
Справа № 161/2622/18
Провадження № 2-с/161/14/18
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
21 травня 2018 року місто Луцьк
суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Гринь Олександр Миколайович, розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,
встановив:
Заявник ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою про скасування судового наказу, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 02 березня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ЖКП №7 заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Свою заяву обґрунтовує тим, що при здійсненні розрахунку заборгованості на надані послуги стягувач не врахував здійснені платежі на погашення заборгованості, а саме: 116,93 грн. від 13 лютого 2015 року та 600,00 грн. від 01 березня 2016 року. З врахуванням зазначених платежів сума заборгованості є меншою на 716,93 грн., а відповідно є меншими нарахування інфляційних та 3% річних. Крім того, розрахунок здійснений без врахування дефляції, що мала за липень, серпень, жовтень 2015 року, лютий, червень, липень, серпень 2016 року, серпень 2017, а отже сума боргу за інфляційними нарахуваннями в зазначені місяці зменшується. Просить скасувати судовий наказ від 02 березня 2018 року в справі №161/2622/18 за заявою стягувача ЖКП №7 про видачу судового наказу з метою стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території з боржників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
Суд враховує, що ОСОБА_1 в заяві про скасування судового наказу посилається на обставини, які можуть мати суттєве значення для правильного вирішення справи по суті.
Суд зазначає, що одним зі способів захисту прав суб’єктів цивільних правовідносин, в тому числі права на доступ до суду, є скасування судового наказу, що передбачено статтею 171 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 ЦПК України заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13.
Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов’язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Враховуючи сталу практику ЄСПЛ, зазначені положення законодавства та встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку слід поновити строк заявнику для подання заяви про скасування судового наказу, оскільки зі змісту заяви вбачається необхідність перевірки відповідності судового наказу всім дійсним обставинам спірних правовідносин.
У зв’язку із викладеним, з метою забезпечення права заявника на доступ до суду та перевірки відповідності судового наказу всім дійсним обставинам спірних правовідносин, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, оскільки заявник отримала копію оскаржуваного судового наказу13 квітня 2018 року та звернулась з заявою про скасування судового наказу 24 квітня 2018 року, однак вказана заява ухвалою судді від 03 травня 2018 року повернута без розгляду, що не є перешкодою для заявника звернутись із заявою про скасування судового наказу повторно після усунення підстав, які стали підставою для повернення такої заяви. З огляду на наведене, суд вважає, що причини пропуску строку на подачу заяви про скасування судового наказу поважними.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз’яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Таким чином, судом встановлено, що існують підстави для задоволення заяви про скасування судового наказу, оскліьки між сторонами виник цивільно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 127, 170, 171, 258, 260, 261 ЦПК України, суд –
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу задовольнити.
Скасувати судовий наказ, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 02 березня 2018 року за заявою стягувача Житлово-комунального підприємства №7 про видачу судового наказу з метою стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території з боржників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Роз’яснити стягувачу право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Копію ухвали направити заявнику для відома.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.
Волинської області
Судове рішення № 74129141, Луцький міськрайонний суд Волинської області було прийнято 21.05.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 161/2622/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: