Рішення № 74129210, 16.03.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/15026/17

Провадження №2/200/1152/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2018 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю. розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», про визнання договору відступлення права вимоги за іпотечним договором недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05.05.2006 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір №31/38/06-Склв, за яким йому було відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 759 000,00 євро строком до 04 травня 2011 року. В той же день, між ним та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» для забезпечення зобов’язань за кредитним договором було укладено іпотечний договір №31/38/101/06-Склв від 05.05.2006 року, за яким він, як майновий поручитель передає в іпотеку належне йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.10.2005 року виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №4080 від 03.10.2005 року та зареєстрованого комунальним підприємством «Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації» 24.10.2005 року за реєстраційним номером №12445177 нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Миронова, 20А, загальною площею 734,5 кв.м.

27.09.2013 року право вимоги за вищевказаним кредитним договором було відступлено від ПАТ "Кредитпромбанк" до АТ "Дельта Банк" за договором відступлення прав вимоги.

22.03.2017 року між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором. На умовах цього договору №8/К про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22.03.2017 року та на підставі Протоколу електронних торгів, через який надано найвищу цінову пропозицію ТОВ «Юкрейн ОСОБА_2», первісний Іпотекодержатель передав (відступив) новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором №31/38/101/06-Склв від 05.05.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 зареєстрованим за №1986 з усіма договорами про внесення змін та додатками до нього, що укладено між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1, в якості забезпечення виконання зобов’язань боржника за Кредитним договором №31/38/06-Склв від 05.05.2006 року.

Питання щодо відступлення права вимоги з позивачем не узгоджувалося.

Позивач просить суд договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.03.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №221 – визнати недійсним.

29.01.2018 року від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» надійшов відзив. Відповідно до відзиву представник відповідача зазначає, що твердження позивача про те, що між відповідачами був укладений договір факторингу є хибним, оскільки у відповідності до вимог ст.ст. 6, 512-519, 627 ЦК України, ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №UA-E-2017-02-23-000008-a від 13.03.2017 року, між відповідачами був укладений саме договір №8/К від 22.03.2017 року про відступлення права вимоги за кредитним договором №31/38/06-Склв від 05.05.2006 року та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №31/38/01/06-Склв від 05.05.2006 року. Разом з тим, за приписом ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)вимог, які встановлені ч.1,3,5,6 ст. 203 ЦК України. Договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.03.2017 року визначено, що він укладений у відповідності до ст.24 ЗУ «Про іпотеку» та у зв’язку з тим, що між новим Іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем укладено договір відступлення за основним договором, який містить ознаки купівлі-продажу права вимоги, а не факторингу.

Стосовно посилання позивача на те, що питання про відступлення права вимоги з ним не узгоджувалось, що на думку позивача порушує вимоги ст.ст.203,215 ЦК України, представник відповідача зазначає, що у відповідності до вимог ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, 27.03.2017 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у відповідності до вимог п.3 Договору №8/К від 22.03.2017 року про відступлення права вимоги, на адресу ОСОБА_1, засобами поштового зв’язку з повідомленням про вручення було направлено повідомлення про відступлення права вимоги. 18.04.2017 року вказане поштове повідомлення було отримано особисто ОСОБА_1 під розпис, про що свідчить відповідна відмітка на даному поштовому повідомленні. Згідно зазначеного повідомлення про відступлення прав вимоги від 27.03.2017 року, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» проінформувало ОСОБА_1, що 22.03.2017 року було укладено договір про відступлення прав вимоги АТ «Дельта Банк» за кредитним договором №31/3806-Склв від 05.05.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредитпромбанк» право вимоги за яким перейшло до АТ «Дельта Банк». Крім того, ОСОБА_1 було проінформовано, що одночасно з відступленням АТ «Дельта Банк» прав вимоги за кредитним договором, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», як новий кредитор отримав та володіє на даний момент усіма правами вимоги за договором іпотеки №31/38/І02/06-Склв від 05.05.2006 року та усіма додатками до нього, з усіма змінами. На думку ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.03.2017 року є безпідставними та необгрунтованими, а тому не можуть бути задоволенні.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що 05.05.2006 року між позивачем та ВАТ "Кредитпромбанк" було укладено кредитний договір №31/38/06-Склв, за яким останньому було відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 759 000 євро строком до 04 травня 2011 року.

05.05.2006 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» для забезпечення зобов’язань за кредитним договором було укладено іпотечний договір №31/38/101/06-Склв від 05.05.2006 року, за яким позивач, як майновий поручитель передає в іпотеку належне йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.10.2005 року виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №4080 від 03.10.2005 року та зареєстрованого комунальним підприємством «Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації» 24.10.2005 року за реєстраційним номером №12445177 нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Миронова, 20А, загальною площею 734,5 кв.м.

27.09.2013 року право вимоги за вищевказаним кредитним договором було відступлено від ПАТ "Кредитпромбанк" до АТ "Дельта Банк" за договором відступлення прав вимоги.

22.03.2017 року між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором. На умовах цього договору №8/К про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22.03.2017 року та на підставі Протоколу електронних торгів, через який надано найвищу цінову пропозицію ТОВ «Юкрейн ОСОБА_2», первісний Іпотекодержатель передав (відступив) новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором №31/38/101/06-Склв від 05.05.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_3 зареєстрованим за №1986 з усіма договорами про внесення змін та додатками до нього, що укладено між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1, в якості забезпечення виконання зобов’язань боржника за Кредитним договором №31/38/06-Склв від 05.05.2006 року.

Позивач обгрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що укладений договір відступлення права вимоги від 22.03.2017 року між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» містить ознаки факторингу відповідно до статті 1077 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми права передбачають, що лише порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З позовної заяви вбачається, що позивач звертається до суду за захистом свого порушеного права, зазначаючи при цьому, що умови укладеного договору про відступлення права вимоги від 22 березня 2017 року мають ознаки договору факторингу. Крім того, позивач зазначає, що з ним питання щодо відступлення права вимоги не узгоджувалося.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» 22.03.2017 року укладався договір відступлення прав вимоги (цесія). Договір факторингу між сторонами не укладався.

Відповідно до норм діючого законодавства відступлення прав вимоги (цесія) - це один із засобів заміни кредитора у зобов'язані.

Можливість такої заміни передбачена статтею 512 ЦК України. Її суть полягає в тому, що первісний кредитор передає (відступає) свої права в зобов'язанні іншій особі - новому кредитору (цесіонарію).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до норм ч.1 ст.203, ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» за іпотечним договором, за яким первісний Іпотекодержатель передав (відступив) новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором №31/38/101/06-Склв від 05.05.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_3 зареєстрованим за №1986 з усіма договорами про внесення змін та додатками до нього, що укладено між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1, в якості забезпечення виконання зобов’язань боржника за Кредитним договором №31/38/06-Склв від 05.05.2006 року, сторони договору керувалися положеннями статей 512,513,514 ЦК України.

Наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на вищевикладене, та на недоведеність позивачем своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 265, 354, 355 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», про визнання договору відступлення права вимоги за іпотечним договором недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду, тобто з 16 березня 2018 року.

Суддя Т.Ю. Єлісєєва