Рішення № 74130933, 01.02.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 року м. Київ № 810/3556/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (м. Славутич Київської області, добринінський квартал, 12, кв.505) до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (код 03193459, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26), управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області (код 22208706, м. Славутич Київської області, Центральна площа,7) про визнання неправомірними відмов та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціального захисту населення КОДА, управління соціального захисту населення Славутицької міськради Київської області з вимогами про визнання протиправними їх відмов від 21.04.2017 р. №03/01-15 та від 10.08.2017 р. №05-59-1957 у видачі йому дублікату посвідчення потерпілого особи внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 4 та зобов'язання відповідачів видати дублікат посвідчення. Свої вимоги обґрунтував тим, що при вирішенні питання про призначення йому пенсії за віком з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи" була виявлена помилка у зазначенні прізвища у посвідченні серії В-1 №063489 потерпілого від аварії на ЧАЕС 4 категорії, однак відповідачами у видачі дубліката було відмовлено, що і стало підставою звернення до суду.

Дослідивши представлені суду документи, встановивши фактичні обставини справи, якими обґрунтовано позов, суд вважає за необхідне заявлені вимоги задовольнити частково, приймаючи до уваги таке:

позивач є власником "посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю у 1988 р. категорії 4" (посвідчення серії В-1 №063489). Під час звернення за призначенням йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку до УПФУ у м. Славутичі Київської області було встановлено виправлення у зазначенні його прізвища у посвідченні серії В-1 №063489, вочевидь вбачається виправлення літери "е" у прізвищі ОСОБА_1, що стало підставою для відмови в розгляді заяви про оформлення пенсії та вимоги позивача до управління соціального захисту населення Славутицької міської ради про оформлення подання на дублікат посвідчення з виправленим варіантом прізвища.

21.04.2017 р., листом №03/01-15 управління соціального захисту населення Славутицької ради надало йому роз'яснення про неможливість оформлення подання як вперше, так і для одержання дубліката посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕМ у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким виключено абзац 5 частини 2 ст.2 Закону України "Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", вказано про виключення м. Славутич із зони посиленого радіологічного контролю.

Аналогічна відповідь була надана Департаментом соціального захисту населення КОДА від 10.08.2017 р. №05-59-1957.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд зазначає таке:

відповідно до ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у тій зоні не менше 4 років.

За приписами п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1. Частиною 1 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (далі - Порядок №51), інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

Положеннями статті 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Як слідує із матеріалів справи, позивач мав статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, віднесеної до 4 категорії. Докази про

причинний зв'язок між наявним у нього захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності внаслідок Чорнобильської катастрофи підтвердженим під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я до суду не надав. Проте, вказав про своє право на одержання дубліката посвідчення постраждалого від аварії на ЧАЕС 4 категорії відповідно до Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови КМУ УРСР №106 від 23.07.1991 р.

У зв'язку з чим суд вважає, що доводи відповідачів про те, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів» від 28.12.2014 року №76-VІІІ виключено абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, що вказує на те, що позивач з 01.01.2015 року не проживає на забрудненій території є необґрунтованими, оскільки право позивача на отримання дубліката посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, регламентовано не цією статтею, а статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною умовою для видачі особі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, є сукупність таких підстав як: 1) встановлення інвалідності; 2) наявність довідки МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок настання інвалідності особи із аварією на ЧАЕС.

Отже, визначення території, на якій проживає заявник не зоною радіоактивного забруднення, не впливає на спірне право особи на отримання посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС.

Згідно з п.10 Порядку №51 видача посвідчень провадиться: іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються: інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи. Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

За приписом п.2 Порядку №51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 5 цього ж Порядку передбачено, що особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

У разі втрати або псування посвідчення замість нього видається дублікат на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, а також особистої заяви (з поясненням обставин втрати або псування посвідчення і зазначенням його номера і дати видачі) та публікації в пресі повідомлення про визнання втраченого посвідчення недійсним. Дублікат видається органом, який видав посвідчення, або органом, який видає такі посвідчення за новим місцем проживання громадянина, на підставі завірених в установленому порядку копій документів, зазначених у пункті 10 цього Порядку. Угорі у лівому кутку посвідчення ставиться штамп або робиться чорним чорнилом надпис: “Дублікат. Видано замість посвідчення серії … N …”, абз.2 п.11 Порядку.

На підставі зазначеного, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача до управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області в частині зобов'язання у видачі дублікату посвідчення з одночасними вимогами такого ж змісту до Департаменту соціального захисту КОДА.

Разом з тим, суд не знаходить законною відмову Департаменту соціального захисту населення КОДА від 10.08.2017 р. №05-59-1957 у видачі дублікату посвідчення ОСОБА_1 з мотивів введення в дію Закону України від 28.12.2014 р. №76-VIII, яким виключено абзац 5 ч.2 ст.2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд вважає безпідставними вимоги позивача в частині зобов'язання видати йому дублікат посвідчення встановленого зразка, оскільки під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАСУ (пункт 1 постанови Пленуму ВАСУ "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року № 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Як вказано у постанові від 06.03.2008 р., перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Крім того, суд зважає на той факт, що в оригіналі посвідчення В-1 №063489 на ім'я ОСОБА_1 наявне виправлення у прізвищі, у зв'язку з чим вирішення питання про видачу дубліката документа з виправленим зазначенням прізвища позивача не охоплюється заявленими вимогами та вирішуються в судовому в порядку в межах іншого цивільного провадження.

Тому, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати неправомірними відмови відповідачів, викладених у листах від 21.04.2017 р. №03/01-15 та від 10.08.2017 р. №05-59-1957, які перешкоджають в одержанні дублікату посвідчення, проте не знаходить законних підстав перебирати на себе повноваження інших державних органів, з огляду на що вимоги про зобов'язання відповідачів видати ОСОБА_2 дублікат посвідчення В-1 №063489 особи, яка постійно проживала на території зони посиленого радіологічного контролю у 1988 р., задоволенню не підлягають.

В порядку ст.139 КАСУ понесені судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на утримання Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації та управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати неправомірними відмови Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації та управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області викладеної у листах від 10.08.2017 р. №05-59-1957 та від 21.04.2017 р. №03/01-15.

Стягнути солідарно у рівних частках на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України 640 (шістьсот сорок) грн. за рахунок асигнувань на утримання Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації та управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області.

У задоволенні решти позовних вимог, -відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Брагіна О.Є.