Рішення № 74129883, 18.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/558/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Довірче товариство - Перша Волинська фінансово - будівельна Компанія «Траст-Інвест-Буд» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування акту, визнання протиправним та скасування наказу в частині,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Довірче товариство - Перша Волинська фінансово - будівельна Компанія «Траст-Інвест-Буд» (далі – Компанія «ТІБ», позивач) звернулося з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі – Держархбудінспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування акту від 15 грудня 2017 року №68, складеного за результатами проведення планової (позапланової) перевірки додержання суб’єктом господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками; визнання протиправним та скасування наказу від 18 грудня 2017 року №61-Л «Про результати розгляду питань щодо ліцензування» в частині анулювання Компанії «ТІБ» ліцензії на господарську діяльність з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що актом за результатами проведення планової (позапланової) перевірки додержання суб’єктом господарювання – позивачем - ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками від 15 грудня 2017 року встановлено порушення абзацу шостого підпункту 3 пункту 8 Ліцензійних умов, абзаців другого, четвертого частини першої статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: позивач не допустив посадових осіб відповідача до здійснення заходів державного нагляду (контролю); позивач не надав документи на підтвердження ліцензіатом Ліцензійних умов.

У зв’язку із виявленими перевіркою порушеннями відповідач наказом від 18 грудня 2017 року №61-Л «Про результати розгляду питань щодо ліцензування» анулював ліцензію на господарську діяльність з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками (за переліком видів робіт згідно з додатком), видану Держархбудінспекцією 13 липня 2017 року на підставі рішення від 29 червня 2017 року №27-Л.

Зазначені акт перевірки та наказ позивач вважає протиправними та просить скасувати з тих підстав, що посадові особи відповідача при здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю діяли, не дотримуючись встановленого чинним законодавством порядку. Зокрема, здійснення відповідачем планового заходу не відповідає вимогам статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: про проведену перевірку відповідач не повідомив товариство за 10 днів до дня її проведення жодними засобами зв’язку. Проводячи перевірку, в порушення вимог пункту 5 статті 7 вказаного Закону посадові особи перед початком здійснення заходу не пред’явили керівнику суб’єкта господарювання направлення на перевірку, службове посвідчення. Отже, позивач мав законні підстави не допускати посадових осіб відповідача до проведення перевірки.

Відповідач, не переконавшись в отриманні позивачем відповідного повідомлення про здійснення планового заходу, безпідставно визнав позивача винним у вчиненні порушень Ліцензійних умов та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та склав акт за результатами проведення позапланової перевірки.

Позивач вважає, що відповідач при проведенні перевірки діяв необ’єктивно, упереджено.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 30 березня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідач у відзиві на позов його вимоги не визнав (а.с.40-46). В обґрунтування своєї позиції вказав, що акт перевірки, складений 15 грудня 2017 року №68, який оскаржує позивач, відображає опис виявлених порушень законодавства та не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб’єкта господарювання (не є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 КАС України). Оцінка акта може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Також відповідач зазначив, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

На виконання покладених законом завдань Держархбудінспекцією видано наказ від 19 вересня 2017 року №1462 «Про затвердження плану перевірок додержання суб’єктами господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів із середніми та значними наслідками, на ІV квартал 2017 року». Планом передбачено провести і перевірку позивача (дата початку перевірки – 11 грудня 2017 року).

На виконання наказу Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (далі – Управління Держархбудінспекції) 16 листопада 2017 року на адресу позивача рекомендованим порядком надіслано повідомлення про проведення планової перевірки, яке після невдалих спроб вручення повернулося Управлінню за закінченням терміну зберігання.

11 грудня 2017 року на підставі наказу від 19 вересня 2017 року №1462, направлення на перевірку від 08 грудня 2017 року №68 посадовими особами Управління Держархбудінспекції здійснено виїзд за юридичною адресою позивача та встановлено відсутність особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час перевірки. Протягом терміну перевірки не вдалося зв’язатися із представникам позивача та відповідно до перевірки не надано жодних документів, що є порушенням підпункту 3 пункту 8 Ліцензійних умов. Вказані порушення зафіксовані актом про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування від 15 грудня 2017 року №9.

Також за результатами проведення планової перевірки додержання суб’єктом господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками, складено акт від 15 грудня 2017 року №68, яким зафіксовано, що позивачем не забезпечено присутність суб’єкта присутність керівника (уповноваженої особи) під час проведення органом ліцензування перевірки, посадові особи органу ліцензування до проведення перевірки не допущені; документи для перевірки не надані.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування.

На підставі акта про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування від 15 грудня 2017 року №9 та висновку Ліцензійної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальних органів наказом Держархбудінспекції від 18 грудня 2017 року №61-Л анульовано видану позивачу 13 липня 2017 року ліцензію за реєстраційним записом №2013038834.

Відповідач вважає, що при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведених підстав у задоволенні позову відповідач просив відмовити.

У відзиві на позов (а.с.66-72) позивач вказав, що допуск на територію товариства здійснюється службою охорони; інформація про прибуття працівників Управління Держархбудінспекції та звернення до працівників охорони за пропуском у відповідному журналі відсутня. Надані відповідачем світлини не є належним доказом виходу посадових осіб Управління на перевірку, оскільки можливість фотофіксації законом не передбачена; також день та час здійснення фотофіксації на світлинах не зафіксовано.

В акті перевірки не вказані всі відомості, передбачені формою акта.

Включення до плану перевірок товариства через два з половиною місяці від отримання ліцензії, на думку позивача, вказує на упередженість відповідача.

Позивач ставить під сумнів можливість розгляду Ліцензійною комісією матеріалів перевірки 15 грудня 2017 року з тих підстав, що перевірка, як зазначено в акті перевірки, тривала до 16:00 15 грудня 2017 року включно. Вважає, що для анулювання ліцензії відсутня жодна із підстав, визначених пунктом 21 постанови Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року №1396 «Про ліцензування господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримує з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши усні пояснення представників сторін, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, показання свідка, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Статтею 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року №687-XIV визначено, що господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України. Органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Судом встановлено, що 13 липня 2017 року Держархбудінспекцією на підставі рішення від 29 червня 2017 року №27-Л Компанії «ТІБ» видано ліцензію за реєстраційним записом №2013038834 на здійснення господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками (за переліком видів робіт згідно з додатком) - а.с.21-22.

Наказом від 18 грудня 2017 року №61-Л «Про результати розгляду питань щодо ліцензування» (а.с.19) у зв’язку із виявленими порушеннями ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, Компанії «ТІБ» анульовано ліцензію, видану 13 липня 2017 року (реєстраційний запис №2013038834). Зазначений наказ прийнятий на підставі висновку Ліцензійної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів (далі – Ліцензійна комісія), що відображений в протоколі від 15 грудня 2017 року №61.

Перевіряючи правомірність зазначеного рішення відповідача як суб’єкта владних повноважень, передумови його прийняття, судом взято до уваги, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п’ятої статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, здійснює контроль за додержанням суб’єктами господарювання ліцензійних умов провадження видів господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Пунктом 3 Положення про архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року №294 (далі – Положення №294) основним завданням Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: ліцензування видів господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, та здійснення контролю за додержанням суб’єктами господарювання ліцензійних умов провадження видів господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Як визначено підпунктом 2 пункту 4, підпунктом 14 пункту 6 Положення №294, Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки додержання суб’єктами господарювання ліцензійних умов провадження видів господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками. Посадові особи Держархбудінспекції та її територіальних органів під час проведення планових і позапланових перевірок мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об’єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для проведення перевірки, а також з метою здійснення контролю за додержанням суб’єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності у визначених законодавством випадках до місць провадження діяльності таких суб’єктів.

Судом встановлено, що у період з 11 по 15 грудня 2017 року посадовими особами Управління Держархбудінспекції проведено планову перевірку додержанням суб’єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками. Актом, складеним за результатами проведення планової (позапланової) перевірки додержання суб’єктом господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками від 15 грудня 2017 року №68 (а.с.11-16, далі – акт перевірки) зафіксовано порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: абзацу шостого підпункту 3 пункту 8 Ліцензійних умов, абзаців другого, четвертого частини першої статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Зокрема, присутність керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування в установленому законодавством порядку перевірки додержанням ліцензіатом Ліцензійних умов суб’єктом господарювання не забезпечено, а також протягом терміну перевірки не надано жодних документів на підтвердження додержання ліцензіатом Ліцензійних умов.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний серед іншого допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом та надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.

Частиною другою 2 статті 15 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року №222-VIII (далі – Закон №222-VIII) визначено, що ліцензіат зобов’язаний повідомляти органу ліцензування про всі зміни даних, які були зазначені в його документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, у строк, встановлений ліцензійними умовами, але не пізніше ніж один місяць з дня настання таких змін. Таке ж саме правило встановлено підпунктом 3 пункту 8 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми та значними наслідками, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №256.

15 грудня 2017 року також складено акт №9 про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування (а.с.53). Актом виявлено відсутність протягом першого дня перевірки (11 грудня 2017 року) за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки. На території підприємства були відсутні будь-які працівники; протягом терміну перевірки не вдалося зв’язатися з представниками підприємства та відповідно для перевірки не надано жодних документів.

Акт від 15 грудня 2017 року №9 став підставою для висновку Ліцензійної комісії Держархбудінспекції про анулювання ліцензії Компанії «ТІБ», який оформлений протоколом засідання від 15 грудня 2017 року №61 (а.с.56). Зазначений протокол Ліцензійної комісії, в свою чергу, став підставою для прийняття Держархбудінспекцією наказу від 18 грудня 2017 року №61-Л, що оскаржує позивач, в частині, що його стосується.

Відповідно до пункту 20, абзацу 11 пункту 21 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов’язаної із створення об’єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року №1396 (далі - Порядок №1396), орган ліцензування має право: анулювати видану ліцензію; зупинити дію ліцензії; прийняти рішення про усунення суб'єктом будівельної діяльності порушень, пов'язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності. Підставами для анулювання ліцензії є акт про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки.

Таким чином, відповідач має повноваження на проведення планових перевірок додержання суб’єктом господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками, а також повноваження, щодо анулювання виданих ліцензій.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дотримання цих критеріїв вказує на правомірність рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Отже, встановивши наявність повноважень, суд повинен перевірити також, чи дотримано відповідачем і інших критеріїв при прийнятті оскаржуваного рішення.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі – Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За змістом статті 2 Закону №877-V його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 7 Закону №877-V передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові і засвідчується печаткою.

Як передбачено частиною четвертою статті 5 Закону №877-V, органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв’язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення планової перевірки.

Перевіряючи порядок і спосіб прийняття рішення, яке є предметом позову, суд встановив, що 19 вересня 2017 року Держархбудінспекцією видано наказ №1462 «Про затвердження плану перевірок додержання суб’єктами господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми та значними наслідками, на IVквартал 2017 року», яким визначено проведення з 11 грудня 2017 року планової перевірки і Компанії «ТІБ» (а.с.47-48). Суд погоджується із доводами відповідача, що вимога про затвердження річного плану до 15 грудня, що передує плановому, діятиме до перевірок на 2018 рік, позаяк частина перша статті 5 Закону №877-V у редакції Закону №1726-VIII від 03 листопада 2016 року діє з 01 січня 2017 року.

Судом встановлено, що перевірка позивача була проведена на підставі наказу Держархбудінспекції від 19 вересня 2017 року №1462 та направлення від 08 грудня 2017 року №68 на проведення у термін з 11 по 15 грудня 2017 року планової перевірки (а.с.52).

16 листопада 2017 року Управлінням Держархбудінспекції відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року №609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року №294, та на виконання пункту 2 наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19 вересня 2017 року №1462 на адресу Компанії «ТІБ» надіслано рекомендованим листом (штриховий кодовий ідентифікатор 4302701927517) повідомлення про проведення планової перевірки додержання суб’єктом господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками (а.с.49). Зазначене повідомлення оформлене з урахуванням вимог частини четвертої статті 5 Закону №877-V.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що надіслане 16 листопада 2017 року за адресою місцезнаходження товариства рекомендованим листом письмове повідомлення про проведення планової перевірки повернулось 21 грудня 2017 року на адресу Управління Держархбудінспекції з відміткою поштового зв`язку про повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.50-51).

11 грудня 2017 року посадовими особами Управління Держархбудінспекції на підставі наказу Держархбудінспекції від 19 вересня 2017 року №1462, направлення на проведення планової перевірки від 08 грудня 2017 року №68 (а.с.52) здійснено вихід за місцем юридичної адреси Компанії «ТІБ» (місто Луцьк, вулиця Садовського, 4б) для проведення планової перевірки щодо додержання суб’єктом господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними насідками; відокремлені підрозділи відсутні. Така ж адреса місцезнаходження позивача значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.29-31), у заяві позивача, поданій для отримання ліцензії (а.с.98-99).

При цьому посадовими особами Управління Держархбудінспекції встановлено відсутність керівника чи іншої уповноваженої особи Компанії «ТІБ» за місцезнаходженням ліцензіата. Відповідно до показів свідка ОСОБА_3 11 грудня 2017 року біля одинадцятої години потрапити на територію позивача не виявилося можливим: територія огороджена високим парканом, ворота були зачинені, будь-яких працівників у цей час вона не бачила, зв’язатися у телефонному режимі із керівником позивача не вдалося. Вихід інспекторів для проведення планової перевірки зафіксовано фотосвітлинами, зробленими із власного мобільного телефону, як стверджує свідок, об 11:17 год., які є в матеріалах справи (а.с.54-55).

За таких обставин 15 грудня 2017 року складено акт перевірки №68 та про відмову у проведенні перевірки №9.

Суд не ставить під сумнів, що 11 грудня 2017 року посадові особи Управління Держархбудінспекції виходили за місцем знаходження позивача для проведення планової перевірки позивача як ліцензіата. Жодними іншими доказами не спростовується, що ці посадові особи не потрапили на територію товариства.

Разом з тим, суд вважає, що у даному випадку, відповідач, станом на 11 грудня 2017 року не мав доказів одержання позивачем письмового повідомлення про проведення планової перевірки (надіслане рекомендованим листом повідомлення повернулося за закінченням терміну зберігання 21 грудня 2017 року). При цьому суд немає можливості встановити, з яких причин це повідомлення не було доставлене адресату: чи з вини відповідача (на конверті зазначено ТзДВ «ДТ «Транс-Інвест- Буд», а не «Траст-Інвест-Буд»), чи через недобросовісну поведінку позивача, чи через неналежне виконання обов’язків працівником пошти (спроба вручення рекомендованого відправлення мала місце 17 листопада 2017 року та з цього часу і до 21 грудня 2017 року рекомендований лист зберігався на пошті).

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 16 Закону №222-VIII підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об’єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

Відповідно до змісту акту про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування від 15 грудня 2017 року №9 відмова позивача у проведенні перевірки полягає у недопуску посадових осіб органу ліцензування (згідно з направленням від 08 грудня 2017 року №68 це ОСОБА_3 та ОСОБА_4С.) за відсутності підстав, визначених законом (відповідач вважає, що ним дотримано умов, визначених частиною четвертою статті 5 Закону №877-V: ліцензіат повідомлений письмово про проведення перевірки за десять днів до початку перевірки).

Однак позивач, не отримавши письмового повідомлення про проведення перевірки (частиною четвертою статті 5 Закону №877-V передбачена виключно письмова форма повідомлення), не знав та не міг знати про її початок о 10 год. 11 грудня 2017 року. Тому відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки, за таких обставин не може вважатися відмовою у проведенні перевірки (факт відсутності уповноваженої особи Компанії «ТІБ» посадові особи відповідача встановили орієнтовно у проміжку 10:30 – 11:20 год.).

Акт від 15 грудня 2017 року №9 позивачу взагалі надісланий не був. Це підтвердив у судовому засіданні представник відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону №222-VIII орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом п'яти робочих днів з дня виявлення підстав, передбачених пунктами 4 - 9 частини другої цієї статті.

Відповідно до наказу Держархбудінспекції від 03 липня 2017 року №1057 «Про організацію роботи з ліцензування» керівникам територіальних органів наказано забезпечити у разі виявлення порушень ліцензійних умов не пізніше п’яти робочих днів з останнього дня проведення перевірки завіреної копії акта та пропозицій із зазначенням підстав для анулювання ліцензії, зупинення дії ліцензії та відновлення дії ліцензії, за формою згідно з додатком 4 до цього наказу, в електронну вигляді та на паперових носіях (а.с.90-94)

15 грудня 2017 року Ліцензійна комісія надала висновок про анулювання ліцензії позивача на підставі акта від 15 грудня 2017 року №9 (у той же день, коли задокументовано результати перевірки, строк завершення якої – 16:00 год.). Проте факт надіслання 15 грудня 2017 року до Ліцензійної комісії зазначеного акта належними доказами відповідач не підтвердив. Надані суду письмові пояснення ОСОБА_4, акт про знищення електронних документів від 17 травня 2018 року (а.с.85, 95) не є належними доказами (таким доказом мала би бути роздруківка з поштової програми щодо направлення електронного листа та вкладених файлів Держархбудінспекції чи її Управління).

Разом з тим, зазначений акт надісланий відповідачу рекомендованим листом 19 грудня 2017 року та отриманий останнім 22 грудня 2017 року, що підтверджується письмовими доказами – фіскальним чеком та витягом з офіційного сайту Укрпошти (а.с.86, 89). В той же час, висновок Ліцензійної комісії щодо прийняття рішення стосовно анулювання ліцензії позивачу датований 15 грудня 2017 року, а оскаржуваний наказ – 18 грудня 2017 року, що ставить під сумнів можливість розгляду у вказані дні матеріалів перевірки.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приймаючи рішення про анулювання ліцензії, відповідач діяв упереджено і необґрунтовано (не перевіривши факт неодержання письмового повідомлення ліцензіатом, дійшов висновку про не допуск до перевірки без законних підстав). Його дії за таких обставин є непропорційними (без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), адже відповідно до частини десятої статті 16 Закону №222-VIII у зв’язку із анулюванням ліцензії з підстави, передбаченої пунктом 8 частини другої цієї статті, суб'єкт господарювання може подати заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (повністю або частково) не раніше ніж через рік з дня набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини восьмої статті 16 Закону №222-VIII рішення про анулювання ліцензії, прийняте з підстав, передбачених пунктами 4-9 частини другої цієї статті, набирає чинності через тридцять календарних днів з дня його прийняття.

Якщо ліцензіат протягом строку набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії, встановленого частиною восьмою цієї статті, подає скаргу (апеляцію) до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, дія цього рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування за результатами розгляду апеляції Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування (частина дев’ята статті 16 Закону №222-VIII).

Таке право позивача на апеляцію порушене відповідачем, оскільки витяг із наказу Держархбудінспекції від 18 грудня 2017 року №61-Л, яким Компанії «ТІБ» анульовано ліцензію, надіслано йому, як вбачається зі штемпеля поштового зв’язку, 21 січня 2017 року – більш як через місяць з дня його прийняття (а.с.20).

Суд, на підставі встановлених обставин та аналізу положень чинного законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного наказу від 18 грудня 2017 №61-Л в частині, що стосується анулювання ліцензії на господарську діяльність з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками (за переліком видів робіт згідно з додатком) Компанії «ТІБ», виданої 13 липня 2017 року (реєстраційний запис НОМЕР_1) на підставі рішення від 29 червня 2017 року №27-Л.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу відповідача у цій частині належить задовольнити.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування акта перевірки від 15 грудня 2017 року №68, то суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги з таких мотивів.

Акт від 15 грудня 2017 року №68 складений за результатами проведення планової (позапланової) перевірки додержання суб’єктом господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками за формою, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 21 грудня 2016 року №331. Зазначений акт надісланий позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 19 грудня 2017 року, про що свідчить фіскальний чек та витяг з офіційного сайту Укрпошти щодо пошуку рекомендованих відправлень за штрих-кодовим ідентифікатором 4302701862032 (а.с.97-98).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України, тобто не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії та не породжує будь-яких правових наслідків (не встановлює будь-яких обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася), а є лише актом, що констатує встановлені під час перевірки порушення, тобто є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу при розгляді іншого спору. У зв'язку з цим, вимога про скасування акта перевірки задоволена бути не може.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року № 21-237а13.

Отже, суд приймає рішення про задоволення позову частково.

Оскільки суд задовольняє позов частково, то з урахуванням приписів частини третьої статті 139 КАС України судові витрати (судовий збір у сумі 3524,00 грн., сплачений згідно з квитанцією №131 від 27 березня 2018 року) позивачу відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог – у сумі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295, пунктом 15 частини першої розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 18 грудня 2017 року №61-Л «Про результати розгляду питань щодо ліцензування» в частині анулювання ліцензії на господарську діяльність з будівництва об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками (за переліком видів робіт згідно з додатком), виданої Товариству з додатковою відповідальністю «Довірче товариство - Перша Волинська фінансово - будівельна Компанія «Траст-Інвест-Буд» 13 липня 2017 року (реєстраційний запис НОМЕР_1) на підставі рішення від 29 червня 2017 року №27-Л.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Довірче товариство - Перша Волинська фінансово - будівельна Компанія «Траст-Інвест-Буд» (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Садовського, 4Б, ідентифікаційний код юридичної особи 20136316) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 37471912) судові витрати у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 22 травня 2018 року