Рішення № 74132059, 21.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 р. № 820/2677/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- скасувати рішення № 97 від 30.03.2018 року Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про відмову в перерахунку пенсії;

- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, починаючи з 01 жовтня 2017 року, провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- допустити судове рішення до негайного виконання.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку у відповідача як інвалід 2 групи інвалідності. У відповідності до довідки МСЕК серії НОМЕР_4 від 25.04.2007 року причина інвалідності: захворювання, пов'язане з виконанням військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС. У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148, яким внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії. Листом №4966/46-06 від 30.03.2018 року відповідач повідомив про відмову в перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність підстав для такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії, посилаючись на те, що в ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС ОСОБА_1 приймав участь не під час проходження дійної строкової військової служби. Також позивачем отримано рішення про відмову у перерахунку пенсії №97 від 30.03.2018 року, в якому викладено ті ж самі доводи стосовно відмови. На думку позивача, відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови у проведенні перерахунку його пенсії. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 19.04.2018 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Позивачем подано через канцелярію суду також заяву, в якій просить суд доповнити позовні вимоги наступним клопотанням: зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова подати у місячний строк з дня отримання постанови суду звіт про виконання судового рішення.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки оскаржувані у даній справі позивачем дій, вчинені у відповідності до норм діючого законодавства, а рішення про відмову у перерахунку пенсії позивача було прийнято у зв'язку з відсутністю, визначених законодавством підстав для проведення перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Вказаного висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що положення п.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стосуються осіб, які приймали участь у ліквідації аварії на ЧАЄС під час проходження дійсної строкової служби, а позивач під час участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС не проходив дійсну строкову службу. Отже, на думку відповідача позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивачем надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву із викладенням власної позиції стосовно заперечень проти позову відповідача.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшло заперечення на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_3, довідкою МСЕК серії НОМЕР_4 від 25.04.2007 року та посвідченням серії НОМЕР_1 особи, яка має право на пільги, встановлені для ветеранів війни - інвалідів війни.

Також, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 20.01.2004 року Фрунзенським районним військовим комісаріатом м. Харкова, позивач є ветераном військової служби.

При цьому, позивач перебуває на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова з 30.07.1990 року та отримує пенсію по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, відповідно до ч.1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 у розмірі фактичних збитків, довічно.

Матеріали справи свідчать, що 16.03.2018 року позивач звернувся до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова з заявою про перерахунок пенсії з 01.10.2017 року з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року у зв'язку з тим, що постанова КМУ №851 від 15.11.2017 року набрала чинності з дня опублікування та застосовується з 01.10.2017 року.

Листом №4966/46-06 від 30.03.2018 року відповідачем у відповідь на заяву ОСОБА_1 повідомлено, що в управління відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо перерахунку пенсії згідно ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки вказані зміни стосуються громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби.

З наявної в матеріалах справи копії рішення №97 від 30.03.2018 року Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку призначеної пенсії з 01.10.2017 року згідно ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 року. В якості підстави для відмови у проведенні перерахунку пенсії вказано, що відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії перераховують особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і які внаслідок цього стали особами з інвалідністю, - тобто тільки особам, які отримали інвалідність під час проходження дійсної строкової служби. При цьому, вказано, що ОСОБА_1 звернувшись до управління не надав документального підтвердження, що він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС під час проходження дійсної строкової військової служби, про місце та період проходження дійсної строкової служби або перебування на зборах, а також відомостей коли саме йому була встановлена група інвалідності, а також повідомлено, що в порушення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, подано заяву про перерахунок пенсії не встановленого зразка.

На думку позивача, дій відповідача щодо відмови у перерахунку його пенсії як і прийняте рішення є протиправними та такими, що порушують його права.

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Положеннями ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Зі змісту адміністративного позову та доданих до нього документів вбачається, що з 01.05.1986 року по 30.05.1986 року позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС.

Матеріали справи містять копію військового квитка серії НОМЕР_5, в якому вказано, що в 1986 році ОСОБА_1 як військовозобов'язаний, проходив спеціальні військові збори з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі в/ч 15731 на протязі 30 діб (в травні місяці).

