Фінанс» та відзиву на позовну заяву свідчать про обізнаність ТОВ «Вердикт Фінанс» із розглядом Господарським судом міста Києва справи №910/5681/17, предметом якої є визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 06.02.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс».

Тому, відповідач просить залишити адміністративний позов без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Вирішуючи питання залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи №826/17898/17, позовну заяву в подано 28.12.2017 року через канцелярію суду, що підтверджується відбитком штемпеля канцелярії суду та зареєстровано за вх. №826/17898/17.

Відповідно до частини першої статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо визнання нікчемним Договору про відступлення права вимоги від 06.02.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс».

Позивач вважає, що строк звернення до суду не потребує поновлення судом, оскільки ним дотриманий. У позовній заяві позивачем зазначено, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів ТОВ «Вердикт Фінанс» дізналося 18.07.2017 року, після того, як уповноважений представник позивача ознайомився з матеріалами справи №910/5681/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», треті особи Фонд гарантування фізичних осіб та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії, у Київському апеляційному господарському суді, в яких представником виявлено копію протоколу засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015 року та копію повідомлення про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 06.02.2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Фінанс».

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що події, які вказані позивачем у позові та дії, які ним оскаржуються, мали місце в лютому 2015 року.

Відповідно до частин першої другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

З відзиву на позовну заяву, поданого відповідачем через канцелярію суду 12.03.2018 року, судом встановлено, що 05.11.2015 року відповідачем ТОВ «Вердикт Фінанс», направлено повідомлення про нікчемність правочину від 04.11.2015 року №1367 за вх. №1364, що підтверджено описом вкладення у цінний лист, реєстром згрупованих поштових відправлень (цінних листів) та поштовою квитанцією.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-17цс17 від 22.02.2017 року зазначено: "порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також впливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше".

З огляду на доведеність відповідачем та не спростування позивачем факту направлення повідомлення про нікчемність правочину від 04.11.2015 року відповідачем позивачу, суд дійшов висновку, що про своє порушене право позивач мав дізнатися та дізнався, отримавши повідомлення про нікчемність правочину від 04.11.2015 року №1367 за вх. №1364, однак до суду звернувся лише 28.12.2017 року із порушенням строку звернення до суду, що підтверджується відбитком штемпеля на адміністративному позову.

Водночас, судом з матеріалів справи та відкритих джерел Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 06.04.2017 року ПАТ «Дельта Банк» подано позовну заяву до Господарського суду міста Києва, що підтверджено копією позовної заяви, долученої відповідачем до матеріалів справи, а саме відбитком штемпеля вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва від 06.04.2017 року, де відповідачем визначено ТОВ «Вердикт Фінанс» та залучено в якості третіх осіб Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_2, в якій ПАТ «Дельта Банк» просить, зокрема, визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги, укладений 06 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс».

Відповідачем також долучено копію відзиву на позовну заяву за підписом уповноваженого представника ТОВ «Вердикт Фінанс» за довіреністю С.В. Сінчук, надіслану ПАТ «Дальта Банк», який зареєстровано 13.05.2017 року вх. №10762, що свідчить про те, що станом на 10.05.2017 року ТОВ «Вердикт Фінанс» відомо про існування господарської справи №910/5681/17.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року у справі №910/5681/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», треті особи Фонд гарантування фізичних осіб та ОСОБА_2, про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії, позовні вимоги задоволено частково та встановлено нікчемність Договору від 06.02.2015 року про відступлення права вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс».

Із змісту судового рішення від 07.06.2017 року вбачається, що 29.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача (ТОВ «Вердикт Фінанс») надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника Відповідача (ТОВ «Вердикт Фінанс»). Зокрема, у судовому рішенні зазначено про подання представником ТОВ «Вердикт Фінанс» клопотання про відкладення розгляду справи 24.04.2017 року, відзивів на позовну заяву АТ «Дельта Банк», у якому просив відмовити у задоволенні позову 19.05.2017 року та 29.05.2017 року, а також про присутність представника ТОВ «Вердикт Фінанс» у судовому засіданні 24.05.2017 року.

ТОВ «Вердикт Фінанс» 05.07.2017 року подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року по справі №910/5681/17, яку підписано уповноваженим представником ТОВ «Вердикт Фінанс» Стрикалем Олександром Васильовичем, який, відповідно до довіреності від 06.09.2017 року, яку додано до позовної заяви, є також уповноваженим представником ТОВ «Вердикт Фінанс» в адміністративній справі №826/17898/17.

Апеляційну скаргу від 05.07.2017 року підписано представником Стрикалем О.В. 26.06.2017 року, що також свідчить про те, що позивачу стало відомо про порушене право не 18.07.2017 року, як ним зазначено у позовній заяві в адміністративній справі №826/17898/17, яку також підписано представником Стрикалем О.В., що підтверджується матеріалами справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 року у справі №910/5681/17 апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Фінанс» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року у справі №910/5681/17 - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.10.2017 року у справі №910/5681/17 касаційну скаргу ТОВ «Вердикт Фінанс» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 року у справі №910/5681/17 повернуто заявнику без розгляду.

Частиною четвертою статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року набрало законної сили 23.06.2017 року, а, отже, має преюдиційне значення для вирішення адміністративної справи №826/17898/17.

З огляду на що, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року, яким визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги, укладений 06 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», та постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 року у справі №910/5681/17, підтверджуються обставини направлення АТ «Дельта Банк» на адресу ТОВ «Вердикт Фінанс» повідомлення №1364 від 04.11.2015 року про нікчемність Договору про відступлення права вимоги від 06.02.2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Фінанс», що підтверджено реєстром згрупованих поштових відправлень (цінних листів) за 05.11.2015 рік та обізнаність позивача про порушення його прав та інтересів до дати 18.07.2017 року, яку позивач зазначає в якості початку відліку строку звернення до адміністративного суду.

Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та не обґрунтовано поважності причин пропуску строку для звернення до суду у позовній заяві, встановленого чинним законодавством відповідно до статей 122, 123 КАС України, натомість вказано про звернення до суду в межах шестимісячного строку, з огляду на що, позовну заяву слід залишити без розгляду.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (п.137), рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (п. 51).

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа «Каменівська проти України»), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частиною третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та з урахуванням європейської судової практики, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача та залишення позовної заяви без розгляду в порядку реалізації пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, оскільки позивач звернувся з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 4, 5, 6,7, 44, 47, 122, 123, 166, 240, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

2. Залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" до Уповноваженої особи Фонду гарантування фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства АТ "Дельта Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_2, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства і може бути оскаржена відповідно до положень статей 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Маруліна Л.О.