Постанова № 74129835, 17.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18901/17 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В.В. Провадження № 22-ц/773/493/18 Категорія: 58 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів Карпук А.К., Осіпука В.В.,

секретар судового засідання - Концевич Я.О.,

з участю представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про зняття арешту з майна за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

08 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в межах виконавчого провадження №32658727, відкритого щодо боржника ПП «Еліанс», 12 грудня 2014 року було проведено опис та арешт майна, яке не являється власністю підприємства, а є власністю його засновників, які не є боржниками в межах цього виконавчого провадження.

Згідно акту арештовано оздоровчий комплекс площею 135 кв.м по АДРЕСА_1 та предмети вжитку у пунктах 1-85, чим обмежено позивача, як засновника і співвласника майна у підприємстві у користуванні своїм особистим майном, яке у минулому вкладене у підприємство для отримання прибутків.

Частка її особистого майна у приміщенні оздоровчого комплексу складає 60% від загальної вартості приміщення та складає 1486755 грн., яка має бути виключена з акту опису і арешту, оскільки згідно п.1.9 Статуту підприємства засновник не несе відповідальності по боргах і зобов'язаннях підприємства.

Ураховуючи наведене, просила звільнити з опису і арешту нерухоме майно в приміщенні оздоровчого комплексу по АДРЕСА_1 на суму 1486755 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 19 лютого 2018 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

Учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з'явилися.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів факту набуття нею права власності на спірне майно, у зв'язку із чим відсутні підстави для звільнення його з-під арешту.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, виходячи з наступного.

Із копії додатку до акта опису й арешту майна вбачається, що під № 85 описано оздоровчий комплекс загальною площею 135,6 кв.м по АДРЕСА_1 як про це зазначає позивач/ (а.с.23).

Відповідно до вимог ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Із виданого 13.08.2008 року на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 07.08.2008 року №540-11 свідоцтва про право власності вбачається, що оздоровчий комплекс загальною площею 135,6 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності приватній фірмі «Нобітекс» (а.с.47).

Теперішня назва підприємства - Приватне підприємство «Еліанс» відповідно до п.1.1 Статату (а.с.9-10).

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Жодних належних та допустимих доказів про те, що частина оздоровчого комплексу належить на час звернення із позовом на праві власності позивачу - остання не подала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Про відсутність таких доказів ствердив у суді апеляційної інстанції і представник позивача.

Із позовними вимогами про визнання права власності на частину описаного та арештованого нерухомого майна позивач не зверталася.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність посилання позивача на протокол установчих зборів ПП «Еліанс», як на доказ підтвердження її права власності на 60% в описаному нерухомому майні.

Усі інші доводи апеляційної скарги - відхиляються апеляційним судом, оскільки не стосуються предмету даного позову, а фактично стосуються незгоди позивача із діями державного виконавця, які можуть бути предметом розгляду в інших провадженнях.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: