Рішення № 74131434, 21.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 травня 2018 року Справа № 808/1264/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишева О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей;

- скасувати пункт 19 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду " питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 28 від 16 березня 2018 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності III групи, внаслідок захворювання, пов'язаного під час виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у розмірі 27-місячного грошового забезпечення;

- зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) подати звіт про виконання прийнятої на користь ОСОБА_1 постанови суду протягом тридцяти діб з дня набрання постановою законної сили;

- стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) на користь ОСОБА_1 (ІН: НОМЕР_1) судові витрати, а саме 1500 грн. - витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у серпні 2013 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, в країнах де велись бойові дії. Вказує на те, що оскільки інвалідність настала як наслідок виконання ним обов'язків військової служби, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому IІІ групи інвалідності. Зазначає, що він у встановленому законодавством порядку звернувся через уповноважений орган до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, проте, рішенням відповідача позивачу було безпідставно та необґрунтовано відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Ухвалою суду від 10.04.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі, з викликом сторін.

03.05.2018 позивач надав суду заяву (вх. № 13849) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

Позивач проходив в період в серпні грудні 1986 року строкову службу в лавах Збройних сил, під час служби - проходив інтернаціональну військову службу та перебував в країнах де велись бойові дії (Афганістан), що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 та довідкою Центрального архіву Міністерства оборони РІ від 22.04.2013 року.

17.10.2016 року Управлінням соціального захисту населення Токмацького МР Запорізької області, позивачу було видано посвідчення серії НОМЕР_3 інваліда 3 групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України до ветеранів інвалідів війни.

З матеріалів справи судом встановлено, що 20 серпня 2013 року позивачу встановлено ІIІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, в країнах де велись бойові дії, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 481151 від 20 серпня 2013 року (первинний огляд).

10 вересня 2014 року позивачу повторно встановлено ІIІ групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків, в країнах де велись бойові дії, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК серії АВ № 0280665 від 10 вересня 2014 року.

У зв'язку із встановленням позивачу III групи інвалідності, позивач звернувся до Токмацького військового комісаріату з заявою про направлення його особистих документів до відповідача для прийняття рішення, щодо виплати йому одноразової грошової допомоги.

19 січня 2016 року позивач отримав лист від 25 грудня 2015 № 248/3/6/4137 від відповідача, в якому зазначено, що він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки на виконання Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975 (далі-Постанова №975), відповідно до якої виплата одноразової грошової допомоги передбачена тільки військовослужбовцям та звільненим особам, які отримали первинно інвалідність (поранення, травму, каліцтво) після 1 січня 2014 року.

Не погодившись з таким листом позивач звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області із позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. За результатами розгляду позову, 03 липня 2017 року зазначеним судом винесено постанову по справі №328/742/17, відповідно до якої позов було задоволено частково. Визнані протиправними дії відповідача щодо повернення без реалізації заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби. Зобов'язано відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду 3 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми та каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» . В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено.

На виконання рішення суду відповідачем було розглянуто питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду 3 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідач відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги (п. 19 витягу з протоколу № 28 від 16.03.2018), посилаючись на те, що така допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби та настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, проте позивачу інвалідність встановлено понад 3 місяці.

Крім того, зазначено, що довідкою МСЕК серії АВ № 0280665 від 10 вересня 2014 року продовжено термін дії інвалідності без зміни її групи та причини, а довідка МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності позивачем не надавалася, що унеможливлює визначення розміру одноразової грошової допомоги.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначені йому одноразової грошової допомоги, звернувся з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» таЗаконом України «Про військовий обовязок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ , відповідно до яких, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1- рп/99).

Відповідно до частини 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), дія його поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, порядок, в якому необхідно реалізовувати право на отримання допомоги залежить від часу встановлення інвалідності.

Судом встановлено, що позивачу вперше, відповідно до виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 10 ААБ №481151 від 20.08.2013, інвалідність позивачу встановлено 20.08.2013, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, тобто під час дії Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008р. №499 (далі-Постанова №499 і одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності позивач не отримував.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (яка набрала чинності з 01.01.2014) установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008р. №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007р. №, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007р. №1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі-Постанова № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

На день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а це 20.08.2013, ще не була прийнята Постанова №975, тому застосовувати у спірних правовідносинах належить Постанову №499.

Відповідно до пп.2 п.2 Постанови №499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Щодо тверджень відповідача у своєму листі, що одноразова грошова допомога не може бути призначена позивачу через те, що інвалідність була встановлена понад 3-місячник строк після звільнення позивача з військової служби, суд зазначає, що виходячи з тлумачення положень ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пп.2 п.2 Постанови №499 право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Такого правового висновку у справах з аналогічних правовідносин дійшов Верховний Суд України (постанови від 18.11.2014 року справа № 21-446а14; від 21.04.2015 року, справа№21-135а15).

У п.7 Постанови №499, зазначено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Оскільки відповідач вдруге грубо порушив права позивача, суд вважає, що з метою припинення протиправних дій з боку відповідача, як суб'єкта владних повноважень, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності III групи, внаслідок захворювання, пов'язаного під час виконанням ним обов'язків військової служби є правомірною та обґрунтованою.

Аналогічної думка викладена Верховним Судом при розгляді справи №333/2371/17 (2-а/333/137/17) від 07.03.2018.

Стосовно розміру одноразової грошової допомоги, то суд бере до уваги, що згідно з абз.8 пп.2 п.2 Постанови №499: "2.Одноразова грошова допомога виплачується: … 2) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: … а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи; …".

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 10 ААБ №481151 від 20.08.2013 та випискою із акта огляду МСЕК серії АВ № 0280665 від 10 вересня 2014 року, якою позивачу повторно встановлено ІIІ групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків, в країнах де велись бойові дії, відповідно правомірною є вимога позивача, щодо призначення та виплати одноразову грошову допомогу у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.

З урахуванням наведеного, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, в країнах де велись бойові дії, відповідно Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Звідси, пункт 19 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №28 від 16.03.2018 є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст.134 КАС України:

1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

В матеріалах справи містяться документи про понесенні позивачем витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копію договору про надання юридичних послуг №506 від 14.02.2017; розрахунок витрат на правову допомогу (складання позовної заяви - 750 грн., участь у судовому засіданні 750 грн.), копію квитанції від 30.03.2018 та акт про прийняття грошових коштів.

Однак, суд зазначає, що позовна заява та заява про розгляд у письмовому провадженні підписана позивачем, що не підтверджує час, який був витрачений адвокатом та виконання робіт особисто адвокатом.

За таких обставин, вимога про відшкодування витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Щодо подання звіту про виконання рішення суду.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати до суду у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

За приписами статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов'язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011. Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності в вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності IІІ групи, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Визнати протиправним та скасувати пункт 19 протоколу №28 від 16.03.2018 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги уразі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 21.05.2018.

Суддя О.В. Конишева