Рішення № 74131669, 22.05.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/644/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Безеги А.А.

представника позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи - Муравйова О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та недійсним пункт 33 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 22 вересня 2017 року № 100; зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи з 03 березня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з урахуванням того, що відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та вжити заходів щодо її виплати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в 1987 році проходив військову службу в республіці Афганістан, де під час виконання службових обов'язків отримав порання та контузію. Вказував, що згідно з рішенням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 18 грудня 2015 року, оформленим протоколом № 4863 наявні в нього поранення, захворювання та контузія є такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У зв'язку з вказаними обставинами рішенням Полтавської обласної МСЕК (довідка № АВ 0188448) йому вперше була призначена ІІ група інвалідності з 03 березня 2016 року. А тому пункт 33 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум (далі за текстом - Комісія) від 22 вересня 2017 року № 100 щодо відмови в призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975 (далі за текстом - Порядок № 975), вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року відкрито провадження у справі та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

11 травня 2018 року до суду надійшов відзив Міністерства оборони України, у якому відповідач посилався на факт подання позивачем недостовірних документів на підтвердження причин та обставин отримання поранення, контузії, які в подальшому призвели до настання інвалідності, а саме: сфальсифікованої довідки Архіву військово-медичних документів від 30 вересня 2009 року № 6/4/0. Зазначав, що відповідач не визнає належними доказами причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження протокол засідання військово-лікарської комісії від 18 грудня 2015 року № 4863 та висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 10 грудня 2015 року № 2481/Ж, оскільки зазначені документи не встановлюють обставин за яких військовослужбовець отримав відповідні захворювання, контузії, травми, каліцтва. Крім того звернув увагу на ту обставину, що факт отримання позивачем поранень та контузії не відображений у військовому квитку ОСОБА_3 /а.с. 76-80/.

16 березня 2018 року Полтавським обласним військовим комісаріатом надано до суду письмові пояснення, в яких третьою особою вказано на безпідставність тверджень позивача про протиправність пункту 33 рішення Комісії від 22 вересня 2017 року № 100, оскільки заявником подано завідомо неправдиві відомості щодо порання /а.с. 38-39/.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що у 1986-1988 роках ОСОБА_3 проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил СРСР, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2, з 12 квітня 1986 року по 17 червня 1988 року проходив військову службу в Демократичній республіці Афганістан /а.с. 16/.

Під час проходження служби у 1987 році позивач отримав поранення та контузію, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, внаслідок чого гр. ОСОБА_3 в подальшому отримав інвалідність, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 18 грудня 2015 року № 4863, а також довідкою МСЕК Серія АВ № 0188448, відповідно до якої позивачу вперше встановлена ІІ група інвалідності з 03 березня 2016 року /а.с. 4, 13/.

18 квітня 2016 року позивач звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою та усіма належними документами стосовно призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /а.с. 43-49/.

Подані позивачем документи 26 квітня 2016 року третьою особою були передані до Департаменту фінансів Міністерства оборони України /а.с. 40/.

За наслідками розгляду звернення Комісія рішенням від 20 травня 2016 року № 36 повернула документи позивача на доопрацювання для надання документів на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення особі тілесного ушкодження /а.с. 73/.

З метою надання доказів на підтвердження причин та обставин свого поранення позивачем до Полтавського обласного військового комісаріату подано довідку Архіву військово-медичних документів від 30 вересня 2009 року № 6/4/0, яку ОСОБА_3 отримав з сайту "однополчане.ru" /а.с. 18/.

Вищевказані обставини стали підставою для повторного направлення Полтавським обласним військовим комісаріатом документів позивача до Департаменту фінансів Міністерства оборони України /а.с. 42/.

Пунктом 33 Рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, оформленого протоколом від 22 вересня № 100, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з підстав подання заявником завідомо неправдивих відомостей щодо його поранення /а.с. 74/.

