Рішення № 74130894, 05.03.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2018 року № 810/204/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2016 № 31/13-02, яким визначено йому податкове зобов`язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб 18011000» за 2016 рік в сумі 25000 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення відповідачем прийнято з порушенням норм податкового законодавства, оскільки транспортний податок не нараховується у випадку, коли ринкова вартість транспортного засобу є меншою, ніж визначена в 2016 році згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статі 267 Податкового кодексу України (ПК України) (в редакції, станом на час виникнення даних відносин). Також послався на те, що податкове повідомлення-рішення направлено відповідачем з порушенням строків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, справу розглядати в порядку письмового провадження

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не заперечує проти розгляду справи у порядку письмового провадження .

На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу - автомобіля марки Toyota Land Cruiser 2012 року випуску з об'ємом двигуна 4608 куб.см., дата реєстрації - 28.08.2012 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САО № 164290 від 28.02.2012 року.

Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2016 № 31/13-02, яким позивачу визначено зобов'язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 25 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII (Закон щодо реформи), яким згідно зі статтею 267 ПК України введено новий транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2. пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (у редакції 2015 року) визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовуються до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1. пункту 267.1 статті 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015, який набрав чинності згідно Прикінцевих положень з набранням чинності Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» 1 січня 2016 року, змінено редакцію підпункту 267.2.1 ПК України та викладено її наступним чином: об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Отже, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» фактично внесено зміни щодо об'єкта оподаткування транспортним податком з 01.01.2016.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та статті 265 ПК України транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог ПК України вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим ПК України.

Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені ПК України (пункту 4.2 , 4.4, 10.4 Кодексу).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктами 12.3.1 - 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів визначені в пункті 12.4 ПК України.

Зокрема, до повноважень місцевих рад належить до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (підпункт 12.4.3. ПК України).

Відповідно до пункт 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Частиною 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Рішенням Білоцерківської міської ради № 47-05-VІІ від 28 січня 2016 року затверджено положення про транспортний податок (додаток 1), згідно якого об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Порівнюючи положення підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, які діяли до прийняття Закону від 24.12.2015, та редакцію, чинну до прийняття останнього, суд зазначає, що в попередній редакції ПК України головними ознаками об'єкта оподаткування були легкові автомобілі, що використовувались до 5 років та мали об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см., а нова редакція передбачає інші чинники та вимоги, за якими визначається об'єкт оподаткування та відповідні суми податкових зобов'язань.

Отже, враховуючи закріплений в ПК України принцип стабільності податкового законодавства, новий місцевий податок може бути застосований до автомобілів, які відповідають критеріям підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, не раніше 2017 року, а однією із змін є визначення середньоринкової вартості автомобіля, що становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 №928-VIII мінімальна заробітна плата з 01.01.2016 становила 1378 грн. Отже, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році є легкові автомобілі не пізніше 2011 року випуску, середньоринкова вартість яких станом на 01.01.2016 становить не менш 1033500,00 грн. (1378 х 750).

Згідно абзацу другого підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України середньоринкова вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 затверджено Методику визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 названої Методики передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (Офіційний вісник України, 2013 року, №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Згідно пункту 3 Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, середньо ринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Ухвалою суду від 07.02.2018 запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем 26.02.2018 надано суду відзив, в якому зазначено, зокрема: «у контролюючого органу відсутній розрахунок середньоринкової вартості автомобіля позивача на момент прийняття оскаржуваного рішення».

Разом з тим позивачем надано договір купівлі продажу автомобілю Toyota Land Toyota Land Cruiser 2012 року випуску за ціною 844 053,00 грн. Дана сума значно менша 1033500,00 грн. і не може перевищувати її після чотирьох років експлуатації автомобіля.

Суд вважає, що відповідачем не доведено, що належний позивачу на праві власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, в силу вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, оскільки що його середньоринкова вартість, розрахована за Методикою та Порядком, не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Зазначені вище критерії для визначення середньоринкової вартості є обов'язковими, відсутність будь-якої інформації по вказаних критеріях унеможливлює визначення середньоринкової вартості автомобіля, а як встановлено судом, інформація щодо пробігу авто, належного позивачу, Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не встановлювалася.

Натомість, додаток 2 до Методики визначає таку величину як нормативний середньорічний пробіг транспортного засобу на рівні 27 тис. км за 1 рік, однак суд звертає увагу на неможливість застосування вказаного показника під час визначення середньоринкової вартості спірного легкового автомобіля, оскільки Методика не передбачає коригування ринкової вартості ціни автомобіля, виходячи із нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

Відповідно до пункту 12 Методики (чинної на час виникнення спірних правовідносин) коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Тобто, нормативний середньорічний пробіг застосовується лише для порівняння величини фактичного середньорічного пробігу автомобілів для відповідного коригування ринкової ціни.

Аналізуючи викладене, автомобіль марки Toyota Land Cruiser 2012 року випуску з об'ємом двигуна 4608 куб.см. (перша реєстрація транспортного засобу 28.08.2012), що належить ОСОБА_1. не є об'єктом оподаткування транспортним податком.

Більше того, слід погодитися і з доводами позивача щодо порушення Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області підпункту 267.6.2 пункту 267 статті 267 ПК України, яким передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Базовим податковим (звітним) періодом для транспортного податку, як зазначалося вище, є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення направлено позивачу 05.07.2016 та повернуто засобами поштового зв’язку до податкового органу за закінченням терміну зберігання 05.08.2016.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 31/13-02, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб 18011000» за податковий період 2016 року, направлене позивачу після закріпленої у підпункті 267.6.2 пункту 267 статті 267 ПК України дати.

Отже, суб'єктом владних повноважень вчинено дію поза межами наданого йому права, тобто прийнято рішення не на підставі та не у межах повноважень, наданих ПК України.

При цьому, норми підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України зобов'язують суд, у разі коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, приймати рішення на користь платника податків.

Крім того, на необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», а також у рішенні від 07.07.2011 у справі «Серков проти України».

В обох справах Європейський Суд дійшов висновку про порушення прав заявників, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості закону» і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Відповідно, на думку Європейського Суду, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства, яка призводила до його суперечливого тлумачення, порушує вимоги Конвенції щодо «якості закону».

Судом також враховано позицію Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) відповідно до якого принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при внесенні змін до порядку оподаткування (принцип стабільності податкового законодавства), то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини, суд вважає, що обов'язок зі сплати транспортного податку у фізичних осіб у даному випадку відсутній.

Відтак, складання та направлення Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкового повідомлення-рішення від 22.06.2016 № 31/13-02 є передчасним, і відповідно, дане рішення підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позову підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн. (квитанція від 31.01.2018 № QS63493401), доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 72-78, 90, 134, 139, 199, 205, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.06.2016 № 31/13-02.

Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області сплачений згідно квитанції від 31.01.2018 № QS63493401 судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.