Рішення № 74131449, 04.05.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 р. № 814/416/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Вознесенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, вул. Одеська, 25, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

про:скасування рішення від 05.01.2018 № 1,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Вознесенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про скасування рішення № 1 від 05.01.2018 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.04.1992 по 01.04.1998 на посаді апаратника абсорбції.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1, зазначив, що 06.10.2017 він звернувся до Вознесенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 01.11.1991 № 1788-ХII. Протоколом відповідача від 05 грудня 2017 року № 7804 було призначено йому пенсію з 09 листопада 2017 року. Також, позивач зазначив, що ним було надано до Вознесенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області довідку № 08/к-89 від 03.10.2017 року, яка видана ВАТ "Концерн Стирол" для підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, однак у відповідь позивач отримав рішення № 1 від 05.01.2018 про відмову в призначені пенсії на пільгових умовах. У зв'язку з вказаним позивач вважає, що відмова в призначенні пенсії є незаконною, тому він змушений був звернутись до суду.

Представник відповідача надав відзив, в якому просив відмовити в задоволені адміністративного позову посилаючись на те, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та рішенням № 1 від 05 січня 2018 року йому відмовлено у призначенні пенсії. Зазначене рішення відповідач вважає законним та обґрунтованим. Також відповідач вказав на те, що не можливо здійснити зустрічну перевірку достовірності даних довідок, виданих на позивача за період роботи в Горлівському в/о "Стирол": з 01.04.1992 по 30.11.1993, на заводі "Азотчик"; з 01.12.1993 по 31.08.1994 на заводі "Гранас"; з 01.09.1994 по 01.08.1997 в ВАТ Концерн "Стирол" та надати документи підтверджуючі право на призначення пільгової пенсії, оскільки місцезнаходження архівних документів на території м. Горлівка, що розташовано на тимчасово непідконтрольній території України, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

07 березня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

06 жовтня 2017 року позивач звернувся до Вознесенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Вознесенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області № 1 від 05 січня 2018 року йому відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

До пільгового стажу не враховані періоди роботи з 01.04.1992 по 30.11.1993, на заводі "Азотчик"; з 01.12.1993 по 31.08.1994 на заводі "Гранас"; з 01.09.1994 по 01.08.1997 в ВАТ Концерн "Стирол".

За змістом статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Підтвердженням, що позивач, у періоди з 01.04.1992 по 30.11.1993, з 01.12.1993 по 31.08.1994 , з 01.09.1994 по 01.08.1997 роки, та з з 01.08.1997 року по 14.04.2003 року виконував роботу "апаратчика абсорбции", "апаратчика виробництва кислоти" на заводі "Гранас" та заводі "Азотчик", є записи в його трудовій книжці, що відповідає вимогам законодавства, і не потребує інших способів доведення цього факту, та довідкою, наданою ВАТ "Концерн Стирол" , що підтверджує пільговий стаж за списком № 1. Атестація робочого місця , згідно запису трудової книжки була дійсна по 01.04.1998 року.

Отже твердження відповідача дослівно "щодо не зарахування до пільгового стажу роботи періодів з 01.04.1992 по 30.11.1993, з 01.12.1993 по 31.08.1994, з 01.09.1994 по 01.08.1997 роки є неможливим, оскільки архівні довідки знаходяться на непідконтрольній Україні території" - судом не приймаються.

З'ясування достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавство для призначення права на пенсію, має бути перевірено саме Управлінням. В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки достовірності характеру роботи, що дає право на пільгову пенсію, у зв'язку з знаходженням архівних документів на території, непідконтрольній державі Україна.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Враховуючи записи у трудовій книжці та докази, що наявні в матеріалах справи, у сукупності, суд вважає за необхідне вимоги позивача задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Вознесенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (вул. Одеська, 25, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 ідентифікаційний код 37945221) задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення Вознесенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області № 1 від 05.01.2018 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

3. Зобов'язати Вознесенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1992 по 30.11.1993 на заводі "Азотчик"- апаратником абсорбції та з 01.12.1993 по 31.08.1994, з 01.09.1994 по 01.04.1998 року на заводі "Гранас" - апаратником абсорбції.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вознесенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (вул. Одеська, 25, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 ідентифікаційний код 37945221) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704,80 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник