Рішення № 74130973, 18.05.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

18 травня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/2284/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Черної А.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні питання про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі

позивач: ОСОБА_1 (27503, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Святомиколаївська, 17, код ЄДРПОУ 39481571)

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі - Олександрійська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він працював у Світловодській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області з 30.12.2014 року по 19.04.2016 року на посаді головного державного інспектора з питань комунікацій та був звільнений з посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату. Не погодившись зі звільненням, позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з відповідною позовною заявою (справа №П/811/579/16). Під час ознайомлення з матеріалами цієї справи позивач дізнався про те, що він не був включений до наказу Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області №5-ф від 01.02.2016 року "Про встановлення надбавок окремим працівникам Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області", внаслідок чого не отримав за лютий, березень, квітень 2016 року надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268, яку він отримував до цього у розмірі 40% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця. Позивач стверджує, що таким чином його без жодних підстав було позбавлено цієї надбавки, при цьому він не повідомлявся про зміну істотних умов праці, як це передбачено ч.3 ст.32 КЗпП України. Оскільки Світловодською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області протиправно не сплачувалася вказана надбавка, отже при звільненні з позивачем не був здійснений повний розрахунок, тому Олександрійська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, як правонаступник Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області повинна виплатити несплачену надбавку та середній заробіток на весь час затримки по день фактичного розрахунку. З цих підстав позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, що полягають у не нарахуванні та не виплаті йому надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за лютий, березень, квітень 2016 року;

- зобов'язати Олександрійську ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області нарахувати та виплатити йому надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за лютий, березень, квітень 2016 року у загальному розмірі 1754,92 грн.;

- зобов'язати Олександрійську ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за лютий, березень, квітень 2016 року по день фактичного розрахунку.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 року у справі №П/811/2284/17 (з урахуванням ухвали суду від 17.05.2018 року про внесення виправлень у судове рішення) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області щодо невстановлення ОСОБА_1 надбавки до заробітної плати за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за лютий, березень, квітень 2016 року.

Зобов'язано Олександрійську ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за лютий, березень, квітень 2016 року у розмірі 40% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та надбавки за вислугу років.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У судовому засіданні 18.04.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

При складанні повного судового рішення встановлено наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у даній справі.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Питання ухвалення додаткового судового рішення у даній справі призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.05.2018 року, про яке повідомлені учасники справи. Від позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Крім того, позивач 18.05.2018 року подав клопотання щодо судових витрат.

Розглянувши за власною ініціативою питання про ухвалення додаткового судового рішення, суд дійшов до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач серед інших заявляв позовну вимогу про зобов'язання Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за лютий, березень, квітень 2016 року по день фактичного розрахунку, посилаючись на статтю 117 КЗпП України.

У судовому засіданні з приводу цієї позовної вимоги досліджувалися докази, але рішення за нею не було прийнято.

Вказана позовна вимога є похідною від первісної позовної вимоги, яка стосується зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за лютий, березень, квітень 2016 року у загальному розмірі 1754,92 грн., яка судом задоволена частково.

Так, вирішуючи спір, суд установив, що позивач був протиправно позбавлений з лютого 2016 року надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, передбаченої підпунктом 1 "в" пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". При цьому він не був повідомлений в установленому законом порядку (стаття 103 КЗпП України) про зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення, а тому має право на оплату праці згідно з попередніми умовами.

Ці порушення призвели до неправомірного зменшення заробітної плати позивачу у лютому, квітні, березні 2016 року та до виникнення заборгованості, а отже у день звільнення 19.04.2016 року Світловодська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області не провела з позивачем повного розрахунку в належному розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Наведена позиція щодо застосування вказаних норм матеріального права викладена у постанові Верхового Суду України від 15.09.2015 року у справі №21-1765а15.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 27.04.2016 року у справі №6-113цс16 зазначив, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Зі змісту положень статті 117 КЗпП України вбачається, що у разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Таким чином суд, встановивши, що Світловодською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області не було проведено повного розрахунку з позивачем при його звільненні, дійшов до висновку про покладення на відповідача, як правонаступника Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, відповідальності за затримку такого розрахунку, установленої статтею 117 КЗпП України.

Визначаючи розмір відшкодування, суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до пунктів 2, 8 цього Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням складала: у лютому 2016 року - 2467, 36 грн., у березні 2016 року – 1654,13 грн., усього – 4121,49 грн. Протягом цих двох місяців позивач фактично відпрацював 26 робочих днів. Відтак, середньоденна заробітна плата становить 158, 52 грн. (4121,49 грн. / 26 днів). (а.с. 168, т.1)

Кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з дня звільнення 19.04.2016 року по день ухвалення рішення 18.04.2018 року складає 500 робочих днів, в тому числі: за квітень – грудень 2016 року - 177 робочих днів, за 2017 рік - 249 робочих днів; за січень – квітень 2017 рік - 74 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 79260 грн. (158, 52 грн. х 500 днів).

Вказані кошти слід стягнути на користь позивача з Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, яка є правонаступником Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Крім того, ухвалюючи 18.04.2018 року рішення, суд не вирішив питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 3 статті 143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивач у ході розгляду справи, а також у клопотаннях від 18.05.2018 року заявив до відшкодування судові витрати, пов’язані з розглядом справи, а саме:

- витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6457,20 грн. (а.с. 184, т.1, а.с. 197 - 198, т.3);

- витрати, що пов'язані із прибуттям до суду позивача та його представника у розмірі 4034, 10 грн. (а.с. 65 -68 , 112 – 113, 184, 213, т.1, а.с. 186 - 191, т.3);

- витрати, що пов’язані з витребування доказів, у розмірі 37,20 грн. (а.с. 184, т.1).

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

До закінчення судових дебатів позивач на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката надав такі документи: копію договору-доручення про надання правової допомоги від 01.03.2017 року, укладеного з адвокатом ОСОБА_2, акт надання послуг №7 від 01.12.2017 року, рахунок на оплату №7 від 01.12.2017 року, товарний чек від 01.12.2017 року, які свідчать про надання адвокатом послуг щодо підготовки позовної заяви та про витрати позивача на оплату цієї послуги у розмірі 3000 грн. (а.с. 185 – 188, т.1, а.с. 158 – 160, т. 3).

Судом установлено, що адвокат ОСОБА_2 здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №3138, виданого 05.09.2016 року Радою адвокатів Дніпропетровської області. (а.с. 227, т.3)

Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (чинного на час складання акту надання послуг №7 від 01.12.2017 року) розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року складав 1600 грн. (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік").

Згідно з актом надання послуг №7 від 01.12.2017 року адвокат витратила на підготовку позовної заяви 3 години. Отже, компенсація витрат на її правову допомогу не може перевищувати 1920 грн. (1600 грн. х 40%) х3).

Крім того, у своєму клопотанні від 18.05.2018 року позивач додатково заявив до відшкодування витрати на правничу допомогу адвоката, пов’язану з підготовкою пояснення від 05.01.2018 року (500 грн.), відповіді на відзив від 23.01.2018 року (845,60 грн.), клопотання від 01.02.2018 року (500 грн.), пояснення по суті справи від 02.02.2018 року (576,60 грн.), клопотання про зупинення від 20.02.2018 року (536 грн.), клопотання від 12.04.2018 року (500 грн.), про що надав докази на підтвердження розміру витрат на оплату цих послуг. (а.с. 197 - 222, т.3)

Оскільки до закінчення судових дебатів позивач не зробив заяву про подання після ухвалення рішення суду доказів на підтвердження судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, як це передбачено частиною 7 статті 139, частиною 3 статті 143 КАС України, тому подане 18.05.2018 року клопотання про відшкодування судових витрат слід залишити без розгляду.

Відтак на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1920 грн.

Статтею 135 КАС України ("Витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду") передбачено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Позивач до закінчення судових дебатів на підтвердження витрат, пов'язаних з прибуттям до суду його та його представника за довіреністю ОСОБА_3, а саме на судові засідання 12 січня, 7 лютого, 27 лютого, 21 березня 2018 року надав проїзні документи (квитки) на загальну суму 1086, 02 грн. (а.с. 67 – 71, 114, 190, 214 – 217 т.1, а.с. 157, 161 – 163, т.3). Вказані документи є належним документальним підтвердженням факту понесення позивачем та його представником витрат на переїзд до суду з іншого населеного пункту. Відтак, підтверджені цими документами витрати включаються до витрат, що пов'язані із прибуттям до суду, та мають бути компенсовані відповідачем.

Крім того, у своєму клопотанні від 18.05.2018 року позивач додатково заявив до відшкодування витрати, пов’язані з прибуттям до суду 18 квітня та 18 травня 2018 року. (а.с. 186 - 191, т.3) Проте, оскільки до закінчення судових дебатів позивач не зробив заяву про подання після ухвалення рішення суду доказів на підтвердження судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, як це передбачено частиною 7 статті 139, частиною 3 статті 143 КАС України, тому подане 18.05.2018 року клопотання про відшкодування судових витрат слід залишити без розгляду.

Крім того, позивач безпідставно включив до складу витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, добові, оскільки чинна редакція КАС України не передбачає їх відшкодування у складі судових витрат.

Відтак на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, що пов'язані із прибуттям до суду, у розмірі 1086, 02 грн.

Також позивач включив до складу витрат, що пов’язані з витребування доказів, 37,20 грн. - вартість поштового конверту та доставки рекомендованого листа, яким він у ході судового розгляду справи направляв на адресу відповідача запит на інформацію від 02.03.2018 року. (а.с. 184, 191 – 192, т.1).

Відповідно до статті 138 КАС України ("Витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, вчиненням інших процесуальних дій, підготовкою справи до розгляду") розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Особа, яка не є учасником судового процесу, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням доказу на вимогу суду, вчиненням інших процесуальних дій.

Суд зазначає, що запит на інформацію від 02.03.2018 року не пов'язаний з розглядом даної справи, а тому витрати, які позивач поніс у зв’язку з його направленням, не підлягають до відшкодування.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 132-143, 250, 252, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Святомиколаївська, 17, код ЄДРПОУ 39481571) на користь ОСОБА_1 (27503, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19.04.2016 року по 18.04.2018 року в розмірі 79 260 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1920 грн., а також судові витрати, пов’язані з прибуттям до суду, у розмірі 1086,02 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39481571).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_4