Не погодившись з вищевказаним рішенням в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 цього ж Закону, дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до підпункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Вказаний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Згідно вимог пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що з метою отримання одноразової грошової допомоги позивачем подано до Полтавського обласного військового комісаріату заяву, до якої долучено довідку МСЕК про встановлення інвалідності серії АВ № 0188448 від 11 березня 2016 року, копію витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення (травми, контузії, каліцтва), копію висновка судово-медичної експертизи від 10 грудня 2015 року № 2481/Ж, довідку Архіву військово-медичних документів від 30 вересня 2009 року № 6/4/0; копію військового квитка, копію паспорта серії НОМЕР_3 від 27 квітня 2013 року, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Вищевказані документи Полтавським обласним військовим комісаріатом повторно передані для розгляду до Департаменту фінансів Міністерства оборони України /а.с. 42/.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами повторного розгляду Комісією документів позивача про призначення одноразової грошової допомоги прийнято оформлене протоколом засідання Комісії рішення від 22 вересня 2017 року № 100 про відмову в призначенні такої допомоги з посиланням на подання ОСОБА_3 завідомо неправдивих відомостей щодо його поранення /а.с. 84/.

Проаналізувавши наявну в матеріалах справи копію протоколу Комісії від 22 вересня 2017 року, судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про подання заявниками (в тому числі ОСОБА_3.) завідомо неправдивих відомостей щодо свого поранення за результатами вивчення таких документів:

Листів Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів) від 13 липня 2017 року № 6/3/1-790, № 6/3/1-781, № 6/3/1-782, № 6/3/1-791, № 6/3/1-715, № 6/3/1-794, № 6/3/1-800, № 6/3/1-795, № 6/3/1-796, № 6/3/1-797, № 6/3/1-798, № 6/3/1-799, № 6/3/1-801, № 6/3/1-804, № 6/3/1-805, № 6/3/1-807, № 6/3/1-809, № 6/3/1-808, № 6/3/1-778, № 6/3/1-780, № 6/3/1-777, № 6/3/1-770 /а.с. 82/;

Листів Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів) від 13 липня 2017 року № 6/3/1/792, № 6/3/1/774, № 6/3/1/787, № 6/3/1/793, № 6/3/1/811, № 6/3/1/802, № 6/3/1/803, № 6/3/1/806, № 6/3/1/779, № 6/3/1/769, № 6/3/1/772, № 6/3/1/768, № 6/3/1/771 /а.с. 88/;

Листа 442 військового клінічного госпіталю Міністерства оборони Російської Федерації від 09 серпня 2017 року № 744 /а.с. 90/;

Листа Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 26 липня 2017 року № 4/17156 /а.с. 79/.

Дослідивши зазначений перелік документів Міністерства оборони Російської Федерації, судом встановлено, що Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів) повідомив відповідача про те, що відносно сержанта ОСОБА_3, 1968 року народження, в колекції історій хвороб воїнів-інтернаціоналістів Афганістана, що зберігається в архіві військово-медичних документів МО РФ, історія хвороби ОСОБА_3 відсутня; зазначена особа до архіву не зверталась, архівна довідка щодо неї не оформлювалась та не видавалась. У наданій копії довідки формулювання та реквізити архівом не застосовуються, архівні номери історій хвороб у копіях належать іншим особам /а.с. 82/.

На підставі зазначених відомостей відповідачем встановлено факт подання ОСОБА_3 недостовірних документів на підтвердження причин та обставин отримання поранення, контузії, які в подальшому призвели до настання інвалідності, а саме: сфальсифікованої довідки від 30 вересня 2009 року № 6/4/0.

Відхиляючи доводи відповідача щодо належності підстав для відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги через подання останнім недостовірних документів на підтвердження причин та обставин отримання поранення, контузії, які в подальшому призвели до настання інвалідності, суд виходить з такого.

З пояснень позивача встановлено та не заперечувалось Міністерством оборони України у відзиві на позов, що долучена ОСОБА_3 до пакету документів для призначення вищевказаної виплати довідка Архіву військово-медичних документів від 30 вересня 2009 року № 6/4/0 не має статусу документа, оскільки отримана ініціатором звернення з сайту "однополчане.ru", а відтак не може оцінюватись судом. Зважаючи на викладені обставини зазначена довідка не підлягала розгляду та прийняттю до уваги відповідачем під час вивчення документів позивача та прийняття рішення за наслідками такого розгляду.

Разом із тим, суд вважає, що решта поданих позивачем документів відповідають критеріям достовірності та достатності для задоволення його заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі за текстом - Положення № 402), в редакції, що діяла на момент розгляду Комісією документів позивача, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Згідно пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення;

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами) надалі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Зважаючи на те, що поданий позивачем разом з іншими документами, висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 18 грудня 2015 року № 4863 містить формулювання про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, передбачене пунктом "г" пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, суд вважає, що позивачем належним чином підтверджено зв'язок наявного у нього поранення (травми, контузії, каліцтва) з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Судом досліджено наявний в матеріалах справи витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 18 грудня 2015 № 4863. З даного витягу вбачається, що ЦВЛК у позивача виявлено, вогнепальні осколкові поранення в ділянку голови (контузія 1987 року), лівої верхньої кінцівки наслідком яких стали рубці в лобній ділянці справа, на підборідді зліва, на долонній поверхні лівого передпліччя в середній третині розмірами від 0,7 х 0,3 см до 1,0 х 0,2 см та які у подальшому призвели до розвитку: "Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ (1987 рік, контузія головного мозку) у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст. з церебростенічним синдромом, правобічною пірамідною недостатністю, окоруховими порушеннями (легкий парез окорухового нерва OS), вестибуло-атактичним синдромом - центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст. мнестичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з лікворо-гіпертензивним синдромом, стійким цефалгічним синдромом", що підтверджується записами у медичних документах. Згідно з цим витягом поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 13/.

Довідкою МСЕК серії АВ № 0188448 позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 11/.

Наявним в матеріалах справи актом судово-медичного обстеження № 2481/Ж від 10 грудня 2015 року підтверджено, що проведеним судово-медичним обстеженням позивача виявлено в лобній ділянці справа 0,7 х 0,3 см, на підборідді зліва 1,0 х 0,2 см, на долонній поверхні лівого передпліччя в середній третині 0,7 х 0,3 см, розташовуються м'які, білесуваті, звивистої та невизначної форми, западаючі по відношенню до оточуючої шкіри рубці, вказаних розмірів /а.с. 14/.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року у справі 2-а-1626/12/1370 зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

Відтак подані ОСОБА_3 документи належним чином та в достатньому обсязі підтверджують обставини, що стали підставою для його звернення до Комісії, а тому суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем його права на отримання одноразової грошової допомоги. Відповідач жодних доказів на спростування викладеного суду не надав.

Разом із тим, ініціатор звернення вважає, що його порушене право підлягає захисту шляхом визнання протиправним та недійсним пункту 33 протоколу засідання Комісії від 22 вересня 2017 року № 100.

Не погоджуючись із точністю формулювання позивачем позовних вимог, суд зазначає, що пунктом 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою зазначеної норми встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою повного, всебічного та ефективного захисту прав позивача судом визнано за необхідне визнати протиправним та скасувати положення індивідуального акта, а саме: пункту 33 протоколу засідання Комісії від 22 вересня 2017 року № 100.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача призначити одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи з 03 березня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на день встановлення інвалідності та вжиття заходів щодо її виплати, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 Порядку № 975 врегульовано, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Днем виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є 03 березня 2016 року, оскільки саме ця дата зазначена в довідці МСЕК про встановлення ІІ групи інвалідності.

Судом встановлено, що станом на момент звернення до суду з даним позовом право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі пункту 6 Порядку № 975 ОСОБА_3 фактично не реалізовано.

Таким чином, нарахування і виплата одноразової грошової допомоги позивачу має здійснюватись у розмірі та в порядку, передбаченими нормативно-правовими актами, чинними на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.

Аналогічні зі змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14, від 18 листопада 214 року у справі № 21-446а14, від 21 квітня 2015 року у справі 21-135а15.

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з наявністю у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи з 03 березня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Згідно пунктів 12-13 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (пункт 14 Порядку № 975).

Згідно з підпунктом 27 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України є головним розпорядником бюджетних коштів.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що відповідач лише приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги та не наділений повноваженнями щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт подання ОСОБА_3 відповідачу всіх передбачених чинним законодавством документів, тобто позивачем виконано всі умови, визначені законом, для прийняття позитивного рішення про призначення одноразової грошової допомоги; при цьому аналіз положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975 не дає підстав для висновку про наявність у відповідача права під час розгляду порушеного позивачем питання діяти на власний розсуд, судом визнано за необхідне задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи з 03 березня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2016 року та вжити заходів для її виплати.

За приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частинами третьою та четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У дослідженому судом випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності спірного рішення.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, рнок НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78-а, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 07851296) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 33 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 вересня 2017 року № 100.

Зобов'язати Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) прийняти рішення про призначення ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, рнок НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи з 03 березня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2016 року та вжити заходів для її виплати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 травня 2018 року.

Суддя А.О. Чеснокова