Рішення № 74131260, 21.05.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Житомир справа № 806/1818/18

категорія 10.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення, -

встановив:

06.04.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому він просить:

- визнати бездіяльність відповідача у невиплаті допомоги на оздоровлення на 2014 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - п'яти мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати з урахуванням проведених виплат (що станом на 2018 рік складає 18495,00 грн) - протиправною;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити допомоги на оздоровлення на 2014 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - п'яти мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати з урахуванням проведених виплат, а саме час подання позову суму в розмірі 18495,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02.10.2014 у справі № 295/14281/14-а зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату йому допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі визначеному ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - п'яти мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, з урахуванням проведених виплат. Вказує, що оскільки кошти на даний час не виплачені, а згідно розрахунку відповідача сума до виплати становить 5970,00 грн, тому просить виплатити не 5970,00 грн, а 18495,00 грн - це п'ять мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 3723,00 грн, яка встановлена на 2018 рік.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

08.05.2018 за № 2024/13 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 27-28). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент призначення та виплати, тобто на квітень 2014 року, сума щорічної допомоги на оздоровлення, як особі з інвалідністю ІІ групи, яка постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС, гр. ОСОБА_1 з урахуванням проведених виплат становить 5970,00 грн. Кошти за зазначеним судовим рішенням не були виплачені у 2014 році, у зв'язку з тим, що Законом України "Про Державний бюджет на 2014" кошти для сплати за судовими рішеннями відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Управлінню з 2014 року по теперішній час з державного бюджету на відшкодування виплат громадян не виділялись, забезпечити виплату позивачу доплати відповідно до заявлених позовних вимог на даний час не має законних підстав. Тому просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

21.05.2018 судом замінено відповідача у справі - Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на його правонаступника - Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02.10.2014 у справі № 295/14281/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Богунської районної ради м. Житомира про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії та бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі меншому ніж визначено частиною 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі, визначеному частиною 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - п'яти мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю (а.с. 8-9).

Постанова набрала законної сили 25.11.2014.

На виконання судового рішення, Богунським районним судом м. Житомира було видано виконавчий лист, який був пред'явлений позивачем до виконання.

Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира (далі Управління) є боржником у виконавчому провадженні ВП № 50617000 на підставі постанови Богунського районного суду м. Житомира від 02.10.2014 з виконання виконавчого листа № 295/14238/14-а.

12.09.2017 ухвалою Богунського районного суду м. Житомира у справі № 295/14238/14-а заяву Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про зміну способу і порядку виконання рішення, задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення суду у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 295/14238/14-а від 02.10.2014, виданого Богунським районним судом м. Житомира на стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на користь ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі визначеному частиною 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - п'яти мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, з урахуванням проведених виплат (а.с. 10).

На звернення позивача з заявою стосовно виконання вказаної ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 12.09.2017 відповідачем надано відповідь від 31.10.2017, що на виконання виконавчого листа № 295/14238/14-а та відповідно до п. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проведено розрахунок на відшкодування щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік (момент виплати квітень 2014 року), згідно з яким сума до виплати становить 5970,00 грн (а.с. 22-23).

Позивач зазначає, що кошти у сумі 5970,00 грн. на даний час не виплачені, крім того позивач не погоджується із нарахованою відповідачем сумою грошової допомоги на оздоровлення та вважає, що відповідач повинен йому сплатити 18495,00 грн (3726,00 грн х5 - 120,00 грн), що складає 5 розмірів мінімальних заробітних плат станом на день виплати.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ст. 2 Закону України від 30.06.1999 № 783-XIV "Про джерела фінансування органів державної влади" органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік", боржник не є власником коштів майна.

Частиною 2 статті 6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України № 796-XII).

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України № 796-ХІІ було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

У подальшому до ст. 48 вказаного Закону внесено зміни, відповідно до яких компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів від 20.09.2005 № 936, що діяла і у 2014 році, затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У підпункті 4 п. 4 Постанови КМУ № 639 вказано, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 48 Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 562 розмір щорічної разової грошової допомоги для інваліда ІІ групи, постраждалого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС становить 120 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Приймаючи вищезазначені постанови КМУ порушив Конституцію України, звузив зміст існуючих прав і свобод громадянина.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачу за 2014 рік, застосуванню підлягає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що має вищу юридичну силу над урядовим нормативно-правовим актом, у редакції до внесення відповідних змін у 2005 році.

У ч. 4 ст. 48 Закону України № 796-XII було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч. 7 ст. 48 Закону України № 796-XII).

Позивачу відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 562 у квітні 2014 року була нарахована та виплачена щорічна разова грошова допомога у розмірі 120,00 грн, що ним не заперечується.

Розмір мінімальної заробітної плати у 2014 році згідно з ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 становив 1218,00 грн на місяць.

Таким чином, згідно з розрахунком щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік позивачу відповідно до виконавчого листа у справі № 295/14238/14-а, виходячи з розміру заробітної плати, встановленої на момент призначення та виплати, тобто на квітень 2014 року, сума щорічної допомоги на оздоровлення, з врахуванням проведених виплат становить 5970,00 грн (1218,00 грн (розмір мінімальної заробітної плати станом на квітень 2014 року) х 5 (мінімальних заробітних плат) = 6090,00 грн - 120,00 грн (сума, що була сплачена) = 5970,00 грн) (а.с. 23).

З огляду на що відповідачем проведено перерахунок коштів по виконавчому документу у сумі 5970,00 грн згідно з розрахунком.

Таким чином, свій обов'язок стосовно перерахунку позивачу щорічної допомоги на 2014 рік відповідачем виконано, спір на даний час стосовно перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік вирішено, порушене право позивача захищене.

Суд зазначає, що перерахунок повинен був здійснюватись згідно з вимогами законодавства та розміру мінімальної заробітної плати станом на 2014 рік, що відповідачем і було виконано правомірно. Отже, суд вважає, що підстави фактично повторно зобов'язувати здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення відсутні, оскільки рішення суду виконано у межах заявлених позовних вимог виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати.

Що стосується вимоги про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії у сумі 18495,00 грн у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням того, що станом на даний час розмір мінімальної заробітної плати становить 3723,00 грн, суд зазначає таке.

Позивач вважає, що перерахунок та виплата допомоги за 2014 рік повинні здійснюватись виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на даний час, тобто фактично на день винесення рішення.

Водночас, суд зазначає, що позивачем помилково трактується ч. 7 ст. 48 Закону України № 796-ХІІ якою визначено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Так, аналіз ст. 48 Закону України № 796-ХІІ дає підстави для висновку, що щорічна допомога на оздоровлення призначається і відповідно виплачується кожного року, тому розмір заробітної плати визначається на момент її призначення і виплати.

Позивачу така допомога була призначена і виплачена ще у 2014 році (120,00 грн), але у меншому розмірі, тому постановою Богунського районного суду м. Житомира було зобов'язано нарахувати і виплатити фактично її різницю, відтак ці доводи позивача є безпідставними і судом до уваги не приймаються.

Перерахунок відповідачем був проведений на виконання судового рішення та у межах заявлених вимог за 2014 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 2014 рік.

При цьому, вирішуючи спір, суд зазначає, що позивач фактично оспорює невиконання судового рішення, оскільки, кошти, що нараховані відповідачем, на даний час не виплачені.

Суд повідомляє, що ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Якщо позивач вважає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не виконується належним чином, то за таких обставин він, з метою належного захисту порушених прав, має звернутись до суду, який виніс рішення (Богунського районного суду м. Житомира), із заявою у порядку ст. 383 КАС України.

Частина 1 ст. 383 КАС України встановлює, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У даному процесі такі вимоги вирішенню не підлягають.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Зважаючи на відсутність судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 139, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 55, код ЄДРПОУ 42103456) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст рішення виготовлено: 21 травня 2018 року.