Також відповідно до довідки № 9 від 30.05.1986 року, виданої військовою частиною № 15731 та архівної довідки № 14821 від 17.03.2006 року, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, вбачається, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (знаходився на учбових зборах) у складі військовій частині 15731 (с. Оране), прибув: наказ № 02 від 01.05.1986 року, вибув: наказ № 27 від 30.05.1986 року, виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАНС у зоні № 3 згідно наказу «Про перелік частин військової частини 83279, працюючих у зоні №3», який доданий до архівної довідки.

З огляду на вище вказане, враховуючи положення ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач є військовослужбовцем.

Суд зазначає, що положеннями ст. 59 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ визначено порядок виплати пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Як встановлено судовим розглядом Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ викладено у новій редакції, відповідно до якої особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

При цьому, пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З огляду на вище викладене та враховуючи обставини того, що позивач в розумінні положень ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ є особою, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, то він відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії позивача №97 від 30.03.2018 року без врахування усіх обставин.

Щодо посилань відповідача у вказаному рішенні №97 від 30.03.2018 року на те, що ОСОБА_1, звернувшись до управління, не надав документального підтвердження, що він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС під час проходження дійсної строкової військової служби, про місце та період проходження дійсної строкової служби або перебування на зборах, а також відомостей коли саме йому була встановлена група інвалідності, суд зазначає, що вказані відомості відомі відповідачу, оскільки ОСОБА_1 вже перебуває на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова з 30.07.1990 року та отримує пенсію по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, відповідно до ч.1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 у розмірі фактичних збитків, довічно, а отже вказані дані мають міститися у пенсійній справі позивача.

Також судом встановлено, що у спірному рішенні №97 від 30.03.2018 року відповідачем повідомлено, що в порушення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, подано заяву про перерахунок пенсії не встановленого зразка.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Відповідно до п. 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Згідно з положеннями п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Відповідно до приписів п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Як передбачено положеннями п. 4.3. Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, заяву позивача було прийнято відповідачем 16.03.2018 року, про що свідчить підпис на копії заяви (а.с. 26). При цьому, жодних відміток стосовно невідповідності заяви позивача або неналежного оформлення остання не містить.

Тим більше, що у наданому до суду відзиві відповідачем не вказано на недоліки, поданої позивачем, заяви та не надано будь-яких інших доказів з приводу даного питання. Хоча в той же час, у спірному рішенні №97 від 30.03.2018 року відповідачем надано оцінку викладеним у заяві від 16.03.2018 року ОСОБА_1 обставинам та вказано на відсутність підстав для проведення перерахунку.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суд зазначає наступне.

Відповідач, діючи у даних правовідносинах, як суб'єкт владних повноважень, в межах своєї компетенції наділений правом здійснення покладених на нього завдань та повноважень відповідних дій, зокрема, у вигляді прийняття відповідних рішень.

При цьому, суд зазначає, що відповідач, діючи як суб'єкт владних повноважень, може здійснювати свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто самостійно обирати одне з кількох юридично допустимих рішень.

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що під час судового розгляду справи не встановлено обставин вчинення відповідачем дій та прийняття рішень не у спосіб або не у порядку визначеному законодавством.

Таким чином, враховуючи вище зазначене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас, враховуючи протиправність вище вказаного рішення суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, починаючи з 01 жовтня 2017 року, провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Щодо заявленого позивачем клопотання про допущення судового рішення до негайного виконання суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

У даному випадку з огляду на положення ст. 371 КАС України у суду відсутні підстави для звернення рішення суду до негайного виконання, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання позивача необхідно відмовити.

Щодо заявленого позивачем клопотання про зобов'язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова подати у місячний строк з дня отримання постанови суду звіт про виконання судового рішення суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищевикладену норму діючого законодавства, суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.

У даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання, у зв'язку з чим приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 97 від 30.03.2018 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, починаючи з 01 жовтня 2017 року, провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.