Рішення № 74130740, 16.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/403/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2018 року №0079301307.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області було проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

За результатами зазначеної перевірки ГУ ДФС у Волинській області складено акт від 11.01.2018 року за №494/03- 20-13-07/НОМЕР_1.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області було винесене податкове повідомлення-рішення від 15.02.2018 року №0079301307, якими застосовано штрафні санкції в розмірі 431 487,20 грн.

Як вбачається з акта перевірки, посадові особи ГУ ДФС дійшли висновку про порушення платником вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: продаж товарно- матеріальних цінностей без підтверджуючих документів на придбання цих ТМЦ на загальну суму 215 763,60 грн., в т.ч. за 2015р. - на 115 743, 60 грн., 2016р. - на 100 000 грн.

Позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, оскільки у нього наявні всі підтверджуючі документи на придбання борошна пшеничного та млина.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2018 року №0079301307.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Підтвердив, що підприємець працює та має більше 30 найманих працівників, є основні засоби як у власності так і в оренді.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги та у відзиві на позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити повністю. Вказав, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення сформоване у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просив суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, на підставі наказу №3691 від 29.11.2017 року про проведення документальної планової виїзної перевірки, направлень від 11.12.2017 року №4010, №4011 ГУ ДФС у Волинській області в період з 12.12.2017 року по 26.12.2017 року було проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

Після закінчення строку на проведення перевірки, надано платнику два письмових листа-вимоги (дата складання документа відсутня, вихідний реєстраційний номер відсутній) за підписом посадових осіб ГУ ДФС, які платнику було вручено 10.01.2018 року в приміщенні ГУ ДФС під розписку із зобов’язанням надати інформацію та оригінали документів до 11.01.2018 року.

Після отримання 10.01.2018 року листа-вимоги, платником на адресу ГУ ДФС було скеровано лист від 11.01.2018 року №01 із викладом обставин та пояснень, в тому числі щодо порушення ДФС п. 73.3 ст. 73 ПК України п.п. 9, 10, 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом затвердженого постановою КМУ №1245 від 27.12.2010 року.

На лист позивача від 11.01.2018 року ГУ ДФС у Волинській області будь-яку відповідь по його розгляду не подано.

За результатами зазначеної перевірки ГУ ДФС у Волинській області складено акт від 11.01.2018 року за №494/03- 20-13-07/НОМЕР_1.

Як вбачається з акта перевірки, посадові особи ГУ ДФС дійшли висновку про порушення платником вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР), а саме: продаж товарно- матеріальних цінностей без підтверджуючих документів на придбання цих ТМЦ на загальну суму 215 763,60 грн., в т.ч. за 2015р. - на 115 743, 60 грн., 2016р. - на 100 000 грн.

Не погодившись з актом перевірки від 11.01.2018 року за №494/03-20-13-07/НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_3 28.01.2018 року були подані заперечення до яких додавався весь перелік документів про купівлю і продаж борошна та млина, проте листом від 12.02.2018 року ГУ ДФС у Волинській області в задоволенні вимог викладених в запереченні відмовлено.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області було винесене податкове повідомлення-рішення від 15.02.2018 року №0079301307, якими застосовано штрафні санкції в розмірі 431 487,20 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та / або безготівковій формі.

Статтею 2 цього Закону визначено поняття (значення) розрахункової операції - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо сплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у 1 разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

З акту перевірки вбачається, що за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року платником здійснювалась господарська діяльність у відповідності до КВЕД: 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт (основна); 46.38 - Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками, тобто у відповідності до реєстраційних даних платника (п. 1.7. Розділу II Акту перевірки), за наслідками провадження якої було отримано загальний оподаткований дохід, в т.ч. за даними перевірки, на загальну суму 27 087 033,77 грн., в т.ч. 115 763,60 грн. від реалізації товарів (борошна) та 100 000 грн. від продажу ТМЦ (обладнання), із зазначенням безготівкової форми розрахунку, що становить 100 (сто) відсотків в структурі загальної суми отриманого доходу (Структура загального оподаткованого доходу на арк. 12 Акту перевірки).

При цьому, реалізація платником товарів (послуг) за вказаний в акті звітний (податковий) період проводилась виключно шляхом виконання банківських операцій, в установах банку, де відкрито такі рахунки, вказані рахунки відповідають відомостям інформаційної бази даних ГУ ДФС, при цьому отримання безготівкових грошових коштів від здійснення діяльності відбувалось без використання як засобів платежу готівкових грошових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), тобто за обставин, якими не передбачено використання та (або) застосування РРО та (або) РКО.

Вказані обставини не заперечуються посадовими особами ГУ ДФС, що стверджується відповідними даними, викладеними в акті перевірки.

Згідно вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та / або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та / або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

У відповідності до ст. 6 Закону № 265/95-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), облік товарних запасів фізичною собою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. При цьому, облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб’єктів малого підприємництва.

Фізичні особи-підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (п. 177.10 ст.170 ПКУ), фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності (п. 178.6 ст.178 ПКУ).

Форма Книги обліку доходів і витрат (Надалі - Книга) та порядок її ведення (надалі - Порядок) затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи- підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за №1686/24218 (Наказ №481), який прийнято у відповідності до вимог п. 177.10 ст. 177, п. 178.6 ст. 178 ПКУ.

У відповідності до підпунктів 1 - 9 п. 6 Порядку, затвердженого Наказом №481, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: дата запису (графа 1); сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності (графа 2); сума повернутих коштів за товари (роботи та послуги) та / або повернутої передоплати (графа 3); різниця між отриманим доходом та сумою повернутих коштів (графа 4);^ реквізити документа, який підтверджує понесені витрати (графа 5); сума витрат, які документально підтверджені (графа 6); сума витрат на оплату праці (графа 7); сума фактично понесених інших витрат (графа 8); сума чистого оподаткованого доходу (графа 9).

Таким чином, форма Книги та Порядок, затверджені Наказом №481 не містять та (або) не передбачають ведення обліку товарних запасів, оскільки жодною графою Книги не передбачено внесення платником таких відомостей (даних).

Так само, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - ОСОБА_4 №996-ХІУ) не передбачено обов’язкове ведення складського обліку для фізичних осіб-підприємців, відтак, наявність первинних документів та фіскальних чеків підтверджує наявність, оприбуткування та реалізацію товару, а отже і наявність обліку.

ОСОБА_4 поширюється на всіх суб’єктів господарювання, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2 Закону №996-ХІУ),

Пунктом 2 ст. 3 Закону №996-ХІУ визначено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами пунктів 1, 3 і 5 ст. 9 Закону №996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

При цьому, з акту перевірки вбачається, що перевіркою дотримання вимог законодавства щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порушення не встановлено (п. 2.7. акту перевірки на арк. 22). За умови відсутності будь-яких порушень платника, в тому числі згідно п.п. 2.1 - 2.7. Розділу II акту перевірки, висновок посадових осіб ГУ ДФС щодо встановлених порушень платника, викладених у п. 2.8. Розділу II акту перевірки, не узгоджується із іншими висновками, викладеними в цьому акті.

В якості обґрунтування висновку про здійснення платником реалізації товарів, які не обліковані в установленому порядку, посадовими особами ГУ ДФС вказується на порушення останнім ведення обліку таких товарів (ТМЦ) та нібито встановленого факту ненадання первинних (інших) документів після отримання письмового листа-вимоги про надання таких документів. Зокрема, на думку посадових осіб ГУ ДФС, відсутність вищевказаних товарів (ТМЦ) на момент перевірки є достатньою правовою підставою для прийняття рішення про порушення платником вимог законодавства в цій частині.

Проте, суд не погоджується з даною обставиною, оскільки надання платнику двох письмових листів-вимог (дата складання документа відсутня, вихідний реєстраційний номер відсутній) за підписом посадових осіб ГУ ДФС, які платнику було вручено 10.01.2018 року в приміщенні ГУ ДФС під розписку із зобов’язанням надати оригінали документів до 11.01.2018 року є такими, що вчинені посадовими особами протиправно поза межами терміну проведення такої перевірки яка була проведена з 12.12.2017 року по 26.12.2017 року, тобто з порушенням п. 73.3 ст. 73 ПК України, визначеного наказами ГУ ДФС від 29.11.2017 року №3691 та від 26.12.2017 року № 4109 відповідно.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено про порушення платником вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР), а саме: продаж товарно- матеріальних цінностей без підтверджуючих документів на придбання цих ТМЦ на загальну суму 215 763,60 грн., в т.ч. за 2015р. - на 115 743, 60 грн., 2016р. - на 100 000 грн., проте суд не погоджується з вказаним порушенням з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджено оглянутими в судовому засіданні письмовими доказами, що приєднані до справи, факт придбання борошна пшеничного стверджується укладеним з ТзОВ «Маршал плюс» договором поставки №07-05-2014 від 23.05.2014 року; рахунком-фактурою №СФ-396 від 23.12.2014 року; видатковою накладною № РН-432 від 23.12.2014 року; податковою накладною №36 від 23.12.2014 року; товарно-транспортною накладною (ТТН) б/н від 23.12.2014 року.

Оплата за отриману продукцію (борошно пшеничне в/г) здійснювалась шляхом списання з розрахункового рахунку платника безготівкових грошових коштів згідно меморіальних ордерів №222102425 від 02.12.2016 року, №HSAV2BF81Q від 02.12.2016 року; №5407 від 19.12.2014 року та платіжного доручення №184 від 05.03.2015 року, що відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками», а облік і рух вказаних ТМЦ відображено в картці рахунку 281 «Товари» по ТМЦ: борошно пшеничне в/г за період з 23.12.2014 року по 31.03.2015 року; картці рахунку 631, контрагент «Маршал плюс ТОВ» за період з 01.05.14 року по 31.12.2016 року, копії який оглянути судом та приєднані до матеріалів справи.

Так само, факт придбання агрегатного вальцевого млина Р-6 АВМ-15 підтверджується укладеними з ФОП ОСОБА_5 договором завдатку б/н від 04.07.2014 року; договором купівлі-продажу обладнання №10/07-2014 від 10.07.2014 року; накладною №103 від 10.07.2014 року; актом приймання-передачі обладнання від 01.10.2014 року; ТТН №101/10-2014 від 01.10.2014 року.

Оплата за обладнання (млин) здійснювалась шляхом перерахування платником безготівкових грошових коштів на рахунок продавця згідно платіжних доручень №1779 від 07.07.2014 року; №2168 від 01.10.2014 року; №2178 від 03.10.2014 року: №2179 від 03.10.2014 року, що відображено в картці рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками», контрагент: ОСОБА_5 Даний млин після придбання був віднесений до основних засобів.

Реалізація млина підтверджується згідно картки рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами», контрагент: «ВІО» ПП за період з 01.04.2016 року по 31.12.2016 року, копії яких оглянути судом та приєднані до матеріалів справи.

Як встановлено судом, питання придбання (отримання) та реалізації двох млинів Р-6 АВМ-15 є наслідком помилкового відображення у графі 6 податкових накладних №6 від 01.04.2016 року та №31 від 11.04.2016 року, складених при реалізації ТМЦ, що платником усунуто шляхом подачі до ДФС України розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до вказаних податкових накладних, які податковим органом прийнято, що підтверджується оглянутими судом відповідними квитанціями розрахунку коригування в ЄРПН від 16.04.2018 року №9069603239, №9069604763. При цьому сума коригування не змінювалася.

Копії вищевказаних документів додавались до заперечень позивача від 28.01.2018 року на акт перевірки відповідача, однак не були взяті до уваги ГУ ДФС у Волинській області при винесення податкового повідомлення-рішення.

Отже наявність первинних документів та фіскальних чеків підтверджують наявність, оприбуткування та реалізацію товару, а отже і наявність обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює ОСОБА_4 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною 1 цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З документів, що подані до суду вбачається виконання сторонами укладених договорів.

Всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Оглянуті копії перелічених первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості та не призвели до зміни в структурі активів платника податків.

Порушень в оформленні цих документів, які б могли слугувати про нереальність спірних операцій, судом не виявлено.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої затверджена yаказом Міндоходів і зборів від 16.09.2013 року №481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення. При цьому, сама форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів.

У зв’язку з тим, що норма ст. З Закону № 265/95-ВР не визначає вимог до ведення обліку товарів, являється відсилочною. При цьому, податковим органом не наведено жодних посилань на порушення позивачем порядку обліку товарних запасів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та/або Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №751/4044, а також відсутність будь-яких належних та допустимих доказів щодо відсутності, ненадання та (або) надання не в повному обсязі платником первинних документів для перевірки, правильним є висновок про відсутність будь-яких порушень в частині ведення та (або) відображення обліку ТМЦ відповідно до вимог чинного законодавства, яке регулює дані правовідносини.

Таким чином факт придбання та отримання позивачем млина та борошна пшеничного підтверджується відповідними первинними документами, копії яких оглянуто судом та приєднано до матеріалів справи, відтак висновки ГУ ДФС у Волинській області про реалізації товарів, які не обліковані є помилковими, а відносно платника застосовано штрафні (фінансові) санкції без достатніх на те правових підстав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що безпідставним є нарахування ФОП ОСОБА_3 штрафних санкцій в розмірі 431 487,20 грн. за продаж товарно- матеріальних цінностей без підтверджуючих документів на придбання цих ТМЦ, оскільки позивачем та його представником в судовому засіданні підтверджено придбання млина та борошна пшеничного та надано всі первинні документи.

Оскільки відповідач як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 15.02.2018 року №0079301307, тому суд приходить до висновку, що зазначені в акті перевірки від 11.01.2018 року за №494/03- 20-13-07/НОМЕР_1 висновки про продаж товарно- матеріальних цінностей без підтверджуючих документів на придбання цих ТМЦ є необґрунтованими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб’єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність податкового повідомлення-рішення від 15.02.2018 року №0079301307, яке слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь ФОП ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір в розмірі 4 314,87 грн., сплачений позивачем відповідно до платіжних доручень №7689 від 28.02.2018 року та №7728 від 20.03.2018 року.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 15.02.2018 року №0079301307.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 4 314,87 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (43024, Волинська область, місто Луцьк, вулиця В`ячеслава Чорновола, 6/113, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Відповідач ОСОБА_6 управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859).

ОСОБА_7 Костюкевич

Повне рішення суду складено 21.05.2018 